Компаніченко Тарас Вікторович

Український кобзар, бадурист, лірник, композитор
(Перенаправлено з Тарас Компаніченко)

Тара́с Ві́кторович Компаніче́нко (нар. 1969, Київ) — український кобзар, бандурист та лірник, лідер гурту «Хорея Козацька». Заслужений артист України (2008).

Компаніченко Тарас Вікторович
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

ред.
  •  

Ця тема стосується кожного свідомого громадянина, це питання національної безпеки. І якщо закривати на це очі і вдавати, що чиїсь бізнес-інтереси стоять вище національних, то, звичайно, це не моя парафія.
Але цю тему я зачіпаю протягом багатьох років — якщо годувати людей поганою музикою, то вони до цього звикають. Якщо єдиний критерій успішності — це попса, то суспільство не має шансу.
Та якщо увімкнути канал Mezzo, ми побачимо, які зали збирає класична музика, сучасні постановки, балети, опери. І, власне, на цих концертах ми бачимо еліту тих чи інших держав. Вони показують приклад, що є мистецтво.
А у нас виходить, що ми весь час маємо посунутись. В ефірі завжди звучить інша мова. Це момент асоціації і мислеобразів. Я вже не кажу про тексти, які звучать — уславлення героїв інших країн, ворогучих країн часто.
Ми вимагаємо лише 37,5% україномовної музики в етері. І ми тут зіткнулися з власниками медіахолдингів[1]. — Про квоти для української мови.

  •  

Україномовних музикантів і активістів називають начебто агресором — ніби ми вимагаємо 75% етеру, хочемо заборонити ромське і мадярське радіо[1].

  •  

Канали визначають хто є в етері, хто є зіркою, хто відомий, а потім кажуть «а ти ніхто». Я згадую ситацію з Василем Шкляром, який завчасно відмовився від Шевченківської премії. А потім Табачник сказав «ми такого і не знаємо»[1].

  •  

Музика повинна бути різною. Є широкий спектр людей, які слухають різну музику. Не можна годувати однаковою, одноманітною та ще й московською музикою тих 60% людей, які визнають українську мову рідною[1].

  •  

Виразно продукують не український гумор, а гумор над українцями. Він, в тому числі, може бути таким, але є тонка межа. Дотепер моїх дітей, які говорять українською питають «Вы что, приехали из села?»[1].

Примітки

ред.