Фінляндиза́ція (також Фінляндський синдром фр. le syndrome finlandais) — значні обмеження державної самостійності, які велика держава накладає на свого більш слабкого сусіда[1]. Процес або стан примушення значною мірою орієнтуватися на інтереси сусідньої більш могутньої держави (наприклад, вимушений нейтралітет) і меншою мірою внутрішньої політики країни. Назва походить від характеру відносин між Фінляндією та СРСР після другої світової війни, протягом 1944—1989 років.

ЦитатиРедагувати

  •  

Великий і сильний сусід має право обмежувати суверенітет меншого, втручатися у його зовнішню і навіть внутрішню політику. Звучить грубо і всупереч міжнародно-правовим нормам. Тому вищесказане прикривають терміном «фінляндизація»[2]. — Зі статті «Кінець фінляндизації» (2022)

  Володимир В'ятрович
  •  

Ця концепція виникла в Західній Німеччині і стосувалася країни, яка прив’язується до волі сильнішого сусіда, а Фінляндія перебувала в залізній хватці Радянського Союзу більше, ніж будь-яка інша західна країна. Окрім закордонної політики, підо впливом перебували оборона, економіка, медіа, мистецтво та наука. У сфері академічних досліджень не варто було заглиблюватися у катастрофічну радянську економіку і на краще було ігнорувати теми, що вважали антирадянськими, – якщо існували наміри розвивати кар’єру[3]. — Зі статті «Уявіть фінляндизовану Європу»

  Софі Оксанен
  •  

Фінляндизація навіть не мала жодних законних підстав: панівні настрої просто задушили всю опозиційну діяльність, не вдаючись ні до офіційної цензури, ні до покарання. Існувала стійка віра в консенсус, і відбілювання Радянського Союзу було звичайним явищем. Для естонців такі злочини проти людяности, як ГУЛАГ і розстріли, були очевидною реальністю, а їхнє визначення як правої пропаганди було настільки ж малоймовірним, як для фінів твердження, що Голокост – це брехня. Фіни мали почуватися так само, як і естонці, оскільки у сталінських чистках загинуло стільки ж фінів, як і під час Зимової війни[3]. — Зі статті «Уявіть фінляндизовану Європу»

  — Софі Оксанен
  •  

Із радянської точки зору, фінляндизація була успішною, і тому зрозуміло, що Росія хоче повторити те, чого навчилася. Із російського боку ідеальною була б фінляндизація всієї Європи, а не лише України. Це намагання підкріплено численними інструментами впливу Росії за межами її кордонів. Методи, які відомі з часів фінляндизації: маніпуляції думкою та мовою, почергове використання пряника і батога, бажання двосторонніх відносин та неявні погрози насильством[3]. — Зі статті «Уявіть фінляндизовану Європу»

  — Софі Оксанен
  •  

У Європі не завжди достатньо твердо ставляться до російських методів впливу, а варто би, зважаючи на те, як фінляндизована Європа або нордичні країни можуть виглядати. Якщо застосувати форму фінляндизації до цих регіонів, вимальовується сценарій, за яким основні цінності ЄС стануть жартом, а кишені осіб, які ухвалюють рішення, будуть відкриті Москві[3]. — Зі статті «Уявіть фінляндизовану Європу»

  — Софі Оксанен

ПриміткиРедагувати