Фіона Гілл

Фіона Гілл (англ. Fiona Hill) (1965) — англо-американська політологиня, колишня директорка Ради національної безпеки США. Доктор філософії (1998). Експертка Брукінґського інституту.

Фіона Гілл

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

# А Б В Г Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я

А

Абсолютна влада розбещує. Чим триваліше хтось при владі, тим небезпечніше це впливає на аналіз подій. Ми всі бачили, як Путін сидів за столом на віддалі від усіх інших, щоб підкреслити, що він цар, автократ. Він головний, і ніхто не може наблизитися до нього. Він наголошує, що сам прийняв рішення про вторгнення в Україну, а всі інші просто погодилися з цим.

Арабська весна була спровокована зростанням цін на продовольство через нестачу продуктів, а також зростанням інфляції і безробіття. Якщо путінська війна проти України ускладнить проблеми, які в нас вже були через COVID-19 й інші події, це ускладнення може розпалити конфлікти в інших місцях. І не обов'язково вони будуть між великими державами.

В

Ви бачите схожість. [Трамп] грає на ностальгії. Він каже, що збирається «знову зробити Америку великою», і Путін каже те саме: він там анексує територію. Трамп робить багато речей..., які дуже нагадують те, що робив Путін. Але велика різниця в тому, що Трамп воює з державою, а Путін не воює з державою. Проте вони обидва створюють види плебісцитарної демократії, вся справа в них.

Д

Доведено, що Організація Об'єднаних Націй гостро потребує «капітального ремонту». ООН була головним гравцем у цьому конфлікті. Генеральний секретар брав активну участь у розслідуванні військових злочинів і складанні наполегливих резолюцій. Але ООН показала себе неадекватною через структуру Ради Безпеки та право вето. Усі говорять про те, як це вирішити.

Досі Путін вірив, що повністю відповідає за всю необхідну інформацію, тому що він офіцер спецслужб. Він – той, хто не проводить аналіз, а користується первинною інформацією, яку сам же і збирає. У цей період «сумнівного усамітнення» до нього не змогли достукатися люди, які могли якісно оцінити те, що насправді відбувається в Україні.

Є

Є кілька причин, чому втручання Маска є цікавим і значущим. По-перше, Путін робить це часто. Він використовує відомих людей як посередників, щоб відчути загальне політичне середовище, і щоб, по суті, перевірити, як люди реагуватимуть на його ідеї. Генрі Кіссінджер, наприклад, безпосередньо спілкувався з Путіним і передавав його повідомлення. Путін часто користується різними перевіреними посередниками, включаючи різних бізнесменів. До мене присилали посередників, щоб обговорити певні речі, поки я була в уряді.

І

Іще одна важлива річ про Путіна, Шойгу та Бортнікова. Вони не є військовими стратегами. Вони всього лише обслуговувальний персонал. Шойгу може бути міністром оборони, але він не є генералом. Путін уміє перебудовувати плани у випадку непередбачуваних обставин. Він постійно змінює й адаптує те, що робить, і тому він небезпечний.

Й

Ймовірно, Китай думав, що Путін буде спроможним увійти та вийти дуже швидко. Путін вважав, що те, що він зробить в Україні, подібне до того, що робив Радянський Союз в Угорщині в 1956-му, в Чехословаччині в 1968-му і в Польщі в 1980 році. Він вважав, що це буде скидатися на поліцейську операцію. Китай думав так само.

К

Китай думав, що все, що Росія робить в Європі, піде йому на користь і зміцнить його вплив у Азійсько-Тихоокеанському регіоні. Це ми спостерігали й під час Другої світової війни. Держави, які, як здавалося б, не можуть мати спільних інтересів, як-от Японія та Німеччина, воювали разом.

Китаю треба нагадати про його окупацію Японією напередодні та під час Другої світової війни. Вся їхня експансіоністська політика протягом останніх кількох десятиліть базувалася на основі того факту, що вони були жертвами хижацьких прагнень з боку європейських колоніальних держав, включно з Росією, в ХІХ столітті. У радянський період і сьогодні з Україною обходяться так само, як спочатку європейські держави, а потім і Японія обходилися з Китаєм.

М

Мене турбує напрямок, в якому рухаються Сполучені Штати. Але я думаю, що є багато можливостей піти іншим шляхом. І я думаю, що та сама ж опція є і в Росії.

Ми вже знаходимося в Третій світовій війні. Путін заявляє, що ця війна має 100-річну історію, оскільки він вважає неправомірним створення України ще як Української Соціалістичної Республіки в радянський період у 1920-х роках. Інші країни зараз здійснюють перерахунки коштів через цю війну так, як не робили цього під час війни в Ємені, Афганістані чи Іраку. Відлуння подій в Україні відчує увесь світ. Це вже стало глобальною війною.

Н

На жаль, я бачу багато паралелей між тим, що відбувається в Сполучених Штатах сьогодні, і тим, що відбувалося в Росії у 1990-х роках.

На виході з конференції [Путін] сказав своєму прессекретарю, в межах чутності нашого перекладача, що ця пресконференція – «нісенітниця собача. — Про пресконференцію в Гельсінкі у липні 2018 року//З книги «Тут немає нічого для вас»

О

Один високопоставлений чиновник багато років тому сказав мені, що Росія була чимось на зразок мавпи, яку ви намагалися забрати зі своєї спини. Це був якийсь дивний образ. Але це ... пояснило те, як багато людей думали: «Чому ми досі перебуваємо в цій конфронтації? Хіба Холодна війна не закінчилася?

Особистість Путіна має значення. Наприклад, Горбачов сильно відрізнявся від людей, які йому передували. Хоча він і був наступником Андропова, він не був таким, як той. А ось Путін більше схожий на Андропова. Але Медведєв також був не таким, як Путін. Путін був юристом, який ніколи не займався юридичною практикою, тоді як Медведєв насправді займався юриспруденцією і краще розбирався в ній у контексті верховенства права.

П

Подивіться, рівно за 100 років до того, як Путін анексував Крим у 2014 році, у 1914 році німці вторглися в Бельгію й Францію, і Перша світова війна велася як конфлікт великих держав, аби вигнати Німеччину з Бельгії та Франції. Друга світова війна в Європі, звичайно, була територіальною переробкою багатьох наслідків Першої світової війни.

Причина того, що Навальний перебуває у в’язниці, і причина, через яку його намагалися вбити, полягає в тому, що вони хочуть, щоб він зник з поля зору в 2024 році, тому що він – справжній конкурент.

Путін одержимий історією. Якось Пєсков сказав, що Путін весь час читає. Але читає історію Росії. Не України, Європи чи світу, а історію з російської точки зору. Отже, Путін, очевидно, пропустив чимало з ширшої, актуальнішої історії. Він одержимий своєю версією російської історії, зовсім не розуміючи, що українці – не росіяни. Що українці є громадянами своєї країни. Вони не хочуть бути частиною Росії.

Путін – шоумен. Він – актор вистави... І Трамп робить те саме. Він завжди виступає, виступає для натовпу, виступає для своїх прихильників і перетворює політику в політичний перфоманс.

Р

Російська держава жива й здорова, і, знаєте, виконує свої функції, але зараз він [Путін] стоїть вище за все. Я трохи здивована, що він дійшов до цього моменту, тому що це те, що дійсно дестабілізує Росію або може дестабілізувати Росію, – робить протилежне тому, чого він намагається досягти.

Росія досі марить, як завоювати нові землі, намагаючись силоміць вирвати їх і вислати звідти громадян. За спробою захопити Україну стоїть ідея, що ця земля була російською. У такому разі доведеться підкоряти громадян, переселяти їх або знищувати. Щодо Сибіру панує інша ідея: не можна залишати його порожнім, тому що тоді хтось інший прийде й забере його. Тому потрібно висилати туди людей, навіть якщо вони цього не хочуть.

Росія постійно була державою напівпериферії або ж периферії у великій світовій системі. І це, безумовно, породжувало конфлікт. Але я не впевнена в тому, що це справді було основною причиною. Частково справа полягає в політико-культурній структурі країни, яка схильна до автократії та відсутності системи стримувань і противаг.

Росія стала для багатьох американців справою минулого. Конфронтація з Росією також не користується особливою популярністю серед людей.

Т

Титул російських правителів звучав так: «імператор або імператриця всія Русі». У монархів Британської імперії також була ця одержимість завойовувати землі. Це робилося для того, щоб мати законні претензії на владу. Усе крутиться навколо територій, а не людей. Якщо прочитати титули королеви Вікторії, можна помітити такий самий довгий перелік земель. І тому в Росії це прагнення бути величезною державою, найбільшою за територією країною на Землі, завжди було на слуху.

У

Уся справа в міфах, які Путін культивує. Що є запорукою могутньої держави й престижу в Росії? Це середньовічна одержимість розбудовуватися та розширюватися. З геополітичної точки зору це завжди називали євразійством – володіти величезним шматом земної поверхні без справжніх географічних вигод.

Ц

Цивілізований світ повинен мати коротко-, середньо- та довгострокову перспективу. Короткострокова – як не дати росіянам продовжувати нищити Україну. Середньострокова – як відновити Україну і поставити її на ноги. Довгострокова – що робити з Росією.

Ч

Частково проблема полягає в тому, що концептуально людям важко сприймати ідею світової війни. Це викликає в пам’яті всілякі жахи — Голокост і вибух ядерних бомб у Хіросімі та Нагасакі, початок ядерної ери. Але якщо добре подумати, то світова війна – це конфлікт великих держав за територію, який руйнує існуючий міжнародний порядок, і де інші держави опиняються по різні сторони конфлікту.

Я

Я бачу нинішнє розширення НАТО як певний проміжний крок, проміжну станцію для ширшого осмислення того, як ми будемо формувати себе після війни в Україні.

Я думаю, що він, коли накопичив стільки влади, поставив Росію в досить небезпечне, непередбачуване становище. — Про Путіна

Я не шкодую про це. Тому що я пішла туди, щоб спробувати розібратися з усіма речами, про які ми тільки що говорили. Тому що я бачила 2016 рік таким, яким він був – своєрідною спробою перевернути нашу внутрішню політику. І справді сіяти хаос. — Про роботу в Білому домі Трампа

Я проводжу аналогію з Біблією: в Україні Путін виступає в ролі всіх чотирьох вершників Апокаліпсису: війна, хвороби, голод і смерть. Голод також є результатом того, що він наробив. Якщо обмежать сполучення портам, що забезпечують найбільший експорт зерна – Маріуполь, Бердянськ, і якщо загинуть усі фермери та їхня худоба, то у світі постане проблема продовольчої безпеки. Україна має чітко наголошувати на цьому.