Маруся Чурай

Маруся Чурай (1625—1653) — напівлегендарна українська народна співачка та поетеса часів Хмельниччини.

Цей термін має також інші значення. Див. Маруся Чурай (значення)

Цитати про Марусю Чурай

	Марію Гордіївну Чурай, скоріше за все, вигадали. Цим ім’ям прикривається багатюща українська пісення лірика, написана десятками анонімок. У кожній літературі, правда, є така «одна-за-всіх» поетка-піснярка. Книжечка з піснями Марусі Чурай – іще радянське видання – зветься «Дівчина з легенди». Власне, легенда. А ми знаємо, як необхідні націям свої добротні легенди^[1]. — З есею «Маруся Чурай»//Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві
	— Ганна Улюра

	Пісень, які існують під іменем Марусі Чурай, фіксують близько тридцяти. Серед них – абсолютні шедеври типу «Засвіт встали/Засвистали козаченьки» і «Ой, не ходи, Грицю» і «Котилися вози з гори», і «Віють вітри». Біографію Марусі розказують упевнено, точно називаючи дати її народження і смерті: 1625-й і 1653-й. Біда, що не існує бодай одного документу, який би підтвердив існування Марусі Чурай. Є сотні художніх творів, які про поетку розказують, але документів немає^[1]. — З есею «Маруся Чурай»
	— Ганна Улюра

	Так люди кажуть, так воно і було, бо не казка, а билиця «Нехай люди усі знають,/Як з кохання помирають^[1]." — З есею «Маруся Чурай»
	— Ганна Улюра

	Три віки ходить пісня Марусі Чурай по нашій землі, три віки любові вже подарувала дівчина людям. А попереду — вічність, бо велика любов і велика творчість — невмируща^[2].
	— Михайло Стельмах

	Якщо вірити фольклору, то в кожному регіоні України була своя Маруся Чурай, а спроби дівчат привернути до себе юнаків за допомогою чаклування і чар–зілля найчастіше призводили до трагічних наслідків^[2].
	— Лариса Занюк

Поділіться цитатами з вашими друзями: