Еббі Келлі Фостер (15 січня 1811 — 14 січня 1887) — американська аболіціоністка та радикальна соціальна реформаторка, яка діяла з 1830-х до 1870-х років. Вона стала збирачкою коштів, лекторкою і організаторкою комітету дАмериканського товариства боротьби з рабством . Вона вийшла заміж за свого колегу-аболіціоніста та викладача Стівена Саймондса Фостера, і вони обоє боролися за рівні права жінок і африканців, поневолених на американському континенті.
|
Я рада, що мене ототожнюють із зневаженими кольоровими людьми. Якщо вони повинні бути зневаженими, то повинні бути і їхні захисники.[1]
|
|
|
|
|
|
Я хочу нагадати вам, що ми працювали двадцять сім років перед жахливими натовпами 1830 року. Чи пам'ятаємо ми осінь 1860 року та зиму 1860 та 1861 років? Чи пам'ятаємо ми, що ніколи не було більш кровожерливого натовпу, організованого в місті Бостон, ніж це було організовано восени 1860 року?[2]
|
|
|
|
|
|
|
— «Повалення рабства» (4 грудня 1863)
|
|
Лише працею, невпинною працею, у сезон і поза сезоном, ми можемо створити такий суспільний настрій, який нам потрібен.[2]
|
|
|
|
|
|
|
— «Повалення рабства» (4 грудня 1863)
|
|
Вся велика сім'я людства зв'язана в один пучок. Права однакові для всіх і для всього; і коли ми завдаємо удару по правах ближнього, наші власні права так само знищуються. Ми не окремі і незалежні — один нерв проходить через всю велику родину людства. Ми не можемо поранити іншого, не накликаючи прокляття на власні душі. Ця філософія показує нам надзвичайну доброзичливість до людини божественної заповіді: «Люби ближнього свого, як самого себе». У любові до нього ми бачимо єдиний спосіб по-справжньому дивитися на себе; і якби всі любили так, то цей світ був би весь раєм: небо було б засновано на землі. Тоді б інтереси одного поважали всі, і всі інтереси були б об'єднані на благо одного. Якщо багато хто відмовляється таким чином відчувати і діяти за всіх, нехай кілька продовжують; чим більше, тим краще. Принаймні давайте нам, хто бачать красу заповіді: “любіть свого ближнього, як самого себе”, просуватися вперед у покорі.[3]
|
|
|
|
|
|
|
— Промова «Давайте діяти». Жіноче товариство проти рабства, Бостон. (1840)
|
|
Потрібно менше дискусій, ніж ми іноді уявляємо, і більше дій.[3]
|
|
|
|
|
|
|
— Промова «Давайте діяти». Жіноче товариство проти рабства, Бостон. (1840)
|
|
Я захоплююсь спокійною та благородною поставою Еббі Кей, і не можу не хотіти, щоб було більше споріднених душ.[4] — Еббі Келлі заборонили публічно виступати та голосувати у Коннектикуті, але вона приходила на всі збори та піднімала руку при голосуванні, хоча її голос не враховувався.
|
|
|
|
|
|
|
— Люсі Стоун
|
|
О Еббі — це жахлива помилка, яку ви всі робите... Немає іншого імені, яке могло б врятувати цю країну, окрім імені жінки.[5] — лист до Еббі Келлі, про пріоритет виборчого права жінок над виборчим правом афроамериканців.
|
|
|
|
|
|
|
— Люсі Стоун, 1867
|
|
Френсіс Райт, маловідома нинішньому поколінню, справді була духовною помічницею та кращою половиною сім'ї Оуенів під час соціалістичного відродження 1826 року. Наше враження таке, що вона не лише була провідною жінкою в комуністичному русі того періоду, а й що вона відіграла дуже важливу роль у започаткуванні двох інших рухів, які мали набагато більший успіх і на даний момент користуються популярністю, а саме руху проти рабства та руху за права жінки. Якби було справедливо, ми впевнені, що її ім'я займало б високе місце серед імені Ланді [Бенджамін Ланді], Гаррісона та Джона Брауна з одного боку, та з ім'ям Еббі Келлі, Люсі Стоун і Анни Елізабет Дікінсон з іншого.[6]
|
|
|
|
|
|
|
— Джон Гемфрі Нойс. «Історія амриканського соціалізму» (1870)
|
|
Жіноче товариство проти рабства було першою національною організацією захисту прав жінок у Сполучених Штатах. Він складався з чорношкірих і білих жінок, і чорношкірі жінки становили значну частину його керівництва, особливо в Бостоні та Філадельфії. Сара Паркер Ремонд, Шарлотта Фортен, Сара Мепс Дуглас, Летеція Стілл, сестри Фортен (Маргаретта, Гаррієт і Сара), серед інших, об’єднали зусилля з білими жінками, такими як Лукреція Мотт, Еббі Келлі Фостер і Марія Вестон Чепмен, щоб організувати колективні праці антикріпосницького руху.[7]
|
|
|
|
|
|
|
— Беттіна Аптекер. «Жіноча спадщина: Нариси про расу, стать і клас в американській історії» (1982)
|
|
Коли ранні жінки-суфражистки зайняли позицію щодо виправлення кривд жінок, вони не використовували нечітких чи двозначних слів. Ще в 1838 році Анджеліна Грімке та Еббі Келлі, які були першими жінками-ораторами, яких я коли-небудь чула, висловили свій протест проти несправедливості жінок з платформи проти рабства. Вони суворо засуджували звичай суспільства, яке закривало двері прибуткових галузей перед жінками, і таким чином прирікало велику кількість людей на жалюгідну залежність і примусову бідність.[8]
|
|
|
|
|
|
|
— Мері Лівермор. «Промислові досягнення жінок за останні півстоліття» (1888)
|
|
Боротьба з рабством прийшла, щоб розірвати міцніші пута, ніж ті, що тримали раба. Ідея рівноправності витала в повітрі. Голос раба, брязкіт його кайданів, його крайня потреба приваблювали всіх. Жінки почули. Анджеліна, Сара Грімке та Еббі Келлі вийшли виступити за рабів. Про таке ніколи не чули. Землетрус навряд чи міг більше налякати громаду. Деякі з аболіціоністів забули про рабів, намагаючись змусити жінок замовкнути. Товариство боротьби з рабством розійшлося над цим питанням. Церква була переміщена до самого заснування в опозиції.[9]
|
|
|
|
|
|
|
— Люсі Стоун, «Прогрес п'ятдесяти років» (1893)
|
- ↑ Sterling, 1991, p. 86
- ↑ а б "The Overthrow of Slavery" (December 4, 1863)
- ↑ а б "Let Us Act" (1840)
- ↑ Blackwell, 1930, pp. 39-40; Million, 2003, 46-47.
- ↑ Letter from Lucy Stone to Abby Kelley Foster, January 24, 1867. Quoted in McMillen, 2008, p. 166. Underlining in original.
- ↑ John Humphrey Noyes in «History of American Socialisms» (1870)
- ↑ Bettina Aptheker. Woman's Legacy: Essays on Race, Sex, and Class in American History (1982)
- ↑ Mary Livermore, “Industrial Gains of Women during the Last Half-Century” (1888)
- ↑ Lucy Stone, "The Progress of Fifty Years" (1893)
Медіафайли у Вікісховищі