Рай — символ щасливого майбутнього для релігійної людини; мирного буття, душевного спокою; рівноваги і внутрішнього задоволення; красивої, благодатної та багатої землі, кохання; найвищої насолоди.
Я хочу потрапити до пекла, а не до раю. Там я зможу насолоджуватися товариством пап, королів і герцогів, тоді як рай залюднений самими бідняками, монахами й апостолами.
У наш час райські палаци опалюються радіаторами, що з'єднані з пеклом. Муки грішників посилюються від усвідомлення, що вогонь, який пожирає їх, одночасно забезпечує комфорт праведникам.
Піти у рай (хто має цю надію!),—
Немає там ні горя, ні зітхання,
Але нема ні дружби, ні кохання,—
Такого раю я не розумію.[7] — «Коли вже зачепили сі питання…».
Рай — це момент прозріння й любові,
що триває без тижня вічність.
І ця недовга мить, з якої сміються
В якомусь убогому жарті, розтає і розходиться вітром
Наче траншейна земля по голій шкірі.
Голій шкірі — принесеній не в жертву, а в дар.
Вона і є рай. За нею вигнання.
За нею мовчання. Занадто гучне[8]. — З вірша «[воєнна тиша]»
↑Світличний І. Поезії // Світличний І. О. Світлична Н. О. З живучого племені Дон Кіхотів / Упоряд. Коцюбинська М., Неживий О..— К.: Грамота, 2008,— с. 138 - 207. ISBN 978-966-349-128-8