Кака
Кака́ (порт. Kaká, справжнє ім'я: Рікарду Ізексон дус Сантус Лейте, нар. 1982) — бразильський футболіст. Володар «Золотого м'яча» 2007 — нагороди для найкращого футболіста світу.
Кака | |
Стаття у Вікіпедії | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Цитати Кака
ред.Я дуже не задоволений своєю грою. Я не можу знайти мою гру через багатьох причин: по-перше я ще адаптуюся до нового місця проживання, а найголовнішою причиною вважаю постійні травми, які продовжують мені докучати.[2] |
Кожен власник Кубка чемпіонів неодмінно стає частиною світової футбольної історії. Радість від перемоги в такому престижному турнірі важко описати словами, то були суцільні емоції.[2] |
Я довіряю чуттю нашого головного тренера. Раз він щось сказав, значить, так воно і є.[2] |
Я непогано себе почуваю в ролі суперзірки світового футболу. Думаю, що своєю роботою і своїм ставленням до справи я створив те, що маю.[2] |
Я працював з Берлусконі шість років, і він дуже важливий для мене. Він купив мене з «Сан-Паулу», коли я був ще хлопчиськом, і допоміг подорослішати. А Флорентіно Перес допомагає мені розвиватися далі.[2] |
Прізвисько «Кака» придумав мені брат, коли я був ще маленьким. Дома дружина мене кличе «улюбленим». У Бразилії мене звуть Кака, в Італії — Рікі або Рікардо.[2] |
Тільки люди, які поруч зі мною день у день, прекрасно знають, хто я насправді.[2] |
Я молодий, але віддаю перевагу спокійному способу життя. У мене є дружина і син, тому я не належу до любителів дискотек.[2] |
Пожертви — це заповідь, частина Біблії. Те, що я маю, це дар Бога, а не тільки моя заслуга, тому свого часу я повинен допомагати іншим людям справою або грошима.[2] |
Мені не подобається богохульство на ігровому майданчику. Але лайка — звична справа в такій темпераментній грі як футбол.[2] |
Моя мати була знайома з матір'ю моєї дружини, а ми познайомилися, коли їй було 14 років, а мені 19.[2] |
Мені подобаються вирішальні матчі, в яких на карту поставлено все.[2] |
Грати на Чемпіонаті Світу — ні з чим незрівнянне задоволення. Ти представляєш свою країну, а в Бразилії збірну підтримують дуже гаряче.[2] |
Мені було дуже приємно бачити вболівальників, які стали проти мого відходу з «Мілана», вони стояли біля воріт мого будинку, благаючи мене не їхати. Я випробував багато емоцій в ті дні, але я розумів, що потрібно бути рішучим.[2] |
Я завжди хотів грати в нападі, там я і грав на початку кар'єри. Але тренер перемістив мене в центр поля, через проблеми з фізикою: тоді я і став грати на тій позиції, на якій граю досі.[2] |
Рауль — це «Реал Мадрид» в одній людині. Це символ.[2] |
Перед матчами я завжди говорю з Богом, і це становить обов'язкову частину того, що я роблю перед усіма матчами, в яких граю.[2] |
Якщо «Реал» вирішив заплатити такі гроші за нас, то тому, що ми цього варті, чи не так? Тому що ми довели це в останні роки футболом, який показуємо.[2] |
Я готовий поміняти свій «Золотий М'яч» на будь-який успіх з «Реалом». Це відчуття, коли тебе обіймає товариш по команді в разі перемоги, тобі не замінить нічого.[2] |
Примітки
ред.Джерела
ред.- Шлях до перемоги. — Київ: Українське Біблійне Товариство, 2012. — 64 с.