Ломоносов Михайло Васильович
Михайло Васильович Ломоносов (рос. Михаил Васильевич Ломоносов; 1711–1765) — російський учений-натураліст, енциклопедист, хімік, фізик, географ, геолог. Поет, мовознавець, заклав основи сучасної російської мови.
| Михайло Ломоносов | |
.jpg)
| |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Роботи у Вікіджерелах
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
Цитати
ред.- Дякуйте батьківщині своїми справами, доклади зусилля до доброї справи, зусилля пройде, добра справа залишиться, але, якщо з задоволенням будеш робити погане, то задоволення пройде, а погане залишиться[1].
- Не бажаю бути блазнем ні в тих, хто вище мене, ні у самого Господа Бога, хіба що він позбавить мене розуму, яким сам і наділив[1].
- Працюй невпинно і всього досягнеш[1].
- Наука служить лише помічницею розуму в осягненні істинної суті речей. Практика і вчення слуги розуму, знаходять йому матеріал для роботи[1].
- Хто пише незрозуміло, або сам не розбирається в тому, що пише, або намагається це приховати. Хто неясно викладає суть речей, той так їх собі і представляє[1].
- З нестриманості в юності відбуваються хвороби в старості. Щоб не трапилися хвороби в старості, потрібно в юності уникати нестриманості[1].
- Людина непрацююча у своєму неробстві схожа на застояну воду, від якої тільки затхлий запах та гниль і більше нічого[1].
Про Ломоносова
ред.Ломоносов зрозумів сучасний стан мови, він зрозумів вимоги мови російської, сучасні відносини мови церковнослов'янської до мови російської і значення першої для останньої; він зрозумів це і нова мова з'явилася. Ломоносов розв'язав, нарешті, цю дивну суміш, визнавши за мовою нашою право перенестись самому у вищу сферу, очистив її від дивних слов'янізмів і звів їїв цю вищу область, постановивши її мовою, у якій можна виражати загальне; водночас він зрозумів повсякчасне значення мови церковнослов'янської для російської. Закінчилась суміш, відділились слов'янізми, що стикаються з простонародними висловами; назавжди вилучені церковнослов'янські форми, чужі для мови або, якщо не чужі, то такі, яких у мові вже не дуло. Вільна від цієї давньої домішки, від давніх домагань церковнослов'янські мови, внаслідок котрих вдиралася вона насильницько в мову російську, російська мова вільно здійнялася в нову сферу, у сферу загального. Велика справа сталася; мова змінилася.[2] |
|||||
| — Костянтин Аксаков, «Ломоносов в истории русской литературы и русского языка», 1846, с. 327 |