Любка Андрій Степанович

Андрі́й Лю́бка (нар. 3 грудня 1987, Рига, Латвія) — український поет, перекладач і есеїст.

Любка Андрій Степанович

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

Я майже не дивлюся телебачення, бо взагалі не розумію сенсу його існування в добу інтернету й вільного доступу до мільйонів відеозаписів без реклами, але пам'ятаю, що колись давно відмовився від телевізора в тому числі через мову. Засилля російської, а та українська, що вряди-годи проривається в ефір - хуторянсько-колгоспна. Чи не найбільше зло — спільні російсько-українські ефіри, коли в кадрі двоє ведучих, але україномовний завжди нудніший, тупіший і… сільськіший. Такі ефіри сприяють русифікації.

Мова — організм, де кожне слово виконує свою функцію й є життєво необхідним, тому заміняти лайку в ситуації, де герой якогось серіалу справді мав би смачно вилаятися — це робити мову інвалідом, неповносправною, це чистої води совєтський прийом, такого вже ніде в світі немає.

Чесно кажучи, я сподівався, що до декомунізайного пакету в законі потраплять не лише леніни, серпи й молоти, а й російська мова, яка є імперсько-більшовицьким символом. Звільнити телебачення від засилля російської — це здійснити деколонізацію, але, на жаль, сьогодні я не бачу політичних сил, що справді здатні на такий крок. Парадокс, але більшість політиків, що нажилися й наживаються на Україні, — російськомовні...

Див. також

• Карбід (роман)
• Твій погляд, Чіо-Чіо-сан