Лідія Койдула

Лідія Емілі Флорентін Яннсен (ест. Lydia Emilie Florentine Jannsen), більше відома під псевдонімом Лідія Койдула (ест. Lydia Koidula); 24 (12) грудня 1843, Пярнумаа — 30 липня (11 серпня) 1886) — естонська поетеса, публіцистка, драматург.

Лідія Койдула

Моя вітчизна — моя любов. (ест. Mu isamaa on minu arm).

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

Від дощу, вітрів і сонця Вбережи мене, як мати. Серце і землю естонця Хто спроможний роз’єднати!

Гадаєш, що Вітчизну свою уславиш словами: «Я син твій!»? Ні, брате, Вітчизна тебе уславить словами: «Мій сину!» «Що для мене можеш зробити? – нині вона питає, завтра ж може спитати: «Що зробити міг би для мене?» — 1876

Зажди! Зоря для тебе мусить зійти.

Про Лідію Койдулу

	Стояла самотня жінка, на березі моря стояла […] І кажуть, що я вродлива, Ти знаєш чому вродлива? Бо ти у мене красуня, земле моя нещаслива. — З вірша Ліни Костенко про Койдулу
	— Ліна Костенко

	Жінки відтворюють націю – буквально і символічно, аксіома, з боями підтверджена літературними практиками. Не так багато «національних поетів» в історії світової культури були жінками. Ця формула невипадково не має в академічному літературознавстві жіночої версії. Вочевидь, не буває національних поеток, так? Але є Койдула – самотня і вродлива. У Костенко вона стоїть на березі моря. А стояти ж їй довіку на кількох гротескно збільшених кам'яних брилах – і не дотягнешся. — З есею «Лідія Койдула»//«Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві»
	— Ганна Улюра

Джерела

• Ганна Улюра. Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві. — Київ: ArtHuss, 2020. — 464 с. — ISBN 978-617-7799-43-5