Пиріг і Батіг

«Пиріг і Батіг» — український фольк-гурт, заснований 2020 року у Львові; створений Мар'яном Пирогом як музично-поетичний проєкт, метою якого є дослідження української мови та поетики і популяризація їх через музику. «Пиріг і Батіг» модернізовують народну пісню та музично трактують поезію українських поетів, зокрема Павла Тичини, Степана Руданського, Тараса Шевченка, Богдана-Ігора Антонича, Володимира Сосюри, Василя Стуса, Михайла Петренка.

«Пиріг і Батіг» на фестивалі «Свято музики у Львові», червень 2022

Цитати

	Далі «Ars Poetica» — Антонич хоче втекти з міста, йому поезію вже «диктує Бог». Зрештою, він таки втікає і, здається, вмирає посеред природи. Але ж ні! Бо далі — «Пісня про незнищенність матерії». І тоді знову повертаєшся в те саме місто і починається Апокаліпсис: «Ти не людина — ти ще камінь, тебе обкручує змія». Врешті, альбом закінчується так само, як і починався — звучанням співу пташок. Натура все одно перемагає. А ти потрапляєш у циклічну безкінечність. — Про пісню з альбому «Зелений»
	— Мар'ян Пирожок

	Зараз ми презентуємо проєкт «Замордовані» — співану поезію українських митців, знищених Росією. Дуже важливо актуалізувати їхні імена. Найскладнішим у цьому проєкті було концепційно поєднати тексти абсолютно різних поетів у спільну картину. Тут є і Григорій Чупринка з поезією років, коли ще був живий Іван Якович Франко, і Василь Стус, і наш сучасник, який нещодавно загинув, і багато інших. А ще врахувати аспект свіжої рани — часто з цим складно дати раду.
	— Мар'ян Пирожок

	Крім колядки Кишакевича всі тексти в альбомі народного штибу, а музика здебільшого моя авторська. Не знаючи оригінальної мелодики, я намагався адаптувати цей текст. От, наприклад, читаю слова: «Як з божого раю звізда засвітила, Пречистая Діва Христа породила». Для мене суто за текстом це гуцульщина — і я забарвлюю ці слова гуцульськими елементами в музиці. Або, наприклад, сумна колядка «Самотою, самотою, гей, гей, гей». Читаю текст і відчуваю — тут є маршева компонента. А сумний марш — це сарабанда. І так, читаючи слова, вже розумію, якою має бути музична форма. — Про альбом «Колядницький»
	— Мар'ян Пирожок

	Ми у гурті домовилися, що наразі залучаємо тільки акустичні інструменти. Наш проєкт відкритий, ми кажемо про себе, що довжина батога не є сталою — кількість учасників може змінюватись. Ми хотіли би залучити більше інструментів, додавати нових звучань. Ось на гітарі я граю і традиційно щипком, і бамбуковими патичками — такий ефект смичка. Часом мені бракує литавр, десь — клавесину, десь — флейти, десь — мідних духових. Я мрію про портативний орган. Може, і фортепіано колись у нас з’явиться.
	— Мар'ян Пирожок

	«Ротації» — теж дуже важливий твір. Це був мій перший досвід у тому, щоби підкреслити текстове навантаження кожного речення чи навіть слова. Наприклад, на словах «церкви, цукерні, біржі — духові і тілу» у нас звучить цитата «І тим, що в гробах, життя дарував» з великодньої Служби Божої. На словах «хор барв і хор гобоїв» — звучать гобой і фагот. — Про пісню з альбому «Зелений»
	— Мар'ян Пирожок

Серед всіх наших альбомів найбільше задоволення принесла робота над релізом «Зелений» на вірші Богдана-Ігоря Антонича. У цих текстах є натура, є місто, є смерть. Мені здається, нам справді вдалося все це загорнути належним чином у музичну форму. Вірші Антонича загалом просякнуті натурою. І, разом з тим, він творив у Львові — у його текстах багато урбаністичного. В альбомі послідовність творів вибудувана так, що поет наче втікає з міста до природи.

	«Сірий гімн», один із початкових творів альбому, — це Антонич в місті. Індустріальне середовище, у якому вже є автомобілі, локомотиви, трамваї. В музиці імітуються звуки міста — рвуться папірці, клацають дверні ручки, є багато механічного. Бо тут ти не в сільській хаті, не в лісі — треба підкреслити артефакти, притаманні місту. Наче воно сигналізує тобі: «Будь обачним!». — Про пісню з альбому «Зелений»
	— Мар'ян Пирожок

	У нас є горор-альбом «Містичний» — єдиний альбом на суто мої тексти, такі собі горор-казочки. Я взагалі страшенно люблю казки. Колись мене до глибини душі вразили «Казки Покуття» Оскара Кольберга. Наприклад, історія про те, як в Чорній горі живе старий — навіть не чарівник — а «Дідо з ножичком». Фантастична мова!
	— Мар'ян Пирожок

	Я відокремлюю релігійну складову від духовної. Людина — це одиноке створіння і не потребує провідників. Ти сам маєш і воскреснути, і народитися кожного року. В мене цей процес дуже чітко усвідомлений. Тут ідеться про вшанування: ти останній, хто прийшов на цю землю. Все, що тебе оточує, було до тебе. Ти маєш це прийняти, проявити кротість і шану. Це циклічно, логічно і красиво. Цей догмат діє у всіх наших альбомах. У кожному з них 12 треків. Це і є отой Calendae: 12 місяців, 12 годин, 12 свят. До речі, за гуцульським звичаєм, і колядників має бути теж 12. Мені дуже подобається колядницька традиція: якщо хата порожня, ти все одно маєш відколядувати це місце, перезавантажити його. Це теж про міфологію.
	— Мар'ян Пирожок