Теорія інваріантів

Теорія інваріантів — розділ абстрактної алгебри, який вивчає дії груп на алгебраїчних многовидах з точки зору їх впливу на функції визначені на цих многовидах.

Теорія інваріантів

Стаття у Вікіпедії

Цитати

	При подальшому розвитку будь-якої математичної дисципліни людський розум, підохочений досягненнями, діє вже самостійно: він сам ставить нові й плідні проблеми, часто без помітного впливу зовнішнього світу, за допомогою лише логічного зіставлення, узагальнення, спеціалізування, вдалого розчленування і групування понять, і виступає опісля сам на перший план як постановник задач. Так виникла задача про прості числа та інші задачі арифметики, теорія Галуа, теорія алгебраїчних інваріантів, теорія абелевих і автоморфних функцій, і так виникали взагалі майже всі тонкі питання сучасної теорії чисел та теорії функцій.
	— Д. Гільберт

	Чим механіка є для фізики, тим, я гадаю, алгебраїчний аналіз… має стати для хімії майбутнього… Теорія інваріантів та ізомеризм — споріднені.
	— Дж. Сільвестр

	Кажуть, що всі шляхи ведуть до Риму; що ж до мене особисто, то я виявив, що всі алгебраїчні пошуки рано чи пізно приводять до капітолію сучасної алгебри, над сяючим порталом якої видніє напис «Теорія інваріантів».
	— Дж. Сільвестр

	Теорія диференціальних інваріантів так само відноситься до теорії кривини, як проективна геометрія — до геометрії елементарної.
	— А. Пуанкаре

	Теорія інваріантів, що наповнює небо наче світлоносним ефіром, просякає всі галузі геометрії і аналізу, відкриває повсюди сталі конфігурації серед змін — вона повсюди виявляє одвічне панування закону форми.
	— К. Дж. Кайзер

Джерела

Математика в афоризмах, цитатах і висловлюваннях / Н. О. Вірченко. — Київ: Вища школа, 1974. — 272 с.