Шарлотта Перкінс Гілман

Шарлотта Перкінс Гілман (англ. Charlotte Perkins Gilman; 1860–1935) — американська поетеса, письменниця, феміністка і соціальна реформаторка.

Шарлотта Перкінс Гілман

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Цитати про фемінізм

• Від хлопчиків і від дівчаток ми очікуємо абсолютно різної поведінки. Ця різниця може бути виражена у двох словах. Хлопчакам ми говоримо: «Зроби це!», Дівчаткам: «Не роби цього!».
• Домашня праця жінки, звичайно, дозволяє чоловікам виробляти більше, ніж якщо б їм доводилося трудитися по будинку. Тим самим жінки стають економічним чинником. Але те ж відноситься до коней.
• Материнський інстинкт як просто інстинкт не заслуговує нашого забобонного благоговіння.
• Вищий прояв материнського інстинкту можна спостерігати у курки, що дбайливо висиджує порцелянові яйця, — інстинкту, але не розуму.
• Вважається, що бути дружиною і матір'ю — справжнє покликання жінки. До цього її присвятили Бог і природа, до цього її готують з раннього дитинства, тут вона може себе проявити. Це, як правило, її єдина можливість гідно існувати і чогось досягти в житті. Але — вона не повинна навіть показувати виду, що хоче саме цього!
• Чесне змагання статей розвиває найкращі якості чоловіка.
• Юнаки думають про те, чого вони можуть добитися і що отримати; дівчата — про те, кого вони можуть роздобути.
• Жінки, які працюють найбільше, отримують найменше; а жінки, які отримують найбільше, працюють найменше.

Цитати про життя

• Життя — не іменник, а дієслово.
• Ідея сильніша від факту.
• Те, що ми робимо, змінює нас більше, ніж те, що роблять з нами.
• Невірно, ніби вічність починається лише після смерті. Вона існує завжди. Ми зараз живемо у вічності.
• Смерть? Чи варто турбуватися через такі дрібниці? Напружте уяву і спробуйте уявити собі світ без смерті! Смерть — неодмінна умова життя, а зовсім не зло.

Цитати про Гілман

	Основні феміністські лідери (за винятком старіючої Елізабет Кеді Стентон і молодшої Шарлотти Перкінс Гілман) зменшили попередню критику сексуальних і сімейних стосунків на користь зосередження на правових і політичних питаннях. Чи змінили вони свій акцент через ідеологічні міркування чи як тактичний хід, в певному сенсі не має значення; в очах як власних рядів, так і ширшого суспільства рух загалом став менш радикальним, менш загрозливим і, отже, менш вірогідним для фундаментальних змін. Анархістки-феміністки відмовилися прийняти таке рішення дилеми.
	— Маргарет Марш. «Анархістки, 1870-1920» (1981)

	Шарлотта Перкінс Гілман ставила свій фемінізм вище свого соціалізму; Кейт Річардс О'Гара, яка працювала в Національному комітеті Соціалістичної партії Америки і тісно співпрацювала з Юджином Дебсом, змінила цю модель. Хоча О'Гара підтримувала виборче право жінок, її феміністичний аргумент все ж у важливих аспектах відрізнявся від аргументу Гілман. Наприклад, О'Гара не була переконана, що емансипована, економічно продуктивна жінка є важливою передумовою для соціалістичного суспільства. Не виступаючи проти працюючих жінок як таких (жоден хороший соціаліст не може бути таким), О'Гара, тим не менш, наголошувала на важливості домашнього життя жінок. Хоча вона очікувала, що соціалістичне суспільство змінить умови праці та забезпечить такі системи підтримки, як спільні кухні та пральні, вона була набагато менш радикальною, ніж Гілман, у своїй концепції місця жінки. Наприклад, вона припускала, що піклування про дітей при соціалізмі покладатиметься в першу чергу на матір, яка в період, коли її діти ростуть, не буде займатися сторонньою роботою... Вона рішуче висловила свої домашні пристрасті у своєму наріканні, що молоді жінки втратили мистецтво ведення домашнього господарства, тому що «ми наполягаємо на тому, щоб наші дівчата були освіченими. Ми даємо їм вчителів мистецтва та науки, але повністю ігноруємо найбільше мистецтво, відоме людині, — перетворювати дім на дім і давати добре життя народженим дітям». Хоча вона стверджувала, що не принижує інтелектуальну чи мистецьку освіту для жінок, вона все ж наполягала на тому, що дівчата також мають «невід'ємне право на «домашню» освіту. Можна підозрювати, що її пріоритети не змінилися б різко після революції. О'Гара дійсно стверджувала, що чоловіки повинні брати більш активну участь у процесі виховання дітей, що їх слід виховувати «для виконання обов'язків батьківства» і вони повинні навчитися «бути помічниками та підтримками» в сімейному колі. З огляду на загальний характер її аргументу , здається вірогідним, що концепція батьківства О'Гари була просто продовженням погляду Кетрін Бічер про те, що дім має слугувати центром людської діяльності для обох статей. Феміністки XX століття заявляли, що, оскільки жінки мають право брати повну участь у тому, що раніше називали «чоловічим світом», чоловіки так само повинні повністю взяти на себе радощі та обов'язки виховання дітей.
	— Маргарет Марш. «Анархістки, 1870-1920» (1981)

Джерела

• «Самые остроумные афоризмы и цитаты. Великие женщины истории»: АСТ, Астрель; Москва; 2012