Шептекіта Валерій Іванович
Валерій Іванович Шептекіта (20 грудня 1940, Тлумач, Івано-Франківська область — 3 червня 2021, Київ) — радянський і український актор театру, кіно та дубляжу. Заслужений артист Української РСР (1982)[1]. Народний артист України (2000)[2].
Шептекіта Валерій Іванович | |
Стаття у Вікіпедії |
Цитати
ред.«А почалося все в лютому 1961 року. Тоді минуло три роки, як я закінчив школу і працював токарем на військовому заводі в Охтирці, що на Сумщині. Грав у міському Народному театрі, брав участь у художній самодіяльності заводу — співав у чоловічій хоровій капелі. Наш театр грав оперу Миколи Аркаса “Катерина”, в якій я виконував (грав і співав) роль кривдника Івана Москаля. На одній із вистав був присутній художній керівник Сумського музично-драматичного театру імені Щепкіна Олександр Максимович Льдов, який саме набирав студентів до студії при театрі. Він і запропонував мені переїхати до Сум. Паралельно з навчанням студійці були зайняті у виставах театру. Моїм першим серйозним випробуванням стала роль Василя Ковриги у виставі Юрія Мокрєва “Рідна мати моя”. |
«Виставу ставив чудовий режисер, мій однокурсник Віктор Шулаков, який потім закінчив режисерський факультет і працював у Черкаському театрі. Шулаков повністю переформатував п’єсу. У його трактуванні на формування характеру Проні визначальний вплив справив сінематограф. Усі радощі й біди героїні пішли від того, “як в кіно”. Вистава стала сенсацією не лише для Києва, а й усієї України. Було створено дві телевізійні версії спектаклю. Це наша перша спільна робота з тоді молодою артисткою Тамарою Яценко, яка грала роль Проні, а я її татуся. |
«Цю виставу 16 років тому поставив Микола Яремків. За цей час на сцені змінилося три покоління акторів (моїх синів і невісток), але вистава все ще досить популярна. Це вистава, яка торкається душі і серця кожного глядача. В різних театрах по-своєму трактують проблеми “Кайдашевої сім’ї”. Ми ж намагалися розширити ці рамки. Привід до цього дає оригінальна п’єса “Кайдаші” Н. Дубіної за мотивами І. Нечуя-Левицького. Це вистава про всіх нас — українців. Тут виявлені наші далеко не кращі риси характеру. Але я переконаний, що лише великий народ може казати правду, ще й здатен сміятися над собою». — про популярність у репертуарі Молодого театру вистави "Кайдаші" за повістю Івана Нечуя-Левицького в інтерв'ю газеті «Слово Просвіти» Валерій Шептекіта: “Творімо добро” (23 квітня 2017 року) |
«Зніматися почав 1962 року. Першим фільм був “У мертвій петлі” про льотчика-одесита Уточкіна. Під час зйомок познайомився з чудовим артистом Олегом Стриженовим. У фільмі “Борис Годунов”, який знімав Сергій Бондарчук, грав ігумена Чудового монастиря. А у фільмі-опері “Борис Годунов”, що був знятий на студії “Укртелефільм”, виконував роль боярина Шуйського. У фільмі режисера Криштофовича “Одинока жінка бажає познайомитися”, де моїми партнерами були О. Збруєв та І. Купченко, грав Касьяна. |
«Слава Богу, що театр вижив у складні 90-ті, коли глядачі майже не ходили на наші вистави. Але актори вірили у свою професію, в її потрібність людям і нині, і завтра, і повсякчас. Це допомогло нам вижити. Сьогодні глядач повернувся до театру. Більшість наших вистав проходить з аншлагами. Майже кожного місяця відбуваються нові прем’єри. Вистав дуже багато, та в цьому процесі головне, щоб кількість переходила в якість. |
Примітки
ред.- ↑ Охтирська районна державна адміністрація: Видатні співвітчизники. Процитовано 3 червня 2021.
- ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ Про відзначення державними нагородами України трудівників міста Києва (24.05.2000). Процитовано 25 серпня 2020.