65 українських шедеврів. Визнані й неявні

65 українських шедеврів. Визнані й неявні — книга есеїв української мистецтвознавиці Діани Клочко.

Цитати про книгу

	Жінки дуже важливі в українському мистецтві, і часто були в тіні чоловіків. Коли я це зрозуміла, в мене також з’явилося бажання подумати про сімейні пари художників, які були саме в Україні наприкінці 50-60-х років. Цих сімейних тандемів дуже багато, і Алла Горська і Віктор Зарецький — один з них.
	— Діана Клочко

	З одного боку, радянська епоха — це соцреалізм, під прапором якого знищили модерністів. А з другого боку, це соцреалізм, за лаштунками якого зростало дуже багато талановитих художників другої хвилі авангарду. [...] Виходить, що до цього радянського спадку треба поставитися як до стилю. І тоді ідеологічне навантаження знімається. Яким чином забрати ідеологічне навантаження і показати стилістичне виразне навантаження? Це також програма-мінімум, яку потрібно зробити.
	— Діана Клочко

	Коли я писала ці есеї про українських художників та їхні шедеври, я себе стримувала, щоб там було не забагато мене. Я прагнула сказати читачеві: «Дивіться на зображення». У книзі багато зображень, тому кожен читач може порівняти те, що я пишу, і що є насправді.
	— Діана Клочко

	Мене здивували роботи Марґіт Сельської, що зберігаються у приватних колекціях, які я побачила вперше під час написання есею, – вони змінили моє уявлення про рецепцію «паризької школи» у Львові. Також коли я вивчала колекцію Хмельницького обласного художнього музею – побачила, як можна сформувати цілісне уявлення про художній процес ХХ століття, в якому не соцреалізм диктує образ, а місцева версія модернізму.
	— Діана Клочко

	Наприклад, Вінсент ван Гог здебільшого творив у Франції, його музей розміщений у Амстердамі, окремі полотна зберігаються в різних музеях світу, отже його складно назвати суто «нідерландським генієм», а картини і малюнки – «голландськими шедеврами». Щось подібне відбулось із Пікассо і Шагалом, світову славу мають Василь Кандінський і Казимир Малевич. У цьому сенсі «український шедевр» – це виклик. Виклик визначати надзвичайну мистецьку цінність творів, з різних причин не надто відомих не лише у світі, але і в Україні.
	— Діана Клочко

	Націоналізація приватних колекцій – болісна річ, і часто музейники не зацікавлені надавати інформацію про те, як вона відбувалась. Багато творів, про які я пишу, на певний час ніби випадали з естетичного поля, але про це, звісно, треба писати окреме розслідування. Можливо, детектив.
	— Діана Клочко

	Переформатування ідеологічного радянського канону в нас тільки починається. Це тільки перший крок. Тому моя книжка — це спроба сказати: «Люди, робіть своє, робіть інші канони».
	— Діана Клочко

	У нас було дуже багато модерністів, але цей модернізм скрутили в рулони (в кращому випадку) і поклали в підвали. Завдяки Дмитру Горбачову в 1960-ті це було просто врятовано і показано художникам-шістдесятникам. Але дуже багато творів було просто знищено. І в цьому сенсі одна з найдивовижніших речей, про яку я акуратно пишу, — це яким чином велика кількість українських художників зберегла, наприклад, той «французький» шарм, той «сезанізм» у різних його формах.
	— Діана Клочко

	Як художник Шевченко досі «замилений». Його приписали до Петербурзької академії. Але коли він вчився, то ходив в Ермітаж і брав дозвіл, щоб копіювати графічні твори Рембрандта. Дуже важлива ця паралель із Рембрандтом — ніби людина на межі світла й тіні, на межі життя і смерті. А наприкінці життя він за рік став академіком офорту — що неймовірно.
	— Діана Клочко