Яневський Данило Борисович
Дани́ло Бори́сович Яне́вський (нар. 1956) — український історик, теле- і радіоведучий.
| Данило Яневський | |
| |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
Цитати
ред.Майдан має бути всередині кожного з нас. Майдан — це не брати хабарі, не казати неправди, не рахувати чужих грошей, не заздрити успіху інших, а навпаки — радіти будь-якому успіху будь-якої людини, не бити дітей, купувати квіти нашим жінкам, мити ноги матерям. |
|||||
| — інтерв'ю, грудень 2013 |
Бідний, за моїм поняттям — це духовно убогий. Не матеріально. Треба мати внутрішню силу для спротиву цій системі. …Я вибрав не брехати і плював я на матеріальні «принади» системи. Ще в дитинстві мене навчили обмежувати свої матеріальні забаганки. Мені не потрібне авто і 150 пар штанів. Мені важливо усвідомлювати, до якого народу я належу, яка його культурна спадщина. І в тому я, ми, ви не одинокі. …Чому серед українців в Канаді і США немає бездомних людей? Тому що тут немає комунізму, державної православної церкви і не садять картоплю. |
|||||
| — інтерв'ю, грудень 2013[1] |
Мати навчила мене читати, вона навчила мене співпереживати з тими, з ким я зустрічаюсь у цих книжках. Емпедокл це, Гі де Мопассан, Гобсек, Чингісхан – не має значення – співпереживати. Нам потрібні люди, які в стані співпереживати і розуміти чужу біль, і розуміти, що чужої болі нема. Немає чужого горя. У нас народилась генерація чуттєвих людей, які сказали, зрозуміли, що все це лайно собаче, що воно нічого не варте – можуть прийти, відмогти і т. д. Проте забрати мою особисту свободу, моє право бути собою, моє право плакати або сміятися там, де я хочу і мені за це нічого не буде. Ось, що стало у нас найвищою цінністю – співпереживання. |
|||||
| — інтерв'ю "Люди. Hard Talk", Телеканал 112 Україна, 06.08.2014[2] |
Пункт номер один. Я єдиний в Радянському Союзі фахівець з кризових станів суспільства. У мене дисертація кандидатська 88-го року називалася "Пролетаріат і буржуазія України в період загальнонаціональної кризи (вересень-жовтень 1917 р.)". Я досліджував, чому розпалася імперія Російська. Після того я 35 років досліджую всі політичні системи, які на території України існували. Тому, з 91-го року, оскільки я професіонал в цьому, я кажу всі 26 років: "Любі друзі, проголошена випадково державна незалежність та інстальована тут політична система — не функціональна. Якщо дивитись на неї з точки зору інтересів народу, який тут проживає. Вона не буде функціонувати. Питання лише в тому, скільки українців залишать рідні землі та скільки їх загине?" Пункт номер два. Я український державник по своїх поглядах і скажу чому це так. Не тому, що я люблю українців, я їх не дуже люблю, але якщо тут не буде вирішене питання створення незалежної української держави, яка забезпечить умови для сталого розвитку українського народу всіх національностей і віросповідань, то Європу буде "ковбасити" ще наступні 100 років. В 1919 році смішний чувак на прізвище Маккіндер, архітектор Версальської мирної угоди, відкинув це й українське питання не було розв'язане. Що ми маємо? Ми маємо дві світових війни, мільйони, які загинули всіх національностей (євреїв, поляків, українців), мільйони біженців і тільки тому, що не було вирішене це питання. І коли я про це розмовляю з високими чинами у Вашингтоні, Вільнюсі чи Варшаві, для них це абсолютно зрозуміла річ. Ця держава була проголошена в 91-му році для того, щоб комуністи привласнили, закріпили за собою все майно, яке тут було. Крапка. Люди тут ні до чого. Тут використовуються демократичні процедури для того, щоб знищити народ: на фронті, відсутність медицини, екологія і т.д. і т.п. Що "баба Юля" зробила чи що зробив "дядя Вітя" і "дядя Льоня"? Понятно... |
|||||
| — Епізод передачі "Кухня" (SKRYPIN.UA), 21.09.17[3] |
Ніякі реформи в межах існуючої політичної системи в Україні неможливі. Всі реформи тут можливі виключно і тільки знизу. Михайло Драгоманов більше ніж 100 років тому теоретично довів, з того часу цей постулат ні ким не спростований, що українська держава може бути виключно Республікою, яка об'єднує самоврядні громади. І цей висновок підтвердили наша Національна академія наук ще за радянських часів. Що вони показали? Вони показали, що УРСР в кордонах 91 року – це більше 60-ти окремих етнографічних історичних територій. Кожна зі своєю міфологією, своїм варіантом української мови, своїм способом готування борщу, своїм ставленням до євреїв, католиків, румунів, сербів, православних і т.д. і т.п. І це є не недолік нашої країни, а це є колосальне багатство. В 1920 році заступник міністра закордонних справ УНР Отто Ейхельман написав конституцію, яка базувалась на теоретичних засадах Михайла Драгоманова, і це до сьогоднішнього дня залишається неперевершеним інтелектуальним досягненням нашого народу про яке жодний юрист-конституціоналіст немає зеленого поняття… |
|||||
| — Епізод передачі "РЕДКОЛЕГІЯ" (SKRYPIN.UA), 16.05.17[4] |