Княжицький Микола Леонідович
Мико́ла Леоні́дович Княжи́цький (2 червня 1968, Львів, УРСР) — український журналіст, народний депутат України 7-го, 8-го та 9-го скликань. У минулому керівник медійних компаній та телеканалів Тоніс та СТБ, УТ-1, Газети 24, голова редакційної ради телеканалу ТВі. Був членом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення. Член австрійського Міжнародного інституту преси. Одружений, виховує двох синів та доньку[1] Продюсер низки документальних фільмів[2] Лауреат почесної польської нагороди — премії імені Єжи Ґедройця (2019).[3] Голова наглядової ради УІК.[4]
| Княжицький Микола Леонідович | |
| |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
Цитати
ред.«Це були перші справді незалежні новини в Україні... Хоч вони виходили на державному телебаченні, але це була альтернатива “Актуальній камері” у “Вечірньому віснику”, де ми вперше говорили про молодих людей» — про програму «Вечірні новини», яку з 1989 року робив на УТ-1 разом із Анатолієм Бондаренком в інтерв'ю спецпроекту «Детектора медіа» «Журналістика незалежної України: перші 25 років» Микола Княжицький: «У нас олігархічні канали ніколи не були справді критичними до президентів, поки не починалася революція» (27 червня 2017 року) |
«Декілька разів були в дуже небезпечних ситуаціях, на нас кидалися бандити, з’являвся лише рекет. І оце все, в принципі, відбувалося на моїх очах, і коли поставала незалежна журналістика, доводилося займатися дуже різними речами». — про те, як набуваючи досвіду газетяра, разом із київською міліцією та Олександром Швецем їздив на різноманітні затримання. в інтерв'ю спецпроекту «Детектора медіа» «Журналістика незалежної України: перші 25 років» Микола Княжицький: «У нас олігархічні канали ніколи не були справді критичними до президентів, поки не починалася революція» (27 червня 2017 року) |
«Ми з нового приміщення на Сирці випустили паралельну програму з покійною вже, на жаль, Наталією Кондратюк, яка вела цю програму. Долганов у цей час виходив на Хрещатику, 26, думаючи, що він — в ефірі». — про те, як восени 1998 року півтора місяці обіймав посаду президента Національної телекомпанії України та був звільнений президентом Кучмою, зокрема, через екстравагантну спробу закрити «пропагандистську» програму Вадима Долганова «Сім днів» в інтерв'ю спецпроекту «Детектора медіа» «Журналістика незалежної України: перші 25 років» Микола Княжицький: «У нас олігархічні канали ніколи не були справді критичними до президентів, поки не починалася революція» (27 червня 2017 року) |
«Я знав, що буде підписано або не підписано Угоду про асоціацію між Україною та ЄС. Є хороший принцип роботи в медіа, який не я придумав — він усюди в світі застосовується: медіа, особливо опозиційні або такі, на які чекають, з’являються в момент суспільного інтересу або історичної події. Тому цілком зрозуміло, що як менеджер із великим досвідом я хотів, щоб канал з’явився в той час, коли ми підпишемо або не підпишемо Угоду про Асоціацію». — про те, як канал «Еспресо ТВ» створив буквально напередодні Майдану 2013 року в інтерв'ю спецпроекту «Детектора медіа» «Журналістика незалежної України: перші 25 років» Микола Княжицький: «У нас олігархічні канали ніколи не були справді критичними до президентів, поки не починалася революція» (27 червня 2017 року) |
«За європейськими мірками журналістики, в нас присутній зовнішній плюралізм і відсутній внутрішній. Що таке «зовнішній плюралізм»? Це коли кожен олігарх, бізнесмен, підприємець, політик має свій канал, і ви можете побачити позицію одного, другого або третього. Це добре. Тому що це дає змогу уникнути диктатури. |
««Страна.ua» — для мене однозначно проросійський проект. Знову-таки, я не керуюся думками — я керуюся лише фактами. Але в тому, що «Страна.ua» обстоює точку зору Кремля, як на мене, немає жодних сумнівів. У тому, що це неприбутковий проект і хтось дає гроші на просування позиції Кремля в Україні, в мене теж немає ніяких сумнівів. Я припускаю, що, радше за все, це сам Кремль». — про те, навіщо справжні господарі холдингу «Вести» позбавили Ігоря Гужву керівництва та хто фінансує проєкт «Страна.ua» в інтерв'ю спецпроекту «Детектора медіа» «Журналістика незалежної України: перші 25 років» Микола Княжицький: «У нас олігархічні канали ніколи не були справді критичними до президентів, поки не починалася революція» (27 червня 2017 року) |
«Я намагаюся уникнути конфлікту інтересів. Розповідаю про ті речі, які, як мені здається, треба було би підтримати і які є цікавими людям. Наприклад, одна з останніх програм — із молодими людьми зі Львова, які зробили театр, і ставлять Богдана-Ігоря Антонича на сцені Українського католицького університету. Це не про політику взагалі. Буває, запрошую якихось чиновників або людей близьких до політики. Гостею моєї передачі була, скажімо, Тетяна Слюз — голова Державної казначейської служби України. Я її не засуджую і не підтримую, але просив людям пояснити, як працює казначейство, який механізм роботи цього органу. Або запрошував у програму Лєшека Бальцеровича. Запитував його, як працює український уряд і які реформи, з його точки зору, нам потрібно зробити. І не запитував про щоденне політичне життя. Він може про це сказати, але я йому про це питання не ставив. |
«Щоб медіа стали бізнесом, знову ж-таки, потрібна політична воля, відповідальність і реформи. Тобто потрібно, щоб антимонопольний комітет працював ефективно, щоб Національна рада з питань телебачення і радіомовлення була зовсім незалежна, щоб було бачення, бажання й сили у влади відсунути олігархів від впливу на політику, а залишити їх великими бізнесменами. |
« » — про в інтерв'ю спецпроекту «Детектора медіа» «Журналістика незалежної України: перші 25 років» Микола Княжицький: «У нас олігархічні канали ніколи не були справді критичними до президентів, поки не починалася революція» (27 червня 2017 року) |
«За буквою закону політик не має права особисто бути власником бізнесу. Але дружина політика має таке право. Я не хочу створювати офшорів. Якщо подивитеся, хто власник каналу «112»? Сто п’ятдесят п’ять ТОВок, які одне заснували інше? Хто власник каналу Zik? Кіпрська компанія, де один із бізнесменів каже, що він бенефіціар, чого ніхто не може довести? Оце все люди, які ховаються. Я якраз не ховаюся. |
«Як людина демократичних поглядів я проти будь-якого блокування. Але я розумію, що країна веде війну. Все, що під час війни робить нас слабшими, має бути заблоковано — в мене немає тут ніяких сумнівів. Не можна плутати цензуру й питання національної безпеки — це не одне й те саме. Ізраїльська армія веде війну, і в країні існує військова цензура. Військова цензура забороняє говорити, скільки солдатів перемістилося з точки А в точку Б сьогодні. Але не забороняє говорити про корупцію в армії. |
«У першу каденцію я в Нацраді числився, але нічого не міг зробити, бо Нацрада не працювала: в ній було чотири члени замість восьми. У другу каденцію я працював, але не до кінця. Я не можу сказати, чим я пишаюся. Це була важка робота чиновника в умовах, коли ця структура була залежна, в першу чергу від Кучми в той час. Я пишаюся тим, що ніякої гадості не зробив. Думаю, на той час цим варто пишатися. |
« Мені дуже шкода, що журналістика не стала залежною від суспільства, а досі залежить від тих, хто платить. Але мені приємно, що в журналістиці існують різні, часом протилежні погляди». — про розвиток української журналістики в інтерв'ю спецпроекту «Детектора медіа» «Журналістика незалежної України: перші 25 років» Микола Княжицький: «У нас олігархічні канали ніколи не були справді критичними до президентів, поки не починалася революція» (27 червня 2017 року) |
Примітки
ред.- ↑ картка: Княжицький Микола Леонідович. Процитовано 2012-05-05.
- ↑ Чат-конференція з Миколою Княжицьким (2004-03-24). Процитовано 2012-05-05.
- ↑ Nagroda Rzeczpospolitej im. Jerzego Giedroycia. Mykoła Kniażycki: Ukraina walczy o wolność Europy (pll). Процитовано 2024-11-22.
- ↑ Інститут Книги. Процитовано 2024-11-22.
