Кононенко Євгенія Анатоліївна

Кононенко Євгенія Анатоліївна (народилась 17 лютого 1959 року, Київ) — сучасна українська письменниця і перекладачка.

Кононенко Євгенія Анатоліївна

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Цитати про себе

У мене раніше був образ феміністки, журналісти провокували мене питаннями, стріляти чоловіків чи ні.

Не завжди вистачає сил бути незламною. Безкомпромісною я є у творчості, пишу, що хочу і як хочу. Могла б, наприклад, писати як Ірен Роздобудько, у якої значно більше читачів, але не хочу так писати, хоча мені подобається ця письменниця. А в якихось побутових питаннях дозволяю собі бути просто жінкою. Коли діти були малими, бувало, використовувала імідж «розлученої з двома дітьми». Я не соромлюся цього, адже чоловіки теж інколи шукають, як здобути ті чи інші пільги.

На сьогоднішній день мої уподобання до рідного міста у стані кризи. Я не можу дивитись, як руйнує місто влада, зводячи хмарочоси в найнедоречніших місцях священних пагорбів.

Я досить рано відчула, що, як би сильно не була закохана в чоловіка, ніколи не стану домашньою квочкою.

Цитати про творчість

Є люди, які люблять сільське господарство, але своїх дітей бачать в місті. Мій головний герой — міський житель в селі. Прототипом населеного пункту стало справжнє село у Чернігівській області.

Для того, щоб створити власний письменницький бренд, варто не боятися говорити дурниці, як Андрухович про поділ України.

Коли я писала мої оповідання, я не думала про можливість перекладу. Я писала так, як мені писалося.

Письменники не можуть говорити про свої творчі задуми. Це як про ранню вагітність не говорять, коли вже видно, ну, тут вже нікуди не подінешся. А коли там декілька тижнів, про це ж жінки мовчать. Так і задуми.

Якби людина мого психотипу була б літератором в інших реаліях, то неодмінно житло фігурувало б в її/його текстах. Це простір, в якому відбуваються всі події. Чи даремно шанувальники якоїсь видатної особи їдуть в далекі краї, щоб побачити будинок, де та особа народилася/мешкала в молоді роки чи мешкала наприкінці життя, чи закінчила свій життєвий шлях? Так, житло все одно фігурувало б в “моїй” творчості за будь-яких обставин.

Чи треба, щоб усі читали? Певне, прагнути того — нереальний проект. Але я щиро підтримую всі заходи, спрямовані на пропаганду читання. І читати — то не обов’язково купувати книжки. Хай люди ходять у бібліотеки, позичають одне в одного, користуються електронними книжками, які дешевші, ніж паперові.

Цитати про сім'ю та житло

Щасливі шлюби бувають, але їх мало. Зате є багато лицемірства і благополуччя напоказ.

Тож традиційне українське житло (мабуть, російське ще гірше) більшою мірою позбавляло особистість приватності, ніж радянські малометражки. Доводилось тікати в гаї, щоб побути самому. Я так розумію, в сільській багатодітній хаті було таке саме тертя тілами, як у нашому громадському транспорті.

Стосунки між людьми ніяк не стали шляхетнішими, коли житло стало купуватися, адже заробити ту суму, яку коштує бодай скромна квартира, для багатьох є неможливим, і не тому, що люди ледачі, а тому, що нема роботи з гідною оплатою. Стосунки стали іншими, але так само хижацькими і підступними, якими були в період доносів, комуналок і квартирних черг.

Чоловіка проблема власного дому стосується в першу чергу. Інакше він не міг одружитися, за нього б не віддали дочку. В прийми в традиційній культурі йшли рідко. А в СРСР йшли хто до кого. В цілому чоловіки цінувалися вище жінок, тож прилаштуватися на житлоплощі дружини чоловікові було само собою. Якщо в жінки добре житло від батьків, це справді визначало її життя, зокрема, й стосунки з чоловіками.

Цитати про чоловіків

У мене герой не сильний чоловік. Він схибив і не реалізувався. Головну думку свого життя він не додумав і навряд чи додумає. Така собі «зайва людина». Я і в житті не дуже бачу цих сильних чоловіків. Зараз політики «косять» під таких, але безрезультатно.

Якщо і бачу сильних чоловіків, то на низькому рівні — працює на трьох роботах, щоб прогодувати сім’ю, але це його дратує, і він стає тираном для родини. Він нібито й сильний, але не усвідомлено. А для мене справжня сила поєднується зі свідомістю. Якщо ти працюєш на трьох роботах, це не дає тобі права кричати на дружину.

Спілкування з чоловіками дуже рідко буває натхненним. Повторю неодноразово сказане: чоловіки або хваляться, або скаржаться. Жінки це слухають, щоб зберегти стосунки, хоча їм теж не цікаво. А я й досі хочу спілкування із чоловіком, яке відкриватиме незвідане для обох.

Цитати про жінок та фемінізм

Література з феміністичними епізодами продасться швидше, ніж традиційна проза. Але така література мало впливає на молодих дівчат. Вони переймають досвід серіалів, мильних опер, згідно з якими жінка має відповідати певним параметрам та поведінці. Частіше дівчата прагнуть бути такими, як їм радить глянець.

Ідеологічно фемінізм — це боротьба проти пригноблення жінки у суспільстві. Але навіть у патріархальних родинах були жінки достатньо владні і такі, які мали владу над чоловіком. У радянському союзі було покоління жінок, які мимоволі були феміністками: у 80-х — на початку 90-х вони мріяли стати домогосподарками, адже радянська влада примусово ганяла їх на роботу.

Зараз молодим дівчатам телебачення нав’язує думку, що жінка — це товар, який завжди можна дорого продати. Щось на кшталт «не забудьте зняти трусики, коли ідете у нічний клуб». А продати себе не виходить навіть за дешево — візьмуть і не заплатять. З такими проблемами треба боротися.

Взагалі зараз жіноча література на підйомі. Це, мабуть, світові процеси. І так само, як редакції заробляють на феміністичній літературі, бо це купують, в цьому є інтерес і як каже відома феміністка, яка постмодерний фемінізм розробляє, що «ми всі маємо бути вдячні фемінізму за грамотно поставлені питання». Як уже відповідати на них - це вже інша справа.

Є інтелектуальна мода на жінок, плюс імідж, що гостросюжетну літературу найкраще пишуть саме жінки. Можливо, це від Агати Крісті пішло, від російської Мариніної, яка дуже популярна.

Я, як жінка, ніякої дискримінації не відчуваю, коли я спілкуюся з редакторами. Інша справа, мені як матері двох дітей, важко писати. Це інша проблема. Коли редактори думають кого їм, так би мовити, як експортний варіант спробувати, в першу чергу беруть жінок, більше жінок.

Цитати про гроші

Не важливо, хто у родину приносить гроші, голов­не — мир у домі та взаєморозуміння. Інша справа, що у нас таку практику застосовують та сприймають одиниці. Чомусь мені запам’яталася одна трагічна історія часів мого навчання. Я знала дівчину, яка зустрічалася з хлопцем, який тоді всім подобався. Одного разу він довідався, що вона дочка якогось партійця, і відразу її покинув. У його розумінні це було приниженням, бути поряд з дівчиною багатого батька. Після цього дів­чина дуже тяжко переживала це і потрапила до божевільні… Це жахливо, просто «тупість» якась.

Цитати про Україну

У 1984 році у Львові російська мова взагалі не звучала, а за незалежної України її чути. Київ — російськомовний, але ідеологічно він український. Люди можуть не володіти державною, але у суперечці з «донецькими» обстоюватимуть український проект.

В одному з моїх текстів є метафора, що якби не західний вітер у чорнобильську ніч — перебудова не відбулася б. Всю ганьбу радянську винесло з цим вітром у Європу, і довелося пояснювати ситуацію. Люди вирішували питання самі, не чекаючи, поки за них це зробить держава. Проте про сам Чорнобиль у мене нема текстів, лише метафори.

Джерела

• https://wz.lviv.ua/interview/124839-yevheniia-kononenko-polityky-kosiat-pid-sylnykh-cholovikiv-ale-bezrezultatno
• https://wz.lviv.ua/interview/128906-yevheniia-kononenko-chasy-maidanu-povernuly-zhinku-do-arkhaichnoho-spryiniattia-u-tsentri-svitobudovy-cholovik
• https://www.radiosvoboda.org/a/909960.html
• https://rozmova.wordpress.com/2019/03/29/evheniya-kononenko-2/
• https://expres.online/rozmova-z-zirkoyu/ne-mislyu-sebe-v-patriarkhati-pismennitsya-evgeniya-kononenko