Фемінізм
Вислови про емансипацію жінок і фемінізм.
Цитати
ред.
# А Б В Г Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я |
Б
ред.Базовий стереотип, із яким ми воюємо, — жінка може менше, ніж чоловік. Він досі дуже поширений у багатьох сферах, хоча останні двадцять років ми бачимо, як цей стереотип неухильно зазнає краху — постійно з’являються успішні жінки в інших сферах. Це доводить, що це не якась природна диспропорція, що її штучно складено, а отже, її можна і треба змінити[1]. |
|||||
— Ростислав Семків |
Британська феміністська дослідниця Валері Брайсон здійснює феміністичний аналіз часу як ресурсу, що так само важливий, як владний чи матеріальний ресурс. Як зазначає авторка в праці «Гендер і політика часу: феміністична теорія й сучасні дискусії», час – дефіцитний ресурс, який розподіляється нерівно між жінками й чоловіками. Якщо в тебе менше грошей, ти можеш піти на пікнік із дешевшими сосисками, але теж мати пікнік. Та якщо в тебе 24 години на добу, з них не можна зробити 30 годин[2]. — Фемінізм вивчає розподіл ресурсів |
|||||
— Тамара Марценюк, «Чому не варто боятися фемінізму», 2018 р. |
В
ред.Варто попрощатись з усіма цими печерними «б’є-любить», «жіноче щастя»,«збереження вогнища», стереотипи, які обмежують уявлення про можливості жінок. Піклування про інших, виховання дітей – це також форма творчості, але мало хто з жінок здатен лише на це. Хороша мама може бути прекрасною зварювальницею, баскетболісткою чи лікаркою[3]. |
|||||
— Саша Кольцова |
Взагалі ймовірність того, що дівчата не навчатимуться у початковій школі – у півтора раза вища, ніж для хлопців, а це означає, що 15 мільйонів дівчаток молодшого шкільного віку (на противагу 10 мільйонам хлопчиків) не мають доступу до базової освіти й можливості навчитися читати й писати. Феміністка, яка бореться за життя тільки таких жінок, як вона сама, не бореться насправді ні за кого, тому я й далі займатимусь цією справою, поки всі жінки не отримають однаковий доступ до прав людини[4]. — З антології «Феміністки не носять рожевого та інші вигадки» (2019) |
|||||
— Скарлет Кертіс |
В питанні прав жінки я безкомпромісний. На мою думку, вона має трудитися без законної інвалідності, створеної чоловіками, я б виховував дочок і синів на основі бездоганної рівності. |
|||||
I am uncompromising in the matter of woman's rights. In my opinion she should labour under no legal disability not suffered by man, I should treat the daughters and sons on a footing of perfect equality. | |||||
— Махатма Ганді, 17th October 1929. Цитовано в Gandhi: The Essential Writings. Judith M. Brown, Шаблон:W, 1998 (pp. 228-9). Також в Kumari Jayawardena, Feminism and Nationalism in the Third World in the 19th and Early 20th Centuries, Institute of Social Studies, 1982 |
Всі люди — брати! А як же жінки? |
|||||
— Геннадій Малкін |
Всі люди — сестри! |
|||||
— Феміністичний лозунг |
Д
ред.Дівчатка — також людські істоти, факт часто ігнорують. |
|||||
Girls are also human beings, a point often overlooked. | |||||
— Джордж Герберт Палмер, Harvard Philosophy A lecture (1911) |
— Тамара Марценюк, «Чому не варто боятися фемінізму», 2018 р. |
Е
ред.ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК? Якщо 10% дівчат у країні освічені, ВВП зростає на 2-3%. Жінки реінвестують 90% свого доходу у свою спільноту (тоді як чоловіки реінвестують 35-40%), що сприяє місцевому економічному розвитку й соціальним перетворенням. Дівчата, які здобули освіту, не квапляться виходити заміж у ранньому віці, народжують менше дітей і вакцинують їх[4]. — З антології «Феміністки не носять рожевого та інші вигадки» (2019) |
|||||
— Алаа Мурабіт |
Емансипація означає рівний статус різних ролей. |
|||||
— Аріанна Стасинопулос |
Є
ред.Є набір екзальтованих безсенсових епізодів, які феміністського руху стосуються дуже опосередковано. Але у свідомості людей термін зрощується з цими маргінальними явищами, з явищами, які в суспільстві подаються як непривабливі, мовляв, всі феміністки ненавидять чоловіків. І все гірше чутно і зрозуміло, що бути феміністкою – це заявити про свої права і свою самість, а це зовсім не те саме, що когось ненавидіти. Ненавидіти якраз можна тоді, коли в тебе цієї самості нема, у тебе тоді є час і натхнення. А якщо ти, власне, намацуєш цю самість, в тебе просто нема часу нікого ненавидіти[5]. |
|||||
— Оксана Луцишина |
Ж
ред.Жінка, що не обмежується роллю домашньої господині, до сьогодні опиняється у складному становищі. Суспільство, яке багато в чому лишається «чоловічим світом», вимагає у жінки, яка виходить на видноту і хоче бути рівною, подвійних зусиль. Це дивно, але жінка, що займає активну позицію та має власну думку, досі дратує не тільки багатьох чоловіків, а й жінок[6]. |
|||||
— Влада Ралко |
Жінка стала рабинею, перш ніж з'явилися раби[7]. |
|||||
— Август Бебель |
Жінки — більшість, яка існує на правах меншості. |
|||||
— Ліза Кремер |
Жінка без чоловіка — як рибка без парасольки. |
|||||
— Ґлорія Стайнем |
Жінки, які домагаються рівності з чоловіками, недостатньо честолюбні. |
|||||
— Тімоті Лірі |
Жінка може зробити все те ж, що і чоловік, крім одного: обмочити стіну стоячи[7]. |
|||||
— Колетт |
І
ред.Іноді досі звучать курйозні звинувачення в тому, що вітчизняні феміністки імпортували з Заходу непитомі й непотрібні для нашої квітучої України-неньки емансипаційні ідеї. Це свідчить лише про невігластво ревнителів патріархальних цінностей. Адже українські жінки здобули виборче право раніше, аніж представниці багатьох західних держав. А перші масові жіночі організації постали ще на початку 80-х років ХІХ століття. У радянську добу цей досвід так старанно замовчували, «другу стать» так пильно й наполегливо відлучали від політичної діяльності, що дехто досі вірить, ніби історію творили лише чоловіки[8]. — Зі статті «Як народився і зміцнів фемінізм в українській літературі» (2021) |
|||||
— Віра Агеєва |
К
ред.Коли з'явилася в хаті «лампочка Ілліча» і осяяла всі шпарини і кутки, можна було одразу її не лише привітати, бо все видно, але й розсердитись і нарікати, що справді все видно. Порох і павутиння. На миснику і під мисником. На сволоці і за сволоком... |
|||||
— Іван Драч |
Коли може здаватися, що релігія та фемінізм несумісні, на допомогу приходить таке явище, як феміністична теологія. Вона має свою історію розвитку, яка триває століттями. Окрім того, як зазначає дослідниця Оксана Кісь у книжці «Українки в ГУЛАГу: вижити значить перемогти», у критичних ситуаціях віра допомагала жінкам вижити, гуртувала їх, давала надію[2]. — Фемінізм залучає до дискусій |
|||||
— Тамара Марценюк, «Чому не варто боятися фемінізму», 2018 р. |
Кожну справу жінка має виконувати удвічі краще від чоловіка, щоб заслужити хоча би половину похвали. На щастя, це неважко. |
|||||
— Шарлотта Віттон |
Л
ред.Люди почуваються значно комфортніше з "50-відтінків-сірого"-версією жіночого звільнення: можливо, сприймати життя було б простіше, якби суфражистки не бажали виборчих прав, а просто насолоджувалися приковуванням себе до огороджень. |
|||||
People feel much more comfortable with the 50 Shades of Grey version of women’s liberation: possibly feeling life would be much simpler if the suffragettes hadn’t wanted the vote and just really enjoyed chaining themselves to railings. | |||||
— Френкі Бойл, The Guardian, 7 квітня 2015 |
Ледве стануть вони [жінки] врівень з вами, як негайно виявляться вище вас[7]. |
|||||
— Катон Старший |
М
ред.«Мамо, я феміністка?» – відверто питаю я. Це питання дивує її так само сильно, як і мене. «А хіба ні?» – відповідає вона. |
|||||
— Еванна Лінч |
Мене називають феміністкою щоразу, коли я говорю щось таке, що не відповідає ролі домашньої постилки чи проститутки. |
|||||
— Дейм Ребекка Вест |
Ми ж ніколи не замислювалися про те, що говорить Григорій Сковорода. Коли він казав: для того, щоб пізнати світ, ти маєш спочатку пізнати сам себе. Тобто ми зараз тільки повертаємося до цієї ідентифікації, до своїх багатств, і тільки починаємо це цінувати. Зокрема, наш гендерний рух – рівність між чоловіками і жінками. Досі залишається стереотипність, що «ви хочете домінувати». Та не хочемо ми домінувати. Ми просто хочемо, щоб нашу професійність на рівних визнавали в тій чи іншій сфері[10]. |
|||||
— Марія Іонова |
Мій фемінізм показує іншим жінкам, що дотримуватися суспільних норм і стандартів не обов’язково. Заробляти більше за свого партнера і займатися домашніми справами – це нормально. Не мати партнера – теж абсолютно нормально. У тому, щоб зробити собі пластичну операцію (спочатку оцінивши всі ризики), нема нічого поганого – за умови, що ти сама цього хочеш. I в тому, щоб трусити своєю дупцею і позитивно сприймати свої так звані недосконалості, нема нічого поганого теж. Ти можеш узагалі не займатися сексом, бути моногамною, перебувати у відкритих стосунках, влаштувати оргію, покинути своє брехливе сонечко, яке стрибає у гречку, або добровільно залишитися. Усе залежить від тебе. Мій фемінізм означає не засуджувати інших, а прислухатися до них, аби зрозуміти, чим ми відрізняємося[4]. — З антології «Феміністки не носять рожевого та інші вигадки» (2019) |
|||||
— Анджела Ї |
Мій фемінізм починається з любові. Я впевнена, що якби дівчат вчили пишатися тим, що вони дівчата, а хлопців вчили розуміти, що бути дівчиною – це теж класно, світ був би зовсім іншим[4]. — З антології «Феміністки не носять рожевого та інші вигадки» (2019) |
|||||
— Елісон Судол |
Моя справжня, найбільша мета в житті – ніколи не втратити цікавості до інших жінок, кожна з яких – насамперед людина. І знову ж таки – я всього лиш одна жінка з одним досвідом життя у цьому світі. Тому я намагаюся стати якомога досконалішою феміністкою, повсякчас набиваючи свої кишені. Адже ми живемо на планеті, де сила-силенна страшенно талановитих, розумних, життєрадісних, сильних жінок, і мені хочеться завжди мати їхню мудрість при собі. Я почуваюся сильнішою, коли вони, такі талановиті, поруч. Коли я розгублена чи самотня, вони завжди зі мною, завжди біля мене[4]. — З антології «Феміністки не носять рожевого та інші вигадки» (2019) |
|||||
— Біні Фелдштейн |
Н
ред.На мою думку, дуже багатьом жінкам під силу приборкати мізогінію у власному домі. Насамперед не треба забувати, який отруйний вплив може мати суспільство на чоловічу психіку, і захищати своїх хлопців від засилля дезінформації. Їх бомбардують небезпечні образи і слова пісень, вони опиняються під тиском однолітків, дуже часто піддаються впливу руйнівної/жорстокої/позбавленої будь-якого натяку на близькість порнографії – і все це їм продають як гламурну й реальну норму. Чоловіків душать токсичною маскулінністю, їм накидають фальшиві ідеали. Якщо вони виявляють ознаки чуйності, їх принижують та не приймають до свого кола. Якщо вони виказують свій біль або «надто переймаються», з них сміються, їх ображають. Пісні, в яких жінки постають у позитивних образах, або ті, в яких ідеться про почуття, вважають «сопливими», їх називають «музикою для плаксіїв». Хлопці дозрівають у такому собі кислотному, гнилому маринаді[4]. — З антології «Феміністки не носять рожевого та інші вигадки» (2019) |
|||||
— Джаміла Джаміл |
Незалежна жінка — це жінка, яка не знайшла нікого, хто хотів би залежати від неї. |
|||||
— Саша Ґітрі |
Нема такої справи, з якою чоловік не справися б краще, ніж жінка, крім дітородіння… хоча й це варто було б віддати чоловікам. |
|||||
— Джордж Еліот |
Нині стає дедалі очевидніше, що мають слушність ті, хто вважає зміну стосунків між статями найнеймовірнішим переворотом ХХ століття. Хоча нерядовим, талановитим письменницям і мисткиням навіть патріархальний загал завжди дозволяв більше, ніж пересічним жінкам, але про рівність прав заговорили тільки після Французької революції. Проблема прав людини містила й емансипаційну складову; принаймні «слабка стать» почала домагатися ролей у публічному просторі[8]. — Зі статті «Як народився і зміцнів фемінізм в українській літературі» (2021) |
|||||
— Віра Агеєва |
Ну що ж, якщо мене назвуть поганою феміністкою, то принаймні я буду в хорошому товаристві! |
|||||
— Елісон Судол |
О
ред.Один із основних факторів жіночого повсякденного буття – «існування-заради-іншого». Тут доречно згадати поняття репродуктивної (обслуговувальної домашньої) праці, яку виконують передусім жінки й яка вважається такою, що відповідає їхньому «покликанню» та «природі»[2]. — Фемінізм спонукає замислитися |
|||||
— Тамара Марценюк, «Чому не варто боятися фемінізму», 2018 р. |
Олімпія де Ґуж і Мері Волстонкрафт стали речницями нових ідей. Джон Стюарт Мілль написала працю «Поневолення жінок» і подала петицію в британський парламент про необхідність змінити їхній статус. А чи не найрадикальніше вплинула на ситуацію Жорж Санд — знаменита романістка, яка дозволяла собі порушувати майже всі традиційні приписи. Вона прагнула публічності, сама заробляла на життя та ще й вважала за можливе носити одяг, який видавався зручним, тобто віддавала перевагу штанам, а не спідницям. Це вже іритувало найпослідовніших тодішніх лібералів! Привид жоржсандизму мандрував Європою, провокував, надихав, лякав і вабив[8]. — Зі статті «Як народився і зміцнів фемінізм в українській літературі» (2021) |
|||||
— Віра Агеєва |
С
ред.Свобода творчості і професійної реалізації є головними для будь-кого, мені здається в Україні є всі передумови для більшого представництва жінок у професіях, які раніше були лише чоловічими[3]. |
|||||
— Саша Кольцова |
Спонукай жінок у своєму оточенні кидати виклик суспільним нормам і встановлювати власні правила стосовно балансу між роботою і домом. Підтримуй позитивний образ чоловіків, активно залучених до виховання дітей – вони сильні, а не слабкі. Щоб гарантувати ґендерну рівність на робочому місці, її треба спочатку забезпечити вдома. Дрібні зміни дадуть великі результати[4]. — З антології «Феміністки не носять рожевого та інші вигадки» (2019) |
|||||
— Шармадін Рейд |
Т
ред.Такий гучний і успішний жіночий рух перших десятиліть минулого віку, усі ці дискусії й контроверсії, події й тексти впродовж радянської доби спромоглися так ґрунтовно забути, що коли в останній декаді вже XXI століття українські інтелектуалки, скориставшись лібералізацією, знов заговорили про фемінізм, їхні ідеї сприйняли як щось геть у нашій культурі не закорінене, як непотрібну моду, позичену на Заході[11]. — З розвідки «Власним голосом: жіноча одвертість і модерністський бунт» |
|||||
— Віра Агеєва |
У
ред.У матеріалі BBC «Анатомія жіночого обрізання» зазначено: «Біль – неодмінна складова багатовікового ритуалу; жінка має довести, що вона сильна й може це стерпіти». 2012 року на рівні ООН було ухвалено всесвітню заборону жіночого обрізання, адже насильство проти дівчаток і жінок не може бути виправдано жодною традицією[2]. — Фемінізм розвінчує насильницькі культурні традиції |
|||||
— Тамара Марценюк, «Чому не варто боятися фемінізму», 2018 р. |
Ф
ред.Фемінізм має багато значень, кількість яких весь час зростає – рух за рівність статей; залучення жінок до всіх галузей науки та суспільства; розуміння відмінностей між чоловічим та жіночим і подолання цих відмінностей; жіночі студії в рамках широкого суспільного контексту; жінка як категорія сама в собі; використання феміністичної ідеї як аналітичного інструменту у філософії та її використання для зміни характеру аналітичних підходів. Проте насамперед фемінізм виник із усвідомлення існування самости названої жінкою та її права на самовизначення[12]. — Зі статті «Націоналізм та фемінізм – одна монета спільного вжитку», 2000 р. |
|||||
— Марта Богачевська-Хом'як |
— Сірша Ронан |
Фемінізм – радикальне переконання в тому, що жінки – це люди. — з рецензії на «Словник феміністки», 1986 р. |
|||||
— Марі Шір |
Фемінізм — це погляд, покликаний розвінчувати ідолів[13]. |
|||||
— Соломія Павличко |
Фемінізм як організований жіночий рух, ідеологія і культурна традиція виник в Україні у 80-х роках ХІХ століття. Першою жіночою організацією вважається «Товариство руських женщин», що його заснувала 1884 року в Станіславі (тепер Івано-Франківськ) письменниця та феміністка Наталя Кобринська. У 1887 році вийшов перший жіночий альманах «Перший вінок», який вона видала разом із Оленою Пчілкою (Ольгою Драгомановою-Косач). У серії «Жіноча бібліотека» Кобринська видавала твори для жінок, які написали жінки[2]. — Фемінізм присутній в українській історії |
|||||
— Тамара Марценюк, «Чому не варто боятися фемінізму», 2018 р. |
Феміністична критика праці, що її виконують жінки, приділяє увагу не лише оплачуваній (продуктивній) праці, а й неоплачуваній (репродуктивній), яка виконується в домашньому господарстві та вважається закріпленою саме за жінками. Держава використовує жінок як «резервну армію праці»: інтегруючи до ринку праці або усуваючи з нього[2]. — Фемінізм спонукає замислитися |
|||||
— Тамара Марценюк, «Чому не варто боятися фемінізму», 2018 р. |
Феміністичний рух в Україні почався наприкінці ХІХ століття. Олена Пчілка, Наталя Кобринська, Леся Українка, Ольга Кобилянська – ці імена відомі багатьом із нас. А ще були Олена Кисілевська, Олена Шепарович, Іванна Блажкевич, Костянтина Малицька, Харитя Кононенко... Була купа жіночих клубів, гуртків, рухів, організацій... «Союз українок», очолюваний професоркою Міленою Рудницькою, налічував 60 тис. членкинь і був найбільшою організацією в Європі. |
|||||
— Зоя Казанжи |
Ц
ред.Це рух проти страждання. Тому, між рядками, коли Ви чуєте, як люди говорять, що це рух за свободу, за справедливість, за рівність — і все це повністю і глибоко правда — пам'ятайте, що ми намагаємося побороти і страждання. |
|||||
This is a movement against suffering. So, in between the lines, when you hear people say that this is a movement for freedom, for justice, for equality - and all of that is entirely and deeply true - you must remember that we are trying to eliminate suffering too. | |||||
— Андреа Дворкін, Feminism: An Agenda (1983) |
Ч
ред.Часто дивує або засмучує, коли бачу, що професійні стосунки чоловіків із жінками перетворюються на боротьбу за домінування. У цьому є якась ницість, коли замість будування відносин обидві статі долучають до цієї нудної гри з визначанням, хто кращий чи головніший. Тобто, акт домінування, символічного займання верхньої позиції часто вважається успіхом, життєвим досягненням. Якщо жінка з доброї волі зголошується на таке змагання, вона, як на мене, втрачає час разом із гідністю[6]. |
|||||
— Влада Ралко |
Чоловікам — їхні права й не більше; жінкам — їхні права й не менше. |
|||||
— Сьюзен Ентоні |
Чоловіки потайки бояться, що жінки, якщо раптом їм дадуть можливість, поводитимуться так, як поводяться з ними. |
|||||
— Ева Файджс |
Чоловіків, які борються поряд із жінками за гендерну рівність, називають феміністами. Феміністичний чоловічий рух – явище, яке існує не один десяток років. Активісти та інтелектуали переконані, що патріархат і жорсткі гендерні ролі – це те, що гнітить усіх незалежно від статі[2]. — Фемінізм підтримують також і чоловіки |
|||||
— Тамара Марценюк, «Чому не варто боятися фемінізму», 2018 р. |
Ш
ред.Штучно перервана на тривалий час традиція жіночих студій в Україні, спотворені комуністичною ідеологією та дискредитовані соціалістичною практикою засадничі ідеї фемінізму – головні чинники занепаду відповідного напрямку досліджень на наших теренах. Звична недооцінка значення опрацювання жіночої тематики академічною наукою, зведення досліджень до рівня окремих аматорських публіцистичних розвідок ще більше ускладнили ситуацію, залишаючи українців на марґінесі світового наукового процесу у цій надзвичайно важливій ділянці[15]. — Зі статті «Дефініції фемінізму», 2000 р. |
|||||
— Оксана Кісь |
Я
ред.Я бачила, як мої подружки – розумні, незалежні жінки – цілий час чекали. Вони чекали, поки хлопець запросить їх на побачення. Чекали, поки їм відпишуть або надішлють повідомлення через додаток для знайомств. Чекали на принца на білому коні. А ще бачила, що якщо вони відмовлялися грати за цими правилами, їх обзивали «причепами» або «помішаними». Мене це давно дратувало, але в той момент я відчула, що треба негайно щось змінювати. У кабінетах великих компаній та у владних коридорах жінки домоглися помітних змін, проте ґендерні стереотипи, які стосуються романтичних стосунків, зокрема того, як люди знайомляться одне з одним, практично не змінилися. А що як перевернути все догори дриґом? Що як жінки робитимуть перший крок і першими надсилатимуть повідомлення[4]? — З антології «Феміністки не носять рожевого та інші вигадки» (2019) |
|||||
— Вітні Вулф Герд |
Я бачила, як на жінок нападали за те, що вони «недофеміністки» – і то нападали інші жінки!! Реально?! Якщо жінки, якими я захоплююся, такі жінки як Ґрета Ґервіґ і Марґарет Етвуд можуть потрапити під шквал критики і почути на свою адресу, що вони погані феміністки, то в мене взагалі жодних шансів[4]. — З антології «Феміністки не носять рожевого та інші вигадки» (2019) |
|||||
— Елісон Судол |
Якщо всі люди (тут: чоловіки) народжені вільними, чому тоді всі жінки народжені рабами?[16] — Political Writings, 18 |
|||||
If all Men are born free, how is it that all Women are born slaves? | |||||
— Мері Естел (Mary Astell) |
Я стала феміністкою, щоб не стати мазохісткою. |
|||||
— Саллі Кемптон |
Якщо говоримо про жінку і не можемо сказати, ким вона є (без ризику посягнути на її своєрідність), то чи не інакше буде з матір'ю, оскільки материнство — це тільки функція «другої статі», якій чітко можна приписати існування? Але тут ми зразу наштовхуємося на парадокс. По-перше, ми живемо у цивілізації, в якій освячене (релігійне чи світське) уявлення про жіночність поглинає материнство. Однак, коли приглянутись ближче, то це материнство виявиться фантазією втраченої території, фантазією, яку виношують дорослі, чоловіки чи жінки; і що більше, воно менше викликає ідеалізований архаїчний образ матері, ніж ідеалізацію стосунків, які пов'язують нас із нею, ідеалізацію, яку не можна злокалізувати, — ідеалізацію первинного нарцисизму. Тепер, коли фемінізм домагається нового трактування жіночності, тобто ідентифікації материнства із цим ідеалізованим непорозумінням, і відкидає цей образ та надуживання ним, він обминає правдивий досвід, який ця фантазія приховує. І який результат? Деякі авангардні феміністичні групи заперечують і відкидають материнство. Або схвалення — свідоме чи ні — традиційних уявлень про нього багатьма чоловіками і жінками.[17] — Есе «Stabat Mater», 1974 |
|||||
— Юлія Кристєва, болгарська та французька філософиня |
Якщо людина уявляє собі, що феміністки — це такі жінки, котрі хочуть щось відібрати у чоловіків, підточити основи ладу, не хочуть народжувати дітей — маса різних фобій і неправильних уявлень, то це може викликати спротив. Якщо йдеться про те, щоб жінки самі вирішували і були самостійними, то це не мало б у більшості випадків викликати якогось опору чи якоїсь суперечности[1]. |
|||||
— Ростислав Семків |
Я феміністка, тому що вірю в те, що у жінок є права, розум, здібності, почуття гумору, можливості і місце в суспільстві і сім'ї ... Серйозна заява! ... Але це правда! Я народилася феміністкою і все життя вела боротьбу[18]. |
|||||
— Аньєс Варда |
Без джерел
ред.- «Права жінок» — це обов'язки чоловіків. (Карл Краус)
- Політичний вплив жінок у країні вдень дуже слабкий. (Михайло Жванецький)
- Теорію ріноправності на практиці не застосуєш. Реформатори можуть добитися повного викорінення джентльменів, однак жінка все ж хоче, щоб з нею поводилися, як із леді. (Сіріл Норткот Паркінсон)
- Теперішнім жінкам неважко поводитися по-чоловічому; але їм украй рідко вдається поводитися по-джентльменськи. (Комптон Макензі)
- Ці емансипантки доводять мене до сказу. Вони вилазать на ящики з-під мила та заявляють, що жінки розумніші від чоловіків. Це правда, але про це мовчать, інакше нам доведеться згорнути нашу справу. (Аніта Лус)
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ а б Інтерв’ю з Ростиславом Семківим про фемінізм у літературі і повсякденному житті
- ↑ а б в г д е ж и 10 причин не боятися фемінізму. Та чому чоловіки теж можуть бути феміністами
- ↑ а б 9 українських жінок про права, які доводиться захищати
- ↑ а б в г д е ж и к л м н «Феміністки не носять рожевого». 10 думок про фемінізм від видатних жінок
- ↑ Оксана Луцишина: «Письменники повинні жити довго»
- ↑ а б Ukrainian Women in Vogue: Влада Ралко
- ↑ а б в Фемінізм - цитати і фрази на citaty.su
- ↑ а б в Як народився і зміцнів фемінізм в українській літературі
- ↑ Агеєва, 2019, с. 179
- ↑ Співзасновниця Українського Жіночого Конгресу Марія Іонова: Ми вийдемо з цієї війни сильніші, ніж будь-яка інша країна світу
- ↑ Агеєва, 2019, с. 25
- ↑ Богачевська, Марта. Націоналізм та фемінізм — одна монета спільного вжитку // Ї: Незалежний культурологічний часопис. — Львів: 2000. — № 17. — С. 4–13.
- ↑ Агеєва, 2019, с. 246
- ↑ Про чоловіків-небожителів і «матрицю материнства»
- ↑ Кісь, Оксана. Дефініції фемінізму // Ї: Незалежний культурологічний часопис. — Львів: 2000. — № 17. — С. 14-28.
- ↑ Brooklyn Museum: Heritage Floor: Mary Astell
- ↑ Галич О., Назарець В., Васильєв Є. Теорія літератури: Підручник / За наук. ред. О. Галича. – К.: Либідь, 2001. — С. 47
- ↑ 10 цитат Аньєс Варда
Джерела
ред.- Упоряд. Віра Агеєва, Тамара Марценюк. Інша оптика: Ґендерні виклики сучасності. — Київ: 2019. — 256 с. — ISBN 978-617-7622-08-5
- Душенко К. В. Большая книга афоризмов. Изд. 5-е, исправленное. — Москва: Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2001. — С. 83, 248–251