Скорик Лариса Павлівна

український архітектор та громадсько-політичний діяч
(Перенаправлено з Лариса Скорик)

Ско́рик Лари́са Па́влівна (нар. 1939) — українська громадсько-політична діячка, архітектор, професор Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури, народний депутат України І скликання, делегат Установчих зборів Народного Руху України. Пізніше прихильниця Віктора Януковича. Не підтримувала Помаранчеву революцію та Революцію гідності, виступала за зближення з Росією.

Скорик Лариса Павлівна
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Цитати на політичні теми

ред.
  •  

Я навіть не можу сказати напівосвічена, це практично неосвічена орда плюндрує Україну. Якої свободи їм не вистачало? Може, свободи слова? Це нашестя, яке увійде в історію як нашестя абсолютних варварів[1]. — про галичан; виступ на круглому столі, організованому Партією регіонів під час Євромандану

  •  

І коли мені говорять, що на Галичині є інтелігенція, то, даруйте, мені здається, що заскоро про це казати, бо міста після цих жахливих подій, особливо Львів, були наводнені людьми, що приїхали зі Сходу (люди високого ґатунку – і лікарі, і професура). Проте, все ж таки, міста були наводнені народом навіть не з передмість, а з глибоких сіл. І серед них проводилася відповідна робота. Те, що робили 70 років на Східній Україні, за 50 років зробили в Західній Україні. Отже, вже ця інтелігенція була категорично прорадянською і такою вона і залишилася. І як би не казали про те, що вона страшенно патріотична, я їх всіх знаю і знаю про їхній поганий спадок.[2].

  •  

Ті, що розповідають, що я дотримуюсь якоїсь провладної позиції – глибоко помиляються. Я дотримуюсь антиагентської та антистукачеської політики. Коли через два роки я вийшла із НРУ і з Народної ради у ВР, коли я побачила, що там діється і хто там домінує[2].

  •  

Мені навіть соромно казати, що якісь верстви населення України можуть мати таких лідерів. Невже це лідери? Взагалі, мені соромно, з яким обличчям постає перед світом Україна. Європа могла би бути менш фальшивою та більш справедливою і хоча б хоч трошки «фізіономістичною», щоб по фізіономіях визначити, хто ці лідери української опозиції.[2]. — про лідерів Євромайдану - Яценюка, Тягнибока і Кличка

  •  

лідер ВО «Свободи» повинен зізнатися, що він не так вже й давно повинен був їхати на ПМЖ в Ізраїль. А після того, я к йому відмовили, він підняв націоналістично-«патріотичні» прапори і почав кричати: «Геть жидів і москалів!»[2]. — про Тягнибока

  •  

Януковича я вибрала для себе сама у 2003 році, коли він був прем’єром при Леонідові Кучмі.[2].

  •  

Що значить «не залежати від Росії»? Не мати ніяких стосунків з нею?.. І кричати про те, що російська культура відрізняється від української, білоруської та навіть грузинської неможливо, тому що тоді люди творили на єдиному просторі Російської імперії... [2].

  •  

Люди справжні, люди честі розуміють, що абсурдно стверджувати про те, що ми не маємо спілкуватися з Росією.[2].

  •  

Я би сказала, що це друга спроба повалити Україну в повному розумінні цього слова: розділити, роздерти, розшматувати. Я до подій 2004 року одразу висловила своє ставлення.[2]. — про ставлення до Євромайдану

  •  

крики про те, що Росія зараз нас поглине – це смішно, бо Росія уже не та, хіба ви будете поглинатися, якщо хтось багато заплатить... я хочу, щоб українці інтегрувались ні на Захід і ні на Схід, а інтегрувалася для свої власних інтересів у світ, щоб ця країна працювала і з країнами Заходу, і з країнами Сходу.[2].

  •  

Це найстрашніше, коли до голосу приходять плебеї. І те, що робиться на Майдані, – це фактично мітингування плебейства, в повному розумінні цього слова, так було і в 2004 році. І те, що відбувається на Майдані, – це антиукраїнська, антидержавна, антикиївська, антиестетична, антиетична акція, якщо це взагалі можна назвати акцією. Я б сказала, що це безтямне паскудство.[2]. — про Євромайдан

  •  

Янукович – професіонал, людина справи. А для України зараз це головне.[3].

 

Янукович — профессионал, человек дела. А для Украины сейчас это главное.

  •  

Коли мені пропонували увійти до списку Януковича, я сказала йому: «Вікторе Федоровичу, я вас підтримувала і підтримуватиму. Бо бачу ваші можливості. Але мені шкода часу. Я розумію, що відбувається, і робитиму все, що можу. Але незалежно, ні з ким не пов'язана жодними зобов'язаннями».[3].

 

Когда мне предлагали войти в список Януковича, я сказала ему: «Виктор Федорович, я вас поддерживала и буду поддерживать. Потому что вижу ваши возможности. Но мне жаль времени. Я понимаю, что происходит, и буду делать все, что могу. Но независимо, ни с кем не связанная никакими обязательствами».

Цитати про власне життя

ред.
  •  

Мирослав Скорик – мій другий чоловік… ми познайомилися дуже смішно. Студенти львівської консерваторії створили вокально-інструментальний ансамбль та виконували легку музику, аж до твісту. Мирослав Скорик написав перший український твіст на слова Ростислава Братуня «Не топчіть конвалій». Для виконання шукали дівчину із низьким голосом. Моя сестра-арфістка сказала хлопцям з ансамблю: Є така дівчина![4].

 

Мирослав Скорик — мой второй муж…мы познакомились очень смешно. Студенты львовской консерватории создали вокально-инструментальный ансамбль и исполняли легкую музыку, вплоть до твиста. Мирослав Скорик написал первый украинский твист на слова Ростислава Братуня «Не топчiть конвалiй». Для исполнения искали девушку с низким голосом. Моя сестра-арфистка сказала ребятам из ансамбля: «Есть такая девушка!»

  •  

Кохання до мене дуже швидко приходило, але з такою ж швидкістю і йшло. Тому що я легко захоплювалася і так само легко розчаровувалась.[4].

 

Любовь ко мне очень быстро приходила, но с такой же скоростью и уходила. Потому что я легко увлекалась и так же легко разочаровывалась.

  •  

Таких, як я, треба було давно відстріляти...[3].

 

Таких, как я, надо было давно отстрелять...

  •  

Я тоді сказала помаранчевим: ні! І протиставила себе своїм землякам (адже я зі Львова), всій Галичині, яка знову ж таки «гамузом» була «помаранчева». [3].

 

Я тогда сказала «оранжевым»: нет! И противопоставила себя своим землякам (я ведь из Львова), всей Галичине, которая опять же «гамузом» была «оранжевая».

  •  

Пригадую, коли прийшла до Верховної Ради, Дмитро Павличко почав до мене під'їжджати, як він уміє. Він у цьому сенсі невтомний. Я йому: «Дмитре, ти що? Чим ти займаєшся? Думай про справи». І він став мене урозумлять (цитую, нехай подає на мене до суду): «Якщо хочеш бути в політиці й досягти чогось, ти не повинна про це забувати». Ви самі розумієте, що він мав на увазі. Я йому сказала: «Ти можеш робити, що хочеш, а я буду займатися політикою»[3].

 

Помню, когда пришла в Верховную Раду, Дмитро Павлычко начал ко мне подъезжать, как он умеет. Он же в этом смысле неутомим. Я ему: «Дмитре, ти що? Чим ти займаєшся? Думай про справи». И он стал меня вразумлять (цитирую, пусть подает на меня в суд): «Якщо хочеш бути в полiтицi й досягти чогось, ти не повинна про це забувати». Вы сами понимаете, что он имел в виду. Я ему сказала: «Ти можеш робити, що хочеш, а я буду займатися полiтикою»

Цитати про архітектуру

ред.
  •  

я терпіти не можу всі ці безглузді фінтифлюшки, які налагодили в Києві. На кшталт Майдану Незалежності. Вважаю, що це жахливо. Якась маячня, апофеоз несмаку. Дивна фольклорна панночка стоїть на кулі. Якісь фалічні символи різношерстих імперій занепаду. До чого тут римська колона? Ми писали спочатку прем'єру Віктору Ющенку, а потім Президенту Леоніду Кучмі, що цю гидоту ставити не можна. [3].

 

я терпеть не могу все эти дурацкие финтифлюшки, которые понастроили в Киеве. Вроде Майдана Незалежности. Считаю, что это чудовищно. Какой-то бред, апофеоз безвкусицы. Странная фольклорная барышня стоит на шаре. Какие-то фаллические символы разношерстных империй упадка. При чем тут римская колонна? Мы писали сначала премьеру Виктору Ющенко, а затем Президенту Леониду Кучме, что эту гадость ставить нельзя.

  •  

Архітектура виховує смак поколінь. Говорити про те, що наступне покоління, яке виростає в умовах такого кічу і несмаку…[5].

  •  

Старі міста мають багату стильову свою палітру, в цьому є їх розкіш, в цьому є їх чистота, яка дає можливість і чужій людині, яка приїхала, побачити глибину культури, яка змінювалась згідно з часом, з потребами і самим его людським. Разом з цим це дає можливість побачити, як вміли гармонізувати.[5].

  •  

Напрям, який у нас жахливо множиться, це підробка під старовину. І ми сьогодні маємо будинки із 8-15 поверхів, які мають дивні завершення, з якимись фігурами, химерами. Все разом виходить такий кіч. І ми маємо таку кічувату архітектуру, і її дуже багато.[5].

  •  

Ми мали прекрасне авангардне мистецтво, чудову авангардну архітектуру, але з носіями цієї культури архітектурної вчинили так, як чинили з носіями справжньої культури. Або розстріляні, або засуджені, або в таборах.[5].

  •  

Стиль не може бути старим. Стиль завжди є новий. Якщо стиль музики, літератури, живопису, архітектури, яка є старицею в мистецтві, це загальновідомо, то вона повинна найбільше віддзеркалювати сучасність. І так було завжди. Ніколи в епоху бароко не будували будинки в стилі під ренесанс чи готику. Так само в епоху класицизму не будували стилі бароко. Це було негідно, це вважалось творчою імпотенцією – підроблятись під старий стиль. Це взагалі було неприпустимо в усі часи.[5].

  •  

Головна потреба, заповідь в історичному середовищі полягає в тому, щоб бути суголосним до головних архітектурних категорій, але в жодному разі не підроблятися під старину. Бо тим самим ти нівелюєш почуття справжності.[5].

Про Ларису Скорик

ред.
  •  

Навіть сумнозвісний «міністр» з унтерпришибеєвською фрагістикою міг би позаздрити Ларисі. Адже після його «одкровень» про невмиваних галичан, котрі «спустились с гор», аби баламутити його та спокій інших олігархів-злодіїв, твердження Лариси про те, що галичани є «неосвіченою ордою» слід негайно вносити у шкільні підручники, вивішувати на банерах у Донецьку, Луганську, Харкові, Сімферополі: як аргументи від: … колишньої галичанки![1]. — Відкритий лист екс-депутату Верховної Ради України Ларисі Скорик

  Роман Іваничук, Ніна Бічуя, Богдан Козак, Ірина Ключковська, Роман Лубківський, Василь Откович, Мирослав Откович, Софія Федина, Лариса Возницька-Разінкова, Роман Яців
  •  

Ви отримали депутатський мандат завдяки зулусам, папуасам, вождям самоїдських племен чи завдяки прізвищу Вашого колишнього мужа – геніального композитора, істинного Героя України? [1]. — Відкритий лист екс-депутату Верховної Ради України Ларисі Скорик

  Роман Іваничук, Ніна Бічуя, Богдан Козак, Ірина Ключковська, Роман Лубківський, Василь Откович, Мирослав Откович, Софія Федина, Лариса Возницька-Разінкова, Роман Яців
  •  

Ваші «спічі» з парламентської трибуни були часом доречними, а переважно – неконструктивними, скандальними, провокаційними. Ви постійно шукали вигідних покровителів і вигідних середовищ. [1]. — Відкритий лист екс-депутату Верховної Ради України Ларисі Скорик

  Роман Іваничук, Ніна Бічуя, Богдан Козак, Ірина Ключковська, Роман Лубківський, Василь Откович, Мирослав Откович, Софія Федина, Лариса Возницька-Разінкова, Роман Яців
  •  

Ви постійно мачаєте свої пальчики у музейництво, образотворче мистецтво, – і скрізь залишаєте відбиток багатогранності натури і бездоганного естетичного смаку. Це завдяки Вам спотворено експозицію Канівського музею Тараса Шевченка, а «на верстаті» – Центральний Шевченків музей у Києві. Руйнація після втручань Лариси Скорик – це не справа її чергового уподобання чи екстравагантної примхи – а ганебне холуйство [1]. — Відкритий лист екс-депутату Верховної Ради України Ларисі Скорик

  Роман Іваничук, Ніна Бічуя, Богдан Козак, Ірина Ключковська, Роман Лубківський, Василь Откович, Мирослав Откович, Софія Федина, Лариса Возницька-Разінкова, Роман Яців
  •  

Недавній брутальний випад, на адресу рідного народу, змусив нас висловитися не лише задля того, щоб захистити честь краю, де мати привела Вас на світ і виховувала як гідну дочку України.
          Ви зрадили батька-матір.
          Ви зрадили український народ.
          Ви зрадили Україну.
          Не накликаємо на Вас розплату, але вимагаємо покаяння за ницість і відступництво. Відступнице від ідеалів своєї далекої юності, отямтеся!.. Якщо Ви свідомі скоєного і публічно вибачитеся, десниця Господня, можливо порятує Вас від подальшого потьмарення і гріхопадіння.[1]. — Відкритий лист екс-депутату Верховної Ради України Ларисі Скорик

  Роман Іваничук, Ніна Бічуя, Богдан Козак, Ірина Ключковська, Роман Лубківський, Василь Откович, Мирослав Откович, Софія Федина, Лариса Возницька-Разінкова, Роман Яців

Примітки

ред.