1933 в Українській РСР

1933 в Україні — цитати про події, що відбуваються у 1933 році в Україні.

Цитати

	Але геноцид – це не тільки знищення голодом. Ми дуже помиляємося, коли робимо акцент тільки на цьому. Геноцид – це ще й депортації, виселення і розстріли на місцях. Переважно це були діти, які підбирали на полях залишки зерна, буряка, картоплі тощо. Крім того, це зросійщення нації. Наприклад, у 1933 році ввели новий правопис, де зокрема вилучили букву «ґ». У 1932-1933 роках ухвалювалися постанови щодо повного переведення Кубанського краю на російську мову навчання. Освіта, література, книги – усе переходило на російську мову. Згідно з конвенцією ООН 1948 року, геноцид – це знищення фізичне, духовне, моральне.
	— Олеся Стасюк

	Одночасно зі знищенням «класового ворога на селі» у 1933–1934 роках поступово набирала обертів чергова кампанія наступу на український націоналізм – так званий «постишевський погром». Другий секретар ЦК КП(б) Павло Постишев мав на меті згорнути політику українізації. Тотальної чистки зазнали музеї та бібліотеки багатьох міст України, Інститут української культури ім. Д.І. Багалія, Інститут ім. Т.Г. Шевченка, видавництво «Української радянської енциклопедії», Державні курси українізації ім. К. Маркса, театр «Березіль». — Зі статті «Індустрія терору: Як СРСР знищував небажаних у 1920–1930 роки»
	— Олег Бажан

	У 1932-1933 роках було близько 80 різних указів, постанов, директив, які підтверджують геноцид проти української нації. Механізмів було багато. Це, по-перше, агресивні хлібозаготівлі. Під приводом хлібозаготівель вилучалися й усі інші їстівні продукти, які були в українського населення. Також не можна говорити, що Голодомор був спрямований проти селян. Немає такої нації – селяни. Так, 88% українського населення тоді проживали в селах. Тому йдеться про українців, які проживали в селах. Тоді у селах проживала майже вся нація.
	— Олеся Стасюк

	У 1933 році «контрреволюціонерами» та «шпигунами» оголосили режисера Леся Курбаса, письменників Олеся Досвітнього, Сергія Пилипенка, поетів Михайла Драй-Хмару, Михайла Ялового, Дмитра Загулу, літературознавця Мирослава Ірчана, класика сатиричної прози Остапа Вишню. У 1934 році літераторам Валер‘яну Підмогильному, Григорію Косинці, Миколі Вороному, Олексі Влизьку, Григорію Епіку, Дмитрові Фальківському висунули звинувачення у причетності до великомасштабного антирадянського підпілля та підготовці терористичних актів. Більшість із цих культурних діячів загинули під час масового розстрілу в урочищі Сандармох восени 1937 року. — Зі статті «Індустрія терору: Як СРСР знищував небажаних у 1920–1930 роки»
	— Олег Бажан

Див. також

• 1930-ті