Винничук Юрій Павлович
Ю́рій Па́влович Винничу́к (нар.1952) — український журналіст, письменник, редактор.
Юрій Винничук | |
Стаття у Вікіпедії | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Цитати
ред.Завдяки Чубаю я вже знав яка є література. А від знання дуже багато залежить. Свої перші вірші я писав у стилі письменників XIX сторіччя, а все тому, що читав саме таку літературу[1]. |
Коли письменник щось розповідає чи пише й у тому є бодай двадцять відсотків правди, це вже свята правда[2]. |
Мій рідний Івано-Франківськ присутній тільки в одній моїй книжці — «Вікна застиглого часу». Це друге місто після Львова, де б я міг жити[3]. |
На Крим ми маємо таке саме право, як і Росія. Але я його відпускаю. Ідіть собі з Богом. Разом із Донбасом. Влада тоді у нас буде винятково демократична. …Для мене Крим що є, а чи його нема – по цимбалах. Може і не бути. Я взагалі так собі думаю: а навіщо нам така велика держава? Чому б не зробити референдум, і нехай би ті території, які прагнуть злитися з єдиноутробною Росією, таки з нею злилися. Хотілося б при цьому побачити, як будуть опускати свої бюлетені «за» матері тих синів, яким світить армія і яких рано чи пізно кинуть на Кавказ, який ніколи не заспокоїться.[4] |
|||||
— 2010 |
А свідки Єгови? Вони не йдуть в армію, бо їм не дозволяє їхня релігія. І ми їх захищаємо?.. А інші діти лягають трупами, захищаючи Україну, у якій іде війна, вони ж захищають і цих «свідків». Для них існують тільки вони, свідки Єгови, а все інше їм по цимбалах. Оце спільнота, яка має вижити, а решта хай гине.[5] |
|||||
— 2017 |
З творів
ред.Графоманія виліковується
ред.(…) Безгрошів'я — річ принизлива, неприємна, але водночас здатна стимулювати рішучі вчинки[6] |
(…) письменників, які б за своє життя не вкрали бодай однієї книжки з публічної чи приватної книгозбірні, нема. А якщо є, то це не письменник, а графоман[6] |
Груші в тісті
ред.Жінка, як уже до чогось звикне, то не розлучиться з тією звичкою до самої смерті[7] |
Захер Мазох і я
ред.Винники — це земля мазохізму. Винники — це концентрат мазохізму. Тут усе ним пашить і дихає. Тут кури живуть тільки для того, щоб нести яйця і йти на заріз без жодних вагань. Незарізана курка страждає і мучиться, і буває, що з розпуки навіть кінчає самогубством. Тут свині ніколи не кричать так пронизливо, як деінде, коли їх колють (…). А щоб вони отримали якнайбільше задоволення, гуманні винниківські різники смалять і потрошать їх живцем[8] — у Ви́нниках (місто районного значення у Львівській області України) пройшли дитячі роки Леопольда фон Захер-Мазоха |
Фрідріх Шиллер задля натхнення нюхав гнилі яблука, Вольфганг Ґьоте — запліснявілий швейцарський сир, Ернст Амадей Гофман нюхав стрикоників, Стефан Цвайг — нашатир, Ґустав Майрінк нюхав котячу лапку, Лео Перуц — шнапс, Хайміто фон Додерер нюхав старі капці Ґотгольда Ефраїма Лессінґа, Райнер Марія Рільке — череп Вальтера фон Фоґельвайде, Франц Кафка нюхав Мілену, а Захер Мазох — винниківську лозу[9] |
Якби Захер Мазох не став письменником, то став би різником і заливався б слізьми, зціджуючи кров та парцелюючи нутрощі[10] |
Мій друг Вінграновський
ред.У спілкуванні з чекістами краще бути Швейком, ніж Дон Кіхотом[11] — слова Ярослава Павуляка |
Пори року
ред.(…) постійна закоханість — це достатня причина, аби ніколи не одружуватись[12] |
Сад п'яних вишень
ред.(…) жити з поетесою — все одно, що пити коктейль з горілки і портвейну. Кайфу море, а голова тріщить[13] — слова Льоні Шевця |
Стадіон
ред.Григорій Чубай: — Дурний! Ти не знаєш де справжня Україна! Тільки на стадіоні її відчуєш! |
Виноски
ред.- ↑ RECвізити3, 2015, с. 27
- ↑ RECвізити3, 2015, с. 21
- ↑ а б RECвізити3, 2015, с. 18
- ↑ Я відпускаю Крим
- ↑ Корнелюк І. Юрій Винничук: «Національна ідея спрацювала саме тепер» // Український тиждень. — 2017. — №20 (496). — 19—25 травня. — С. 45
- ↑ а б Груші в тісті, с. 52
- ↑ Груші в тісті, с. 177
- ↑ Груші в тісті, с. 259
- ↑ Груші в тісті, с. 260
- ↑ Груші в тісті, с. 261
- ↑ Груші в тісті, с. 11
- ↑ Груші в тісті, с. 264
- ↑ Груші в тісті, с. 119
- ↑ Груші в тісті, с. 140
Див. також
ред.Література
ред.- Винничук Ю. Груші в тісті. — Львів: ЛА «Піраміда», 2010. — 288 с. — ISBN 978-966-441-188-9
- RECвізити: антологія письменницьких голосів. Книга третя. Упоряд. Тетяна Терен. — Львів: Видавництво Старого Лева, 2015. — 296 с. — ISBN 978-617-679-456-1