1920-ті
Цитати
ред.1920-ті в Україні
ред.Двадцяті роки були часом розквіту культури, поезії, театру тощо. Безумовно, радянська влада всіма силами намагалася направити потужну енергію на оспівування комуністичних ідеалів. Згодом розгорнувся двобій між совєтськими спецслужбами та письменниками із руйнуванням особистості, маніпулюванням, психологічним та фізичним тиском. Усі ці механізми зараз використовуються в гібридній війні Росії проти України, але більш досконало – у зв’язку з розвитком інтернету, соціальних мереж і телебачення. Але основи цього тиску, я гадаю, були закладені в будинку «Слово» в Харкові[1]. |
|||||
— Тарас Томенко |
Ми відкрили для себе український ренесанс 20-х лише після здобуття незалежності 1991 року. Ось уже тридцять років ми перевідкриваємо, досліджуємо, перевидаємо ці твори. І раптом усвідомлюємо, що пройшло майже сто років від наших 20-х попереднього століття до наших з вами 2020-х. Та попри цю відстань, ми відчуваємо зв’язок із ними, тому що митці заклали універсальні, загальнолюдські сенси у свої твори. Тому сьогодні ці твори цікаві для польського, ширше – європейського й американського, для світового читацтва. |
|||||
— Ярина Цимбал |
Наші 20-ті починалися дуже своєрідно, бо хоча до влади прийшли більшовики і встановили свій режим, більшість українців сприймали УСРР – сьогодні ми розуміємо, що наївно, – як свою країну і свою незалежну республіку в радянській федерації. Коли почалася українізація, вони тільки стверджуються в думці, що творять власну незалежну культуру. І так було всі ці десять років. |
|||||
— Ярина Цимбал |
Штука ще в тому, що ця епоха українських двадцятих демонструє колосальний потенціал естетичної й інтелектуальної зрілості української культури. Українська культура двадцятих – це культура вже зрілої нації. |
|||||
— Богдан Тихолоз |
Примітки
ред.- ↑ Основи гібридної війни закладені в будинку «Слово» – режисер Тарас Томенко
- ↑ а б Ярина Цимбал: «У всіх культурах 20-ті роки ХХ століття – це особливий період. Нарешті ми знайомимо всіх і з українськими 20-ми»
- ↑ «Наше все життя війна є». Богдан Тихолоз про культурний прорив Франка та Шевченка, який воскрешає мертвих