Історія Русів
Історія Русів — твір української національно-політичної думки початку XIX століття, де подано яскраво, часом у художній формі, картину історичного розвитку України від найдавніших часів до 1769 року.
Цитати
ред.Всіляке правління, насильницьке і тиранське, ніколи не було тривке і довгочасне, але, як щось вимушене та взаємними інтересами і згодою не скріплене, завжди руйнувалося і з гуркотом валилося[1]. |
«Всі народи, що живуть на світі, завжди боронили й боронитимуть вічно життя своє, свободу і власність, і навіть найнижчі на землі тварини, як-то звірина, худоба і птаство, боронять становище своє, гнізда свої і немовлят своїх до знемоги»[1]. — Слова приписано Б. Хмельницькому |
«Що то за життя таке, коли воно переповнене журбою, страхами і повсякчасним відчаєм?[1]». — Приписано Б. Хмельницькому |
Шаблі супроти списів — оборона вельми слабка[2]. |
«Сама оборона природним чином людству дозволяється проти кого б то не було із своїх ворогів, а нападати на людство і терзати його свавільно з-за самої примхи є розбишацтво, варварство і просто звірство, нічим не оправдане»[2]. — Приписано Б. Хмельницькому |
«Саме положення землі нашої, відкритої з усіх сторін і незручної для укріплення, робить з нас гралище невідомої долі і сліпих випадків»[2]. — Приписано Б. Хмельницькому |
«Не завжди такими будемо, якими були і є, себто непереможними, чого жоден народ собі присвоїти не насмілиться, не одринувши провидіння Божого, котре одне всім рахує»[2]. — Приписано Б. Хмельницькому |
«І на грядущу пору заздрість та інтереси сусідів не облишать нас у спокої»[2]. — Приписано Б. Хмельницькому |
«Християнські клятьби і навіть присяги бувають лише маскою, під котрою ховаються лукавства, зрадництва і всілякого роду неправди. І найважливіші їхні дії[5], називані політикою та міністерією, суттю своєю один хитрий обман, і чим обман той виходить більшим та шкідливішим, тим більше уславлюються і звеличуються творці його, і єдині у них розумні люди, бо великі міністри й політики»[2]. — Приписано молодій старшині Б. Хмельницького |
«Малоросія за становищем своїм є першим і повсякчасним зборищем, або плацом, зручним для нашестя ворожого, їхніх баталій і плюндрувань свого народу»[6]. — Приписано кримському ханові |
«У Московії всі урядники і народ майже неписьменні і численністю різновірств і химерних мольбищ уподібнюються поганству, а лютістю перевершують дикунів»[6]. — Приписано кримському ханові |
«Про поляків же і казати нічого: увесь світ знає, що у них скільки панів, стільки королів, а кожному з них догодити і саме пекло не потрапить»[6]. — Приписано Б. Хмельницькому |
«Коли народ руський є нещасливий, то нещасливий своїм сусідством, яке без жодних причин завше його тривожило й ображало»[6]. — Приписано Б. Хмельницькому |
«Яка буде справедливість і політика у держав, які шукають рівноваг, коли вони на оборону претендують, а тиранство і злочинство попускають або їх виправдовують?[6]» — Приписано Б. Хмельницькому |
«Приневолювати народ руський у підлеглість полякам є диво, несумісне з жодними правилами політичними й моральними, і це те саме, що єднати вівці з вовками на один пастівних, усупереч самій природі та здоровому глуздові. Воювати ж за те тим більше нерозсудливо і значить самовільно й беззаконно народ винищувати, що належить до неминущої помсти Божої»[8]. — Приписано Б. Хмельницькому |
«Ліпше впасти в руки Божі, ніж у руки людські»[8]. — Приписано Б. Хмельницькому |
Відома приповідка народна: «Такий от ошуканець! Обдурив так, як Виговський Москву»[9][8]. |
Звичайним для всіх переможців наслідком є розклад і несамовитість війська[8]. |
«Хто приходить незваний, то й одходить непроводжений, а святе місце не буває пусте»[8]. — Приписано російському царю |
Брюховецький був з числа тих людей, які звичайно там жнуть, де не сіють, і розтринькують так, як і збирають[8]. |
Несамовита обопільна помста або міжусобиця означає більше, як найгрубіше невігластво і плюндрування свого безневинного народу[8]. |
Усякий уряд, який підозріває свій народ у будь-яких супроти себе задумах, дає сам народові тому спосіб або знаряддя іти на те, чого він ще не робив або не задумував[8]. |
За десять винних злочинців не відповідають мільйони безневинного народу[8]. |
«Ти уподібнюєшся достеменне тому пастухові, який держить корову за роги, а інші її доють»[10]. — Приписано П. Дорошенку, слова до І. Брюховецького |
«Коли людина потопає, то й бритви хапається, і се не є гріхом та глупотою, але крайність, вимушена необхідністю»[10]. — Приписано П. Дорошенку |
Війна міжусібна, або внутрішня, — явище, що є майже звичайне в кожній війні і в кожному народі і, сказати б, супроводить тії війни й подає науку урядам та міністерству, як вони з народами чинити повинні[10]. |
«Що ж то за народ, коли за свою користь не дбає і очевидній небезпеці не запобігає? Такий народ неключимістю своєю подобає воістину нетямущим тваринам, од усіх народів зневаженим»[10]. — Слова приписано І. Мазепі |
У народі, прославляється той великодушністю, хто зневажає страхіття та небезпеку[13]. |
Коли за словами самого Спасителя, в Євангелії списаними, які є непроминальні: «Щоб спала на вас уся праведна кров, що пролита була на землі», — то яке доброправлення належить за кров народу руського, пролиту від крові гетьмана Наливайка[14] до сьогодні і пролиту великими потоками за те єдине, що прагнув він волі або ліпшого життя у власній землі своїй і мав про те задуми, всьому людству властиві[13]? |
«Правота і лагідність, суд і милість єдине є добро всіх монархів світу цього, і закони, що керують усім взагалі людством і охороняють його від усякого лиха, є точне дзеркало царям і володарям на їхнє становище і поведінку; і вони перші наглядачі та охоронці їхні повинні бути»[13]. — Слова приписано П. Полуботку |
«Поневолювати народи і володіти рабами та невольниками є справа азіатського тирана, а не християнського монарха, який мусить славитися і направду мусить бути верховним батьком народів»[13]. — Слова приписано П. Полуботку |
А то вже вірно, що український люд гостинність свою ось як освідчував: «Москалики-соколики! Поїли ви наші волики, а коли вернетеся здорові, поїсте й останні корови»[13]. |
Доказано повсякчасним досвідом, що уряд і начальники дивляться на царів, як діти на батьків, а раби на панів своїх, і які перші злі, грішні або доброчинні бувають, такі і останні[13]. |
«Все те є тривке, що робиться справедливо, бо тут сам Бог споручитель і поборник»[15]. — Слова приписано Василю Гудовичу |
Ярослав Володимирович, який поширив і утвердив Християнство, уложив через обраних мужів Руські закони, заснував у Києві головну школу Богослов'я та інших красних наук з багатою, із Греції виписаною, бібліотекою і додержував першості своєї зі славою.[17] |
Козаки тії, будучи в походах разом із стрільцями та сагайдачниками російськими, терпіли од тих солдатів часті та дошкульні глузування за те, що голять свої голови. Солдати тії, бувши ще тоді в сірячинах та в личаних постолах, неголені і в бородах, себто в усій мужичій образині, були, одначе, про себе незрозуміло високої думки і мали якийсь паскудний звичай давати всім народам презирливі прізвиська, як от: Полячишки, Татаришки і так далі. За тим дивним звичаєм взивали вони Козаків «чубами» та «хохлами», а іноді й «безмозкими хохлами», а ті сердилися за те, аж пінилися, заводили з ними часті сварки та бійки, а врешті нажили непримиренну ворожнечу і дихали до них повсякчасною огидою.[17] |
Вступ Шведів у Малоросію зовсім не сожий був на навалу неприятельську, і нічого він в собі ворожого не мав, а переходили вони села обивательські і ниви їхні, як друзі та скромні мандрівники, не займаючи нічиєї власності і не чинячи усіх тих бешкетів, свавільств та всякого роду безчинств, що свої війська звичайно по селах чинять під титулом: «Я — слуга Царський! Я служу Богові і Государеві за весь мир Християнський! Кури і гуси, молодиці й дівки нам належать по праву воїна І по наказу його Благородія!» Шведи, навпаки, нічого в обивателів не вимагали і ґвалтом не брали, але де їх знаходили, купували в них добровільним торгом і за готівку.[17] |
Посилання
ред.- ↑ а б в г д Мудрість, 2019, с. 396
- ↑ а б в г д е ж и к Мудрість, 2019, с. 397
- ↑ Неключимий — лихий, бридкий. Ідеться про росіян.
- ↑ Груба, полотняна тканина
- ↑ Тобто росіян.
- ↑ а б в г д е ж и Мудрість, 2019, с. 398
- ↑ Русаки — тобто українці
- ↑ а б в г д е ж и к Мудрість, 2019, с. 399
- ↑ Ідеться про Конотопську битву, в якій гетьман І. Виговський розгромив московське військо (1659 р.).
- ↑ а б в г д е ж и Мудрість, 2019, с. 400
- ↑ Ідеться проте, що цар Петро I зганьбив гетьмана І. Мазепу, вдаривши його в обличчя.
- ↑ Ідеться про росіян
- ↑ а б в г д е ж Мудрість, 2019, с. 401
- ↑ Наливайко Северин гетьманом не був, а провідцею козацького повстання.
- ↑ а б в Мудрість, 2019, с. 402
- ↑ Гудович Василь (?-1764) —генеральний підскарбій Козацької держави.
- ↑ а б в Історія Русів
Джерела
ред.- Мудрість передвічна. Афоризми давніх українських мислителів ХІ - поч. ХІХ ст. Упоряд. Валерій Шевчук. — Київ: Кліо, 2019. — 440 с. — ISBN 978-617-7023-96-7
