Александров Павло Сергійович
Павло́ Сергі́йович Алекса́ндров (нар. 25 квітня (7 травня) 1896, Ногінськ, нині Московської області — 16 листопада 1982, Москва) — російський та український радянський математик.
Александров Павло Сергійович | |
Стаття у Вікіпедії | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Цитати
ред.Логічний аналіз структури сучасної математики показує, що основні математичні співвідношення кінець кінцем зводяться до алгебраїчних і до топологічних співвідношень; чотири дії алгебри, з одного боку, і поняття границі, з другого — ось два основних мотиви, нескінченні варіації, розширення, узагальнення яких великою мірою визначають зміст математичної науки.[1] |
Математика, як і всяка інша наука, не може без шкоди для себе повністю перейти на «обслуговування» практики. Вона розвивається за своїми власними, внутрішніми законами, і недооцінка якихось одних розділів сьогодні може призвести до важкоусувних наслідків у майбутньому.[1] |
Олімпіада — це перший вихід математиків на математичну арену; вона має допомогти відібрати… майбутніх математиків у середовищі нашого юнацтва.[2] |
Поняття про нескінченну множину, ввійшовши в склад сучасної математики, радикально революціоналізувало її.[5] |
Сучасна фізика вимагає від математики зовсім нових методів, далеко абстрактніших і більш теоретичних. Побудова теорії відносності Ейнштейна виявилася можливою лише з допомогою дуже складних і абстрактних методів багатовимірної диференціальної геометрії і тензорного аналізу; теорія квантів спирається, з одного боку, на теорію імовірностей, з другого — на весь апарат сучасної абстрактної алгебри і теорії функціональних просторів, тобто якраз на ті дисципліни, які є найбільш вишуканими і абстрактними досягненнями нового розвитку математики, що виник на ґрунті теорії множин.[6] |
Геометрія Лобачевського — це не якась умоглядна ірреальна побудова: її закони здійснюються на поверхнях, що лежать у нашому реальному тривимірному просторі.[6] |
Як відомо, в сучасній математиці існують два напрямки: з одного боку, математика загальнотеоретична, з другого — обчислювальна. Обидва ці напрямки, на мою думку, становлять парості одного дерева. Обчислювальна математика має своєю теоретичною основою поняття алгоритму — сукупності дій, що ведуть до розв'язання задач даного класу, — поняття, запозичене з математичної логіки. Отже, факт очевидний: якнайтеоретичніші розділи математики безпосередньо пов'язуються з математикою практичною, прикладною.[6] |
Примітки
ред.- ↑ а б Математика в афоризмах, 1974, с. 43
- ↑ Математика в афоризмах, 1974, с. 85
- ↑ Математика в афоризмах, 1974, с. 130
- ↑ Математика в афоризмах, 1974, с. 183
- ↑ а б Математика в афоризмах, 1974, с. 216
- ↑ а б в Математика в афоризмах, 1974, с. 217
Джерела
ред.Математика в афоризмах, цитатах і висловлюваннях / Н. О. Вірченко. — Київ: Вища школа, 1974. — 272 с.