Крижанівський Степан Андрійович
Степа́н Андрі́йович Крижані́вський (*8 січня 1911), м. Новий Буг, Миколаївська область — † 17 липня 2002) — український поет, перекладач, теоретик літератури, доктор філологічних наук (1962), професор (1963). Член Спілки письменників України (1934), фольклорист.
| Крижанівський Степан Андрійович | |
 Стаття у Вікіпедії
|
Цитати
ред.З автобіографії (м. Миколаїв, червень 12 дня 1929 р.)
ред.Десь, приблизно 1926 року, почав писати вірші, під впливом знайомства з сучасною Українська укр[аїнською] літературою, головне з Сосюрою. В курс укр[аїнської] радянської] літератури ввійшов з 1926 року в Одеській укр[аїнській] бібліотеці ім. Шевченка (надзвичайно цінна бібліотека!). До жовтня 1927 року жодній людині своїх віршів не показував[1]. |
З цього часу почав відвідувати Одеську літстудію ВУСПП, де й зачитав уперше свого вірша, зустрів йому ту прихильну оцінку, і надалі брав участь в роботі студії до 1928 року, коли я надзвичайно хворий поїхав на село «умирать». В літстудії та читанням в У. Д. Біб[ліотеці] і здобував я собі першу літ[ературну] науку[1]. |
Перші часи мене надзвичайно, до краю захоплював В. Сосюра. Хоч на мою подальшу творчість ніякого впливу не мав. Далі я в ньому зневірився, і мене захопив «Обріями» Фальківський, та швидко й він поступився місцем Є. Плужникові, що надзвичайно довго й міцно мав мої симпатії, але впливав більше на психіку, ніж на творчість. Зараз мої симпатії належать Бажанові (Будівлі, Розмова сердець, Гофманова ніч), також почуваю нахил до лівих течій літератури: Асеєв, Багрицький. М. Хвильовий з давніх-давен мій улюблений автор. Рильського я читач, а не прихильник. Поліщука — не читаю, Семенка — поважаю. Відзначу В. Гадзінського, що його як людину (не як поета) я дуже поважаю і вважаю за свого літературного батька[1]. |
Примітки
ред.- ↑ а б в Автобіографії, 2015, с. 255
Джерела
ред.- Самі про себе. Автобіографії українських митців 1920-х років/ Упоряд. Раїса Мовчан. — Київ: Кліо, 2015. — 640 с. — ISBN 978-617-7023-36-3
