Йогансен Майк Гервасійович

Майк (Михайло) Герва́сійович Йога́нсен (1896, Харків — 1937, Київ) — український поет, автор пригодницьких романів. Один із засновників письменницької групи ВАПЛІТЕ. Представник «Розстріляного відродження».

Йогансен Майк Гервасійович

Файл:Mayk Yohansen.jpg, Maik Johansen.jpg

Стаття у Вікіпедії

Роботи у Вікіджерелах

Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

З автобіографії (1930 р.)

Склав маніфеста для збірника «Жовтень» («Універсал») у конструктивістському дусі (Коряк переправив відповідні місця і цей маніфест став інакший — з формального переважно став переважно агітаційним). У «Шляхах мистецтва» знову писав «конструктивістські» статті будучи абсолютно незнайомим із тодішнім конструктивізмом і вкладаючи в це слово свій зміст. На зборах літературної організації (установчих) пропонував примкнути до футуристів (рік 1920-ий), але скорився більшості. Був одним з фундаторів Гарту.

Ввесь час перебування в Гарті почував хибність того погляду, ніби література «організує» людей, але, бувши дисциплінованим членом Гарту, у друкові не протестував. Після розпаду Гарту був одним із фундаторів «Вапліте» і перебував там аж до розпаду цієї організації, хоча не раз сварився з керівниками її, головне на тему про ролю футуризму; конкретно мало не вийшов з «Вапліте» разом із Слісаренком обстоюючи Бажана і Шкурупія.

У протилежність загальнопоширеному поглядові ніколи на ділі не обробляв віршів, а просто бракував, чи пускав у друк. Узагалі на свої вірші дивився як на юнацькі спроби. Дальшу поетичну діяльність мислив собі в інакшому пляні, а саме замість туманного романтизму намірявся дати яскраві образи «речей».

Задумав філософський роман «Майборода» й довго збирав матеріяли. Написав (укупі з Юртиком) кіносценарій «Звенигора», надалі замінений і попсований О. Довженком, а також сценарій «Марево землі». Написав і надрукував «Фонетичні етюди» і книжку «Як будується оповідання». Написав 3/4 тексту оперети Мікадо і рев'ю «Алло на хвилі 477». У році 1925-1926 вивчився англійської мови і надалі прочитав над дві тисячі книжок цією мовою.

І в віршах своїх і в прозі і в теоретичних статтях неуклінно старався підняти українське слово до європейського рівня. Не дбав за гроші і не дбав за славу, і не шукав дешевих ефектів.

З поезії

А нас, тих, що знали зарані пісню, Заспівають у трави, квіти й коріння, Вітерець хвильовий пролетить і свисне. Тичину блакитний елан оповине, Закиває лісними очима сосюра, І знайдеться десь перекручений корінь, Такий незграбний, такий чудернацький і бурий, Що для нього назвищ не стане тих, Що раз полізуть в історію І наречуть йому химерне ймення: — Йогансен. — «Метемфісис», з утопічної поеми «Комуна»

Життя Гая Сергійовича Шайби

Як Гай Сергійович Шайба був найкращий хлопець, так Тася була найкраща дівчина. Вони були як передпара в балеті, як дві найкращі книги в бібліотеці, як сонячний день і зоряна ніч. Розмаїтоколірні мільйони легенд написано в книгах про кохання, і всі ті легенди в належний час і в нормальному порядкові пережив Гай Сергійович Шайба. Він спиняв свій погляд на весняних хмарах, і це не здавалося йому недоцільним марнуванням дорогоцінного часу. Він читав з Тасею Енгельса — і це здавалося йому пропагандою марксизму. Він показував Тасі, як він може котити дві кози одразу — і це вони розглядали як фізкультурну вправу. Він ходив гуляти по третій поперечній вулиці і випадково стрівав Тасю — а після цього зовсім природно було, що вони йшли гуляти вдвох. Потім з математичною точністю було встановлено, що вони створені один для одного в цілому світі. Далі з'ясувалося, що хмари, Енгельс і кози стали нецікаві, і хмари, і Енгельс, і кози в колосальному розмірі знайшлися в їхніх тілах, а крім того, в тих тілах одкрилися зовсім небувалі поняття, краєвиди, нові слова, філософські обрії, поперечні вулиці і фізкультурні вправи.

Елементарні закони версифікації

• (…) найголовніше — це знання того, що куди годиться

Пригоди Мак-Лейстона…

Одне ще хотів би я сказати: буває так подекуди, що впаде тобі на голову горіх; од цього буває таки боляче. Так от, ти мусиш мені кріпко обіцяти не верещать і не скавучать, а зціпити зуби, хіба сказати стиха: «Гм! Гм! Гм! Макекембе-ла-моту-ма — моту-ма!» — Як келеп (черепаха) вчив собаку терпіти.

Про Майка Йогансена

	В автобіографії Йогансен писав, що перейшов на українську мову під впливом учителів гімназії імені Грінченка, де він викладав латину. Це була перша українська гімназія в Харкові, тут французьку викладала Христя Олексіївна Алчевська, а директором був Микола Плевако, пізніше відомий літературознавець.
	— Ярина Цимбал

	Майк Йогансен визначив такий еталон для кваліфікації нарисовця: кожний повинен написати захоплюючу «Подорож навколо власної кімнати» і книгу про коробку сірників. Сам Майк, певна річ, лінувався писати і подорож довкола своєї кімнати, і книгу про коробку сірників, але за склянкою чаю, в доброму гуморі, справді захоплююче розповідав про свою кімнату (…); справді, міг до пізньої ночі розповідати про той-таки коробок сірників або пачку цигарок (…). І молода автура «УЖа» охоче слухала його порад. — Зі спогадів
	— Юрій Смолич

	«УЖ» придумали Майк [Йогансен] із Левком Ковальовим, а на редакторство спокусили мене». Ідея належала власне Йогансену — «створити зовсім оригінальний журнал, не знаного ще в українській журналістиці типу англійського «мегезін» — «Універсальний журнал» («УЖ»). — Зі спогадів
	— Юрій Смолич

Джерела

• Йогансен Майк.. Вибрані твори / Упоряд. Р. Мельників. — К.: Смолоскип, 2009. — 768 с. — ISBN 978-966-8499-94-4
• Самі про себе. Автобіографії українських митців 1920-х років/ Упоряд. Раїса Мовчан. — Київ: Кліо, 2015. — 640 с. — ISBN 978-617-7023-36-3