Гарт (літературна організація)

«Гарт» — спілка українських пролетарських письменників, організована 1923 року. Ідеолог — Василь Еллан-Блакитний. Ключова статутна вимога — творчість українською мовою.

Члени спілки пролетарських письменників «Гарт»: В. Сосюра, В. Еллан-Блакитний, В. Поліщук, М. Йогансен, М.Хвильовий, В. Коряк, В. Радиш. Харків, 1923 рік

Цитати

	Ввесь час перебування в Гарті почував хибність того погляду, ніби література «організує» людей, але, бувши дисциплінованим членом Гарту, у друкові не протестував. Після розпаду Гарту був одним із фундаторів «Вапліте» і перебував там аж до розпаду цієї організації, хоча не раз сварився з керівниками її, головне на тему про ролю футуризму; конкретно мало не вийшов з «Вапліте» разом із Слісаренком обстоюючи Бажана і Шкурупія. — З автобіографії (1930 р.)
	— Майк Йогансен

	В 1924 році в Одесі організувалася філія Всеукр(аїнської) Спілки пролетарських письменників «Гарт», якою я потім керував до кінця 1926 р., поки не переїхав у Харків, де в 1927 році був одним з ініціаторів і організаторів І Всеукр[аїнського] з'їзду пролетарських письменників, що поклав початок ВУСППу (Всеукраїнської спілки пролетарських письменників), членом якої я є і понині. — Про себе (1930 р.)
	— Іван Микитенко

	Другого дня я вже йшла «записуватись в літературу». Як могло бути інакше? От тільки — «Гарт» чи «Плуг»? «Гарт» ніби пролетарськіша організація, тільки — що ж я там буду робити? Я ж зовсім не знаю нічого з життя міського пролетаріяту, робітництва, фабрик, заводів. Ні, таки «Плуг» мені ближчий, бо хоч я й вирвана із села, але я — з того кореня, всі мої родичі — село. «Плуг»! — «Дар Евдотеї»
	— Докія Гуменна

	Ми ще були невизнаними паріями, мене, зокрема, русотяпи з тодішнього «Пролеткульту» страшенно травили; в «Пролеткульті» офіційно гризлися Блакитний, Пилипенко і Коряк, але зробити нічого не змогли і, розпаявшися, вийшли. І от тоді з елементів «Федерації» і української частини бувших пролеткультовців створилася нова організація «Гарт», спілка пролетписьменників. Ідея цього об'єднання виникла і ввесь час пропонувалася нами з «Федерації», але, думаю, що побоявшися, щоб моє ім'я не викликало нападок з боку пролеткультовців-росіян, особливо Рижова і Невського та инших кіл, які мені пришивали вигаданий порнографізм «Онана» і поезій з «Виру революції», може, навіть з особистих причин, мене зразу до «Гарту» не запросили, як і декого иншого, особливо, з молоді «Федерації». — Дороги моїх днів (автобіографічні матеріяли) (25-27 жовтня 1924 р., Гурзуф)
	— Валер'ян Поліщук

	Тоді ми організували групу «Магонь», як паралельну організацію, — і от члени президії «Гарту», пригадую, довго ходили до нас, довго вели лертрактації, щоб ми вступили, що, врешті, по індивідуальних заявах, І сталось. А я все-таки заяви не хотів подавати мене без нічого затвердили. Далі я брав участь в організації журналу «Червоний Шлях», та в редакції не вжився. — Дороги моїх днів (автобіографічні матеріяли) (25-27 жовтня 1924 р., Гурзуф)
	— Валер'ян Поліщук

	У 1924 році вступив у літорганізацію «Гарт» і перебував там аж до її розвалу, після того ні до яких угруповань чи організацій не належу. Приймав участь у громадянській війні. Поруч з цим — актор українського театру. — З автобіографії (13 лютого 1929 р.)
	— Петро Ванченко-Івашенко

Джерела

• Самі про себе. Автобіографії українських митців 1920-х років/ Упоряд. Раїса Мовчан. — Київ: Кліо, 2015. — 640 с. — ISBN 978-617-7023-36-3