Мирослав Шкандрій
Миросла́в Шкандрі́й (англ. Myroslav Shkandrij, нар. 17 березня 1950, Велика Британія) — канадський літературознавець і мистецтвознавець українського походження.
Мирослав Шкандрій | |
Стаття у Вікіпедії |
Цитати
ред.Агентура, звісно, є, і вона потужна, але не треба впадати в параною. Багато людей зі здоровим глуздом хочуть допомагати українцям. Україна сьогодні — важливий геополітичний чинник. Виникає запитання: чому досі на Заході так мало україністів і чому Україну так погано розуміють? Це вагомий аргумент і перевага для українців, які бажають здобувати й далі наукову освіту в міжнародних університетах. |
Важливо зрозуміти, як українці сприймають ситуацію. У західному світі точаться дискусії щодо взаємодії з російськими вченими. На мою думку, якщо людина ясно й недвозначно виступає проти Путіна, проти російського вторгнення й за те, щоб російські війська вийшли з України, то з нею можна говорити. Однак, коли позиція людини неоднозначна, їй не можна надавати можливості висловлювати свої погляди разом з українцями. Вона не повинна мати авторитету в цій дискусії[1]. |
Гадаю, що завдання українських науковців і науковиць — пояснювати, подавати нові матеріали, розказувати історію українського мистецтва, біографії художників. |
Коли починав досліджувати авангард 1910–1930 років, українських митців у ньому, на Заході справді не було великого зацікавлення в цій темі. Деякі люди не звертали увагу на ідею існування українського авангарду, а далі робили те, що завжди: казали про цих людей як про росіян, як про частину російського авангарду. |
Мене цікавить не тільки політика деколонізації, а також історія українського соціалістичного руху. Фактично всі ці соціалісти, соціал-демократи, соціалісти-федералісти творили революцію 1917–1920 років. Вони героїчно боролися за Українську Державу. Ми повинні зрозуміти, що ці діячі були незаслужено забуті пізніше, коли прийшло наступне покоління, яке звинуватило їх у поразці революції. Вони, по суті, боролися за національне визволення, і тут можна пояснити, що це був емансипаційний проєкт, такий самий, як і в інших країнах світу. |
На багатьох факультетах славістики й східноєвропейських студій викладали тільки російську мову, російську літературу. Усе інше було другорядне й невидиме. Це було зумовлено потужним впливом Росії та Радянського Союзу. Захід боявся їхніх досягнень: запуску першого супутника, польоту першої людини в космос тощо. |
На момент першого виходу книжки Україна ще не фігурувала в цьому дискурсі, дуже мало науковців казали про Україну в цьому контексті — Марко Павлишин, Тамара Гундорова, пізніше Віталій Чернецький. |
Постколоніальний дискурс виник у 1990-х. З новою силою вибухнув на початку ХХІ століття. Цю дискусію очолювали Африка, Азія, Південна Америка — країни так званого Глобального Півдня. Але українці, східноєвропейці також почали долучатися до дискурсу, бо він актуальний для аналізу Східної Європи й країн, які входили до складу Російської імперії. |
Українці ж можуть багато що додати, адже мають історичні відносини з Росією, добре розуміють психологію росіян, російську літературу, і, зрештою, вони потерпали за часів Російської імперії, сталінізму й потерпають досі. |
Я думаю, що такі ініціативи, як «Український деколоніальний глосарій», RUTA, дуже показові. Вони демонструють, що у світі багато змінюється. 3 моїх спостережень, у славістичних департаментах на Заході — у вивченні історії, політики, літератури — є намагання дивитися ширше, переглядати попередні підручники історії та відходити від російськоцентричного погляду[1]. |
Я, наприклад, кажу, що ми не можемо зрозуміти Росію без України, не можемо зрозуміти російську літературу без України. Уживання слова «російське» заплющує очі на те, що велика частина цієї культури була про Україну або створена українцями. Не можна зрозуміти ані більшовизм, ані марксизм, бо був український марксизм, український більшовизм — і вони відрізнялися[1]. |
2023 року я видав книжку про українську дивізію «Галичина». І тут, у канадському парламенті, одночасно вибухнув великий скандал спричинений присутністю колишнього дивізійника під час візиту Зеленського. |
Примітки
ред.