Чиста математика
Абстрактною, або чистою математикою називають галузі математики, які ще не знайшли свого прикладного застосування. Характеристиками чистих математичних теорій є абстрактність, строгість та краса.
Чиста математика | |
Стаття у Вікіпедії |
Цитати
ред.Чиста математика має своїм об'єктом просторові форми і кількісні відношення дійсного світу, отже — дуже реальний матеріал. Той факт, що цей матеріал набирає надзвичайно абстрактної форми, може лише слабо затушувати його походження із зовнішнього. |
|||||
— Ф. Енгельс[1] |
— І. Кант[2] |
Чиста математика не стосується величини. Це просто спосіб позначати умовними знаками відносно впорядковані мислительні операції, які набрали механічного характеру. |
|||||
— Новаліс[3] |
Чиста математика — наука особливої сутності, оскільки вона породжена думкою. |
|||||
— Г. Грасман[4] |
Чиста математика за своєю науковою цінністю незмірно вища від усіх своїх застосувань, навіть і астрономічних, через що вона дуже приваблива. |
|||||
— М. Г. Чернишевський[5] |
— Е. Ділман[6] |
— А. Н. Уайтхед[7] |
Чиста математика — це така дисципліна, в якій ми не знаємо про що говоримо, і не знаємо, чи істинне те, що говоримо. |
|||||
— Б. Рассел[8] |
Чиста математика визнає тільки одну — але зате конче обов'язкову — умову істини: несуперечність. |
|||||
— Г. Вейль[9] |
Чиста математика — це дослідження того, в який спосіб повинні думати люди, щоб досягти правильних наслідків. |
|||||
— В. Сойєр[10] |
Чиста математика — де наука у вежі із слонової кістки. Результати, одержані лише за допомогою правил логіки, будуть автоматично правильні в тій мірі, в якій правильними в первісні припущення і визначення. |
|||||
— Е. Роджерс[11] |
Поділ математики на чисту і прикладну не є необхідним, і ми б нічого не втратили, обходячись без нього; [він] не порушує суті справи. |
|||||
— М. В. Остроградський[12] |
Дуже сумнівно, чи з усіх галузей науки знайдеться ще хоч одна така чарівна для дослідника, така багата на приховані скарби, така щедра на захопливі несподіванки, як чиста математика. Привабливість чистої математики полягає головним чином… в абсолютній безперечності її результатів: бо ж саме цього, попри всілякі розумові скарби, і прагне людський інтелект. |
|||||
— Ч. Л. Доджсон[13] |
Чиста математика — це свого роду поезія логіки ідей. Математики намагаються знайти якнайзагальніше уявлення про операцію, яке дозволило б просто, логічно і односистемно охопити якомога ширше коло формальних співвідношень. Прагнучи досягти ідейної та логічної витонченості, вони відкрили формули, потрібні для глибшого проникнення в закони природи. |
|||||
— А. Ейнштейн[14] |
Між «чистою» і «прикладною» математикою неможливо провести чітку грань. Через це в математиці й не повинно бути поділу на касту верховних жерців, що поклоняються непогрішній математичній красі і зважають тільки на власні нахили, і на працівників, що їх обслуговують. Така «кастовість» — у найкращому разі симптом людської обмеженості, що утримує більшість людей від вільних мандрів неосяжними просторами людських інтересів. |
|||||
— Р. Курант[15] |
Хоч окремі винятки на перший погляд і суперечать цьому, чиста математика фактично й далі перебуває в колі великих центральних проблем теорії чисел, геометрії та аналізу, які мають справу з об'єктами настільки ж реальними, як і абстракції атомного або ядерного фізика. |
|||||
— М. Стоун[16] |
Примітки
ред.- ↑ Математика в афоризмах, 1974, с. 7
- ↑ Математика в афоризмах, 1974, с. 16
- ↑ Математика в афоризмах, 1974, с. 18
- ↑ Математика в афоризмах, 1974, с. 24
- ↑ Математика в афоризмах, 1974, с. 25
- ↑ Математика в афоризмах, 1974, с. 29
- ↑ Математика в афоризмах, 1974, с. 32
- ↑ Математика в афоризмах, 1974, с. 33
- ↑ Математика в афоризмах, 1974, с. 44
- ↑ Математика в афоризмах, 1974, с. 48
- ↑ Математика в афоризмах, 1974, с. 54
- ↑ Математика в афоризмах, 1974, с. 110
- ↑ Математика в афоризмах, 1974, с. 115
- ↑ Математика в афоризмах, 1974, с. 127
- ↑ Математика в афоризмах, 1974, с. 219
- ↑ Математика в афоризмах, 1974, с. 237
Джерела
ред.Математика в афоризмах, цитатах і висловлюваннях / Н. О. Вірченко. — Київ: Вища школа, 1974. — 272 с.