Вікіцитати

Грицько Григоренко

українська письменниця, перекладачка, феміністка та громадська діячка

Грицько Григоренко (справжнє ім'я Олександра Євгенівна Судовщикова-Косач; 16 (28) березня 1867, м. Макар'єв, Костромська губернія — 27 квітня 1924, Київ) — українська письменниця, перекладачка, учасниця літературного гуртка «Плеяда», феміністка, громадська діячка. Подруга і сподвижниця Лесі Українки (пізніше й невістка) та Олени Пчілки. Дружина Михайла Косача.

Олександра Євгенівна Судовщикова-Косач
Стаття у Вікіпедії
Роботи у Вікіджерелах
Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

ред.
  •  

Вони роблять конституцію... але про жінок ані слова, і мені неодмінно хотілося нагадати про цю забуту групу безправних, я хотіла... виголосити принцип рівноправ'я жінок... усі жінки мовчали, вони звикли бути безсловесними тваринами[1]. — Про збори щодо прийняття конституції (1905-1906)

  •  

Я ненавиджу несправедливість — тому я заступаюсь за права жінок[2].

  •  

Ні, годі, не хочу я так! Я буду підстерігати саме життя, одрізувати од нього живі тремтячі ски'бки, записувати теє протокольно у свій альбом і... більш нічого!.. І напружаться листочки того альбому, і заворушаться, й оживуть, наллється живою кров'ю кожна літера, і будуть вони жити, співати, сміятись, плакать, і буде це — само життя; не мара якась, не "видимість" одна, не осколок — саме життя, само за себе заговорить воно! І приверне воно душі людські, і дасть їм спокій, спокій правди, а може — силу, може, натхнення до дальшого тягу життя...[3]

  •  

[бо бува часом і так] «що ми свій хист… думати чужі думки, боліти чужим болем, жити чужим життям повертаєм на те, щоб комбінувати розмаїті камінці в цікаві фігури... аби творити без кінця, без краю... Для чого? Для гри! І бува часом так, що ми для якоїсь мрії використовуєм саме людське горе, шукаючи теми, ловимо, як на ловах, пожежу, смерть, зраду.. Замість того, щоб розважити, потішати, полегшувати, рятувати життя!» [4]
— «Для неї неприйнятним був модерністський «хаос» світу і відчуження людини від навколишніх реальностей. Вона захищає творчі моральні цілі літератури...» (там само)

Цитати з творів

ред.
  •  

Душа наша подібна до арфи срібно-струнної: багато струн на їй і різно бренять вони різної доби[5]. — «Два настрої», Київ, 1907 р.

  •  

Ні, не падай, мій друже, не падай душею! О, як я добре розумію тебе, бо ти — то я... Ще трохи, ше одно силкування, ще один помах крил і ти — на неосяжній висоті!.. І тоді нехай кленуть там унизу, нехай сміються, чи нехай заздрять, нехай поклоняються, — тобі байдуже те, як Богові!

Я стежу кожний твій крок, я живу твоєю мукою, твоїм щастям, мій брате, мій друже любий, бо ми обидва отруєні однією отрутою[6][7]. — «Од серця до серця»

  •  

Починало світати. Бліді зірки гасли на блідому небі, зірка за зіркою. Молочні тумани вставали, приймаючи обриси химерних, легких постатей, щоч летіли в божевільному, радісному танцю, ледве торкаючи ніжними стопами землю... Мало-помалу їх шати стали рожевими од ранішньої зорі, а вони все простували та неслись угору в нескінченному танці... Нудьга породжує радість. Сльози породжують усміхи. Так тумани породили ці летючі мрії. [8] — «Одна ніч», 1917 р.

  •  

Якби треба було висловити їх почуття, вона б не знайшла слів, бо немає слів легеньких, як тінь, прудких, як світло, гарних, як зорі, — для почуття ласки, почуття правди, почуття волі, що через край наповняли їх душі цієї ночі... [9] — «Одна ніч», 1917 р.

Про Грицько Григоренко

ред.
  •  

Важливою рисою психологізму Грицька Григоренка є те, що її герой здатний на самоаналіз своїх почуттів, сподівань та думок, що пов’язані з перебігом реальних подій[10].

  — Ніна Жук
  •  

З глибоким знанням і гостротою зображує сільське життя на Україні письменниця, яка підписувалася псевдонімом «Грицько Григоренко»[11][12] — ...оглядаючи українську літературу за 1899 р. І. Франко назвав дві найважливіші книги, що вийшли на Східній Україні: «Богдан Хмельницький» М. Старицького і «Наші люди на селі» Грицька Григоренка. (там само)

  — Іван Франко
  •  

Заголовок, манера оповіді твору — наче подих пісні[13]. — про оповідання «Чом, чом, чорнобров, чом до мене не прийшов?»

  — А. Гуляк
  •  

Сюжетний центр такого оповідання — «ситуація вибору», випробування, яке виявляє справжній етичний зміст особистості, силу і глибину її моральних переконань.[14]
— особлива «галузка» Григоренкового оповідання — «центральний конфлікт зумовлений відмінністю етичних поглядів, моральних засад персонажів.»(там само)

  — А. Гуляк
  •  

Грицько Григоренко дає можливість читачеві ніби бути присутньому при експерименті, коли спеціально обрані обставини гарантують точність випробування[15].
— сміливий намір письменниці — «розв'язати гостру моральну проблематику, «заглибивши» її в звичайний потік життя.» (там само)

  — А. Гуляк
  •  

Інша річ, що письменниця не могла розуміти те, що розкрилося нам уповні вже аж наприкінці XX ст. А саме — те, що наша література, яка, можна сказати, вийшла переважно з села і головним чином ним надихалася, оспівуючи його, таки внесла свою лепту і в неспівмірно-невиправдну його дискредитацію, у нагнітання недовір'я до нього, у нищення багатовікових засад моральності, народного світогляду[16].
— У тому, що до цього виявилися причетними почасти ще на зламі століть, а ще більше у пізніший час багато українських письменників, дістав свій вияв вплив на літературу модних на той час соціалістичних доктрин, що, траплялося, коригували перо літератора навіть у випадках, коли він їх не подіпяв. Від соціалістичної «моди» не були світоглядово вільні найвидатніші творці української літератури цього часу. Об'єктивно «хитала» народні «устої», і то не тільки на добро, але й на неусвідомлюване тоді зло (хіба що П. Куліш осмикував, але хто його застережень дослухавсь!), і Грицько Григоренко... (там само)

  — Анатолій Погрібний
  •  

Розкриємо в уяві сторінки художнього літопису долі селянства у тогочасному світовому письменстві. Ті ж “Мужики” А. Чехова, “Синя книжечка” В. Стефаника, “Селяни” В. Реймонта, “Комірники” В. Оркана... Цей перелік можна продовжити, але якщо ми дбатимемо про належну повноту відображення долі українців у літературі кінця XIX — початку XX ст., не обійтись у ньому і без набутків письменниці, про котру мова[17].

  — Анатолій Погрібний
  •  

Ці постаті настільки правдиві, що чимало літ перевернеться, чимало зміниться генерацій на селі, хоч які перейдуть зміни, а типи Григоренко не втратять своєї правди. [18] — «Одна ніч», 1917 р.

 

«Особливо сильно вимальовані в неї жінки селянки з їх мужньою боротьбою за життя, — і за своє власне, і за дітей і ці постаті остільки психольоґічно правдиві, що чимало літ перевернеться, чимало зміниться ґенерацій і на селі хоч які перейдуть зміни, а типи Григоренка не втратять своєї правди.»[19]

  — Софія Русова

Примітки

ред.
  1. ↑ Бунтарки, 2020, с. 181
  2. ↑ Бунтарки, 2020, с. 180
  3. ↑ "Од серця до серця"|UkrLib
  4. ↑ Володимир Винниченко. Грицько Григоренко. Штрихи до портретів: Навч. посібник / О. Гнідан, Л. Дем'янівська, Л. Йолкіна, А. Гуляк. — К., 1995 — С.297-298
  5. ↑ Рідний Край. — 8 січня 1908. — Ч. 1
  6. ↑ Григоренко Грицько. «Од серця до серця» // Твори: У 2 т. — X., 1930. — Т. 2. — С. 301.
  7. ↑ Історія української літератури. За ред. О.Д. Гнідан, 2005, с. 247
  8. ↑ З непокритою головою, 2014, с. 124
  9. ↑ З непокритою головою, 2014, с. 125
  10. ↑ Жук Н. Й. Грицько Григоренко (О. Є. Судовщикова-Косач – українська письменниця кінця ХІХ – початку ХХ століття) // Радянське літературознавство. – 1958. – № 1. – С. 80.
  11. ↑ Історія української літератури. За ред. О.Д. Гнідан, 2005, с. 250
  12. ↑ Іван Франко. Зібрання творів у 50 томах. Том 33. — Київ: Наукова думка, 1982. — С. 14-15.
  13. ↑ Історія української літератури. За ред. О.Д. Гнідан, 2005, с. 261
  14. ↑ Історія української літератури. За ред. О.Д. Гнідан, 2005, с. 254-255
  15. ↑ Історія української літератури. За ред. О.Д. Гнідан, 2005, с. 255
  16. ↑ Погрібний А. Г. Поклик дужого чину. – К.: Просвіта, 2009. – c. 416
  17. ↑ Погрібний А. Г. Поклик дужого чину. – К.: Просвіта, 2009. – c. 419-420
  18. ↑ Смоляр Л. О. Минуле заради майбутнього. – Одеса: Astroprint, 1998. – C. 318
  19. ↑ Грицько Григоренко // Софія Русова. Наші визначні жінки. Літературні характеристики-силюети. Коломия, 1934

Джерела

ред.
  • Віра Агеєва, Ірина Борисюк, Оксана Пашко, Олена Пелешенко, Ольга Полюхович, Оксана Щур. Бунтарки: нові жінки і модерна нація. — Київ: 2020. — 368 с. — ISBN 978-617-7622-21-4
  • З непокритою головою. Українська жіноча проза / Передмова, упорядковання В. Агеєвої. — Київ: КОМОРА, 2014. — 424 с. — ISBN 978-966-97403-4-2
  • Історія української літератури. Кінець XIX — початок XX ст.: У 2 кн.: Підручник / За ред. проф. О. Д. Гнідан. - Кн. 1.. — Київ: Либідь, 2005. — 624 с. — ISBN 966-06-0397-5


 

Поділіться цитатами з вашими друзями:
   

Отримано з https://uk.wikiquote.org/w/index.php?title=Грицько_Григоренко&oldid=143409