Коваль Роман Миколайович

Роман Миколайович Коваль (нар. 1959) — український громадський діяч, письменник, краєзнавець, дослідник історії визвольної боротьби українського народу першої половини ХХ століття.

Коваль Роман Миколайович

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

• Безсмертне завжди передчасне.
• Щоб бути відвертим, не обов'язково говорити всю правду.
• Народ існує тільки під час війни. Під час миру — це юрба споживачів.
• Розгадка феномену російських імперіалістичних війн? Принцип пружини, стиснутої в Росії, і розпрямленої за її межами.
• В українській трагедії достатньо підстав для агресивного оптимізму.
• Тільки нещасні оцінюють життя в кілограмах і літрах.
• Ненависть заперечує половинчастість — причину всіх нещасть.
• Лучче кривду чинити, ніж кривду терпіти.
• Яка трагедія росіян — з окупантів перетворитися на національну меншину!
• Світ, на який дивишся через вимиті вікна, прекрасний.
• Якщо життя — це боротьба, отже, й музика: боротьби ж без сурм не буває.
• Сину, чи не запізно ти взявся виховувати батьків?
• Вилаявся, ніби висповідався: настільки легше стало.
• «Ні» жінки торує до неї битий шлях.
• Українські демократи подібні до дітей. Бажанням весь час на когось рівнятися.
• Тільки невдахи шукають еталон за межами власних кордонів.
• Життя нації — у дії, безсмертя — у слові.
• Культура пахне землею, цивілізація — смітниками мегаполісів.
• Межа між своїм і чужим — життєдайна.
• Де панує мораль споживача, там загибель. Де в пошані творець, — там життя.
• Бідна Америка! У неї навіть стандарт перетворився на еталон!
• Інколи й націоналізм буває пролетарським, а комунізм — буржуазним.
• Не життєві обставини визначальні, а сприйняття їх.
• Якщо дух панує над тілом, життєві незгоди малопомітні.
• Якщо прагнеш оплесків — ти недосконалий.
• Вчинки вагоміші за слова.
• Хтось бореться задля перемоги, а хтось — задля самовдосконалення.
• Політика малого зла завжди доводить до великого.
• Пізнаєш історію — пізнаєш сучасних своїх ворогів.
• Для маси апокаліпсис — нещастя, для довершеного — підстава для творчості.
• Не підганяй того, хто поспішає.
• Кожна нація має свою правду.
• Ненависть посилює ворога, насмішка — убиває.
• Демократія завжди свавільна.
• Цінуй жінок, але не довіряй їм. Навіть, коли ти жінка.
• Хочеш накликати на себе підозру? Зроби людям добро.
• Хто довіряє жінкам, той їх недооцінює.
• Корупція врятує нас, адже вона протистоїть проникненню західного капіталу.
• Східняки і галичани — два боки однієї медалі. На жаль, не найвищої проби.
• Творець — національний, споживач — безнаціональний.
• У поверхових людей глибинних вад немає.
• Хам прагне свободи, щоб перетравити прекрасне на лайно.
• Еліта приборкує Хама або зріднюється з ним.
• Убогому завжди щось перепадає. Навіть право голосу.
• Хтось чекає, а хтось шукає весни.
• Дисиденти! Досить вдавати, що ви ще не все сказали.
• Демократи не вершать, а коять.
• Жінка повинна захоплюватись ще не написаними книгами свого коханого.
• Не вбити того, хто цілиться в тебе, здатний лише невдаха-правозахисник.
• Цивілізація завжди розпусна, культура — цнотлива.
• Є патріоти, а є українофіли.
• Народ не винний. А хто ж тоді винний?
• Насилля над Україною завжди подавалося як акт допомоги.
• Яфет завжди самотній, Хам — завжди стоголовий.
• Причиною галицького месіанізму є відчуття власної безперспективності без Києва.
• «Божество» і «убожество» — як одна літера змінює зміст?!
• Нація може загинути, — нашіптує розум, нація вистоїть — говорить віра.
• Найненадійніше? Надії на гуманізм ворога.
• Український народ не хотів ніколи підкорятися своїм. Тому й був підкорений чужими.
• Важко почати, але зупинити лавину, викликану словом, ще важче.
• Український народ забуває те, що забути і простити не можна!
• Віра обґрунтування не потребує.
• Нація не поза нами, а в нас, не поза тобою, а в тобі.
• Поблажливість до ворога закінчується новими українськими жертвами.
• Пробачити ворога можна лише після його жахливої смерті. І то, якщо його злочини були спрямовані проти тебе, а не твого народу.
• Жінка — прикметник, чоловік — іменник…
• Істини не доводять, їх заперечують.
• Ворог не має статі.
• Доля зрадникам не усміхається.
• Найкрасивіші блискавки народжують шаблі.
• Ніхто нам нашої землі не подарує.
• Горе прокладає шлях вірі, радість — безвір'ю.
• Культура урізноманітнює, цивілізація — нівелює.
• Ненависть до Пана — ознака плебея.
• Любов до Володаря перетворює натовп у Народ.
• Зло породжує зло, але чи добро породжує добро?
• Хто забуває минуле, той не має права на вічність.
• В часи катастроф смерть стає життям людства.
• Справжній друг наголошує на дружбі вчинками, не словами.
• Надійно обеззброює лише людська тупість.
• Найважче створити свою школу праведникові.
• Якщо засипати Збруч у душах українців, хто ж нас визволятиме «з московських кайданів»?
• Розумний шукає істину, мудрий — дарує її.
• Їхнє майбутнє — смерть, наше — безсмертя.

Справедливе насилля будує, організовує, творить. Без нього прогрес неможливий. Насильством будувались усі держави і на ньому вони тримаються..

Демократичні реформатори підмінили національну проблему українців проблемою покращення економіки, забезпечення всіх усім. Замість спрямувати енергію українців на боротьбу з окупантами демократи пропонують створити найсприятливіші умови проживання для них..

Джерела

• Українська афористика Х-ХХ ст. Під загальною редакцією Івана Драча та Володимира Черняка. — К., Видавничий центр «Просвіта», 2001