Мерілін Менсон

Мерілін Менсон (англ. Marilyn Manson, справжнє ім'я — Браян Г'ю Ворнер, Brian Hugh Warner; нар. 5 січня 1969) — американський музикант, художник, колишній музичний журналіст, засновник та лідер рок-гурту «Marilyn Manson». Його сценічний псевдонім сформований зі складання імен двох американських знакових фігур 1960-х років, а саме акторки Мерилін Монро і серійного вбивці Чарльза Менсона.

Мерілін Менсон

Файл:Marilyn Manson Live in Roma 25 july 2017- 44 (cropped).jpg, Marilyn Manson - Omega.jpg, Marilyn Manson 2024.jpg

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

Мене дістали люди, які думають, що мистецтво має бути красивим і приємним для ока. Мистецтво може бути красивим, залишаючись у той же час страшним, гротескним або лякаючим. Це не робить його менш значущим. Якщо люди перелякані або шоковані, вони повинні запитати себе, чому, а не висувати у відповідь цензуру.

Якщо я хочу комусь сказати про свою любов, у мене повинен бути спосіб якось виразити це. І я не думаю, що є кращий або більш сильний спосіб, ніж вираз свого почуття через пісню або малювання. Я зрозумів — ось мій шлях самовираження. Я підійшов близько до тієї межі, коли людина помирає як артист і як особистість. Ось що змусило мене подумати про те, що я повинен по-іншому подивитися на громадську думку.

Смерть мистецтва настає тоді, коли ти дозволяєш думкам і вимогам людей, змінювати те, що ти робиш. Є різниця між тим — начальник ти, чи слуга. Є різниця між тим, чи ти даєш людям те, що вони хочуть, або те, що вважаєш за потрібне давати. Ця різниця величезна.

Кожна нова смертельна загроза допомагала мені досягти нового, більш високого рівня. Я не міг би жити, не роблячи того, що мені подобається. І я повинен бути готовий померти за це.

Моя політика — це моя музика. Мистецтвом можна впливати на політичні переконання людей набагато ефективніше. Я краще б став президентом Клубу Міккі-Мауса, ніж політиком.

Сьогодні поповзли чутки, що я збираюся покінчити життя самогубством. Я занадто багато разів помирав за останній рік і не думаю, що варто робити це ще раз.

Люди не зберігають щоденники для себе. Вони зберігають їх для інших як секрет, про який не хочеться розповідати, але при цьому хочеться, щоб про нього всі знали. Єдиний надійний сейф — твоя власна пам'ять, в яку ніхто не може залізти без твого відома. Мені починає здаватися, що Інтернет — це радіо дев'яностих, коли домашній комп'ютер стає місцем паркування душі, найнебезпечнішим приладом в руках ідіотів.

Я виявив, що на світі є безліч людей, які являються, в якійсь мірі, складовою частиною мене, вони додають щось естетичне тому, що я роблю. Є люди, яким подобаються мої картини, або які хотіли б знімати зі мною кіно. Я розумію, що не всім подобається музика, яку я створюю, та і сам я не часто слухаю музику, яка схожа на мою. Можливо саме тому я роблю те, що роблю. Я не розумів, що я висловлюся найменш потужним і прямим способом. Я не скажу, що цей спосіб, більш чесний або особистий, це за мене зроблять всі ті люди, які, почувши мене скажуть — «О, цей запис більш людяний!», так, ніби на світі є щось, що змушує мене почувати себе не людиною ще більше.

Необхідно постійно показувати важливість мистецтва. Є архітектор, який спроектував будівлю. Є людина, яка написала пісню, яку ви слухаєте. Хтось зняв побачений вами фільм, хтось написав книгу, яку ви прочитали. Це змушує повернутися до однієї з найбільш важливих ідей моєї творчості: саме художники направляють суспільство, оскільки вони формують його погляди. Але доля художника бути гнаним, вони терплять злидні, страждають емоційно, іноді їх знищують фізично. Ми — ідеалісти, що витрачають життя на те, щоб встановити у світі свої ідеї, але світ все рівно відштовхує нас. Мені неприємно грати мученика, але хтось повинен це робити.

Прирівнювати себе до більшості — це дійсно складне завдання. Створюй мистецтво таким чином, щоб ти міг його контролювати. Я завжди вибирав найскладніший шлях. Я завжди уникав очевидних і найбільш підходящих речей. Замість них, я використовував те, що підходить мені тільки зараз. Жити важко. Не скаржитися на життя ще важче. Я створив щось таке, що зробило мене сильнішим.

Насправді, всі ми — просто учасники скандального ток-шоу, але не всіх з нас туди запрошують.

Сила особистості вимірюється не тим, скільки людина тебе любить, а тим — скільки ненавидить.

Все лицемірство, з яким я стикався в житті, допомогло мені зрозуміти, що всі ми маємо світлу і темну половини. Вони не можуть існувати одна без одної.

Апокаліпсис не приходить з вогнем і руйнуваннями, він відбувається на персональному рівні. Якщо віриш, що ти центр власного всесвіту і хочеш побачити цей всесвіт зруйнованим, — достатньо однієї кулі.

Ідея раю — це просто християнський спосіб влаштувати на землі пекло.

Є два типи людей: ті, які люблять мене і тупі.

Якщо ти знайшов того, з ким ти можеш бути ніжним, то маєш при цьому повне право бути брудним і примітивним. Любов в повній мірі виправдовує факт існування людини, але не всім доступне це почуття.

Христос був відомий в першу чергу через те, що його вбили. У кожної релігії є свій Ісус, якого вбивають. Все це відбувається через те, що людям треба в щось вірити, бо в себе вони не вірять.

Біблія — це найважливіший літературний твір, але коли люди вмирають за слова, які написані на папері — це дивно і небезпечно.

Я зрозумів, наскільки тупими бувають люди, і те, що не може бути страшніших речей, ніж війна, організована релігія, бюрократія і вища школа.

Зараз у світі менше насильства, ніж раніше. Просто його більше показують по телевізору.

Я хочу сказати людям, що справжня краса і любов можуть бути осягнуті тільки через пізнання найбільш огидної сторони самого себе.

Так влаштована людина: той, хто хоч трохи відрізняється від натовпу, завжди буде впадати в чиюсь зневагу.

Моє презирство до людства — це пальне для моєї творчості. Те, що люди не розуміють сенсу життя, призводить до того, що вoни живуть в цілковитому невігластві. Вони виглядають і роблять якісь дії як розумні істоти, але всередині них немає абсолютно нічого.

У дитинстві ми всі вважаємо, що наші сім'ї абсолютно нормальні, але з роками багато ілюзій руйнується.

Коли у тебе є друзі, ти створюєш музичний гурт, коли самотній — пишеш.

«Мерилін Менсон» — це найкраще і найточніше визначення того, що я собою представляю як людина. Тому мене так бісить, коли мене називають, наприклад, сатаністом. У мені, як і у всіх людей, є Сатана і Христос, добро і зло, Мерілін і Менсон! Не випадково ж я вибрав собі таке ім'я — прекрасна жінка і безжальний вбивця в одному флаконі.

Я почав сприймати музику як універсальні ліки, як шлях у світ, де немає законів і правосуддя.

Я вірю, що я Бог. Я вірю, що кожен — це Бог для самого себе.

Музика — це найсильніша форма магії.

Люди ненавидять тільки те, що вони бачать в собі.

У своїй творчості я спираюся на Джона Леннона, Ісуса Христа і Джона Кеннеді. Всі вони прийшли у цей світ для того, щоб змінити життя людей, і люди вбили їх за це.

Не хочу бути політизованим, але ви змусили Москву кричати, як вашу суку.