Нью-Йоркська група
Нью-Йоркська група (НЙГ) (англ. The New York Group) — неформальне об'єднання 12 українських еміграційних поетів та прозаїків, що існувало з 1950-х по 1990-ні роки у Нью-Йорку. До НЙГ входили Богдан Бойчук, Юрій Тарнавський, Богдан Рубчак, Женя Васильківська, Емма Андієвська, Патриція Килина, Віра Вовк, Роман Бабовал, Юрій Коломиєць, Олег Коверко, Марко Царинник, та Марія Ревакович[1][2]. Зачинателями спілки були Богдан Бойчук та Юрій Тарнавський - всі решта приєдналися до неї вже згодом[3][4].
Цитати ред.
Від тієї динамічної групи всього можна було сподіватись. Всі вони, мимо різниць у літературному смаку і особистому стилю, несли в собі, з початку помітний, великий мистецький потенціял[5]. |
|||||
| — Віра Вовк |
В той час, як більшість офіційних поетів УРСР завзято римувала Моральний Кодекс Будівника Комунізму — саме їй ми завдячуємо ототожненню поезії саме з римованою поезією, що де-не-де трапляється і понині — а значна частина їхніх діяспорних колеґ займалася тим самим, замінивши Моральний Кодекс Будівника Комунізму на «Борню за Україну». Нью-Йоркська ґрупа поетів вперше в українській мові розпочала рівноправний діялоґ із Езрою Паундом, Сен-Жон Персом, Ґеорґом Траклем, Федеріко Ґарсія Льоркою, et al. Тобто Нью-Йоркська ґрупа рішуче відмовилася від ідеолоґічно анґажованої «поезії»[6]. |
|||||
| — Вано Крюґер |
До групи тяжіли також малярі Л. Гуцалюк, С. Геруляк, Ю. Соловій. Датою її народження засновники вважають 21 грудня 1958, коли під час дружньої бесіди в кав’ярні виникла назва групи й були намічені плани періодичного видання «Нові поезії» та видавництва. Поети Нью-Йоркської групи в естетичному плані орієнтувалися на поетику модернізму, відхід від традиційних норм та засвоєння нових течій у світовій літературі. Склад групи змінювався[7]. — З «Літературознавчого словника-довідника» за редакцією Р. Гром’яка |
Зрештою, саме із неформальної зустрічі Бойчука і Тарнавського в 1953 р. виводять свою генеалогію спершу доволі аморфна «група молодих», а відтак і програмно модерністська Нью-Йоркська Група. |
|||||
| — Марко Роберт Стех, 2006 |
Попри всю її якісну й стильову розмаїтість та всупереч природній мінливості художніх успіхів і невдач кожного члена, Нью-йоркська група як колективний феномен сигналізує зовсім нові досягнення. До того ж йдеться не лише про еміграційну поезію, а українську поезію як таку. Стисло кажучи, вона вперше витворила розгорнуту поезію та поетику українського модернізму, позначену розвитком формальної та семантичної відкритості й експериментуванням, тематичною шириною (включаючи, зокрема, еротичну й міську тематику), автентичною (якщо не завжди й послідовною) космополітичною універсальністю і — в основі цього всього — твердим переконанням незалежності поета стосовно суспільства[9]. — Голоси української еміграційної поезії |
|||||
| — Юрій Грабович |
Постійно декларуючи відмежованість від традиції та апробованих часом літературних форм, поети Нью-Йоркської групи усе-таки послуговуються загальномовним словником. Його характерний поліфонізм забезпечено видозмінами й традиційністю, переплетенням різноманітних (народнопоетичних, народнорозмовних, побутово-культурних, літературних тощо) джерел[7]. |
|||||
| — Г. Сюта |
У процесі зйомок фільму виявилося безліч різноманітних історій, котрі «кружляють» навколо Нью-Йоркської Групи, і хоча я особисто знайомий з майже усіма її учасниками, та навіть мені було цікаво почути ці міфи і легенди. До того ж, без Нью-Йорка збагнути творчість цих поетів буває складно внаслідок особливого урбаністичного ландшафту, яким перенасичене це місто. Сподіваюся, що глядачі матимуть нагоду відкрити поезію і зміст життя цих легендарних поетів[10]. — Про зйомки документального фільму «Акваріум у морі» |
|||||
| — Василь Махно |
Факт, що на початку існування НЙГ об’єднувала не лише поетів, а й мистців, не так важко пояснити, як і неважко пояснити факт, що згодом, уже після прийняття назви «Нью-Йоркська група» (...) і випуску першого числа річника «Нові поезії» в 1959 році, етикетка «Нью-Йоркська група» перейшла чи не у виняткову власність таки літературних колеґ усього руху[11]. — Із нарису «Дещо про Нью-Йоркську групу» |
|||||
| — Марія Ревакович |
Примітки ред.
- ↑ Maria Rewakowicz. [Literature, Exile, Alterity: The New York Group of Ukrainian Poets]. Boston: Academic Studies Press, 2014. 250 p. ISBN 978-1618114037 (англ.)
- ↑ Дещо про Нью-Йоркську групу // Марія Ревакович. Persona non grata. Нариси про Нью-Йоркську групу, модернізм та ідентичність. З англійської переклали: Марія Дмитрієва, Олена Любенко, Дзвінка Матіяш, Тетяна Остапчук. Київ: Критика, 2012. 336 стор. ISBN 978-9668978562
- ↑ New York Group. encyclopediaofukraine.com. 2014 (англ.)
- ↑ Melanie Pytlowany. Continuity and Innovation in the Poetry of the New York Group. Journal of Ukrainian Studies, 2, no. 1 (1977). pp: 3-21 (англ.)
- ↑ Віра Вовк: «Нас єднало намагання піднести престиж української культури в світі»
- ↑ Крюґер, 2020, с. 35
- ↑ а б Феномен Патриції Килини в колі поетів Нью-Йоркської групи
- ↑ На 90-му році життя помер Богдан Бойчук
- ↑ Голоси української еміграційної поезії
- ↑ Втратити, щоб знайти: Нью-Йоркська група
- ↑ Дещо про Нью-Йоркську групу Марія Ревакович
Джерела ред.
- Вано Крюґер. Розчахнута квітка. — Київ: 2020. — 128 с. — ISBN 978-617-7313-47-1
