Пригоди української літератури

Книга Пригоди української літератури Ростислава Семківа - це захоплива подорож в історію української літератури від Сковороди до Жадана та метамодерну, в якій автор пропонує доволі незвичний погляд на літературні стилі і напрями. Книга року BBC-2023 Есеїстика.[1]

Ростислав Семків

Книга відкриває по-новому 10 головних та низку найцікавіших українських письменників, що говорили потрібні речі, але говорили вміючи сказати.

Цитати

Протягом довгого часу наша література залишалася рухом відсічі — письмом прямого бунту або прихованого, але впертого й непоступливого спротиву.

Багата й сильна література не виростає на пустому місці. Вона конче потребує слів і текстів у своєму фундаменті —спресованої століттями мудрості, на яку можна опиратися. У нашої літератури фундамент надійний і сягає у глиб далі, ніж ми можемо бачити.

Романтизм:

Якби Григорій Савич [Сковорода] виголошував промови на сучасних конференціях TEDx, то порвав би усіх. — ...у творчості Григорія Савича Сковороди домінували два <...> жанри — трактат і байка. Перший з них є доволі складним прародичем сучасної мотиваційної літератури — найактивнішої ланки нонфікшну.

Реалізм:

Кожна естетика як сукупність уявлень про красиве і художнє опирається на певний проєкт спасіння — порятунку особистого і вселюдського.

Ранній модернізм:

Взагалі від «Кассандри» й далі все написане Лесею Українкою — це наголошено Lesedrama (драма для читання - нім.), тобто текст не так для постановки, як для розмірковуваня.

Зрілий модернізм:

Література зрілого модернізму — це найкраще, що поки трапилося з нашою писемною цивілізацією після пожежі в Александрійській бібліотеці .

Пруст показує нам, як народжується письменник, Хвильовий показує, як народжується кат. — Це твір-шок [«Я (Романтика»)]... Умовно можна назвати його експресіонистичним, але внутрішній монолог чекіста, від імені якого написано оповідання, надто раціональний — навіть у кульмінаційну мить, коли він розстрілює свою матір. (там же)

...феномен Вишні слід пам'ятати й цінувати, бо хтозна, можливо, «бацили сміху», які до нього розсівали Котляревський та Руданський, а після — Глазовий і Лесь Подерв'янський, і несуть справжнє ДНК нашої веселої нації, котру не зламають сто тисяч перешкод.

Якщо поезія постає там, де рвуться звичні закони мови, якщо досконала формула метафори — це поєднання найбільш непоєднуваних слів, то ось воно — найбільш незвичне, найбільш дивне. — про футуризм

Ідеологічна література ІІ половини ХХст.

...роман [«Роксолана»] про те, як безсиле, уярмлене, жіноче наступає на горло силі, яка пишалася своєю могутністю. М'яко, ніжно та невідворотно. — Специфічна «вірусна» тактика протистояння владі, що поволі вимальовувалася в давньоруських текстах Загребельного, кульмінувала в його «Роксолані» (1980).

Василь Стус — король метафор

Поезія — це завжди полювання на метафори. — Коли німецький філософ Мартін Гайдеґґер пише, що поети — і лише вони — мають доступ до прадавньої правдивої мови, він має на увізі саме це: їхню здатність бачити зв'язки, які для всіх решти залишаються невидимими.(там же)

Сила Стуса в тому, що його можна читати з будь-якого уривка його поезії, і там все одно буде чути отой насичений гул метафор. Так наче потрапляєш на велетенський поетичний завод, де невтомно працює уява автора.

...співкамерники Стуса, як-от Василь Овсієнко, почали, цілком як у Бредбері, вивчати вірші напам'ять, щоб потім поділитися ними вже на свободі.

Хто проти диктатури — встаньте! — 4 вересня 1965 року Чорновіл та Стус вслід за Дзюбою закликають усіх присутніх у столичному кінотеатрі «Україна» на прем'єрі фільму «Тіні забутих предків» встати на знак протесту проти перших дисидентських арештів.(там же)

Оксана Забужко — леді без Макбета

Усі вони [есеї та «книжкові ісеї»] — це така собі нон-стоп служба інтелектуальної підтримки, що постійно пориває до нових обріїв пізнання та діяльності... — Вона [ Оксана Забужко ] не замовкає в найважчі часи й не кидає своїх читачів без інтелектуального проводу — байдуже, приймає його хтось чи ні.

Дев'яностики: танок хуліганів

...авангардисти виконали свою головну функцію санітарів літератури, скомпрометувавши й винищивши всі слабкі ланки попередніх традицій. — Дев'яності вдарили в корпус української літератури з силою потужного цунамі. Покоління живилося енергією бунту й тому переважно було авангардним.

Постмодернізм і метамодернізм

Постмодернізм — це радше дезорієнтований постпанк, а справжній рок-н-рол — це, звісно, бадьоре ламання устоїв і епатаж публіки. — з підрозділу «Жадан вам не Бажан».

«Поетки поводяться більш делікатно (принаймні не стрибають сценою, крім Карпи, звісно, крім Карпи)». — ...«хуліганисті» авангардистські [гурти 90-х] складалися головно з чоловіків, а от всі жіночі були виключно освічено-модерністськими.

Гряде метамодернізм?

Метамодерний текст — це коли посеред веселої вечірки, заради якої, власне всі й пришли, хтось каже «а тепер давайте серйозно».

	Знання народжується з помилки. — «коротка фраза <...> видається кардинальною для розуміння метамодерністського умонастрою...» (там же)
	«error breeds sense».
	— Люк Тернер, «Маніфест метамодернізму»

Що далі? (Замість епілогу)

Короткий злет чекає на антиутопії та постапокаліптичні тексти, що лякатимуть альтернативними версіями розвитку подій (хтось таки має описати скасовану оргію на Щекавиці).

Трагічні перипетії явилися нам за останні роки в суто первозданній античній суворості. Але й комедії траплятимуться: адже в переможної нації за «Кіборгами» завжди приходять «Наші котики»..

І світ тепер нас читатиме. Дуже уважно читатиме.

Джерела

• Ростислав Семків. Пригоди української літератури (від романтизму до постмодернізму).. — Київ: Темпора, 2023. — 688 с. — ISBN 978-617-569-634-7
• Церемонія нагородження // BBC News Україна — відео