Стефурак Анастасія Михайлівна

Анастасія Стефурак (нар. 1 березня 1990, Львів) — українська художниця-ілюстраторка.

Анастасія Стефурак

Стаття у Вікіпедії

Цитати

В дитинстві мене дуже обурювало, коли всередині книжки була та ж ілюстрація, що й на обкладинці. Це, мабуть, тому, що раніше ілюстратор малював на папері, а потім віддавав їх видавництву, де на них наносили шрифти та оформляли верстку. Сьогодні ж ілюстратор має доступ до різних програм і може сам займатись такими деталями. Я завжди думаю комплексно: де буде ім’я автора на обкладинці, логотип видавництва, як оформити форзаци та місце під штрих-код. — Про важливість деталей в оформленні книжки

Для мене книжковий ілюстратор і є художник. Єдина різниця у тому, що ілюстратор має певні межі, які йому диктує формат і тема книжки, або ж, до прикладу, книжка має бути виконана у певних кольорах. Якщо я роблю лише обкладинку до видання, то перечитую її один раз, якщо роблю цілісне оформлення, то — два і більше разів. На те, щоб зробити обкладинку, мені потрібен тиждень, однак цілісне оформлення книжки займає вже кілька місяців. — Про різницю між художником та ілюстратором

Для українських книг часто роблю написи вручну. Якщо потрібно оформити книжку американського автора, я читаю її англійською. Для китайського ринку я робила м’які обкладинки, у них немає форзаців, зате є клапани. Для українських видавництв завжди роблю тверді палітурки з форзацами. Робочий процес відбувається за такою ж самою схемою: прочитання книги, створення ескізів, погодження/правки, перехід до роботи над фінальним файлом і здача проекту.

Книжкова обкладинка – це як піджак, не даремно в англійській мові її ще називають «book jacket». У ній важливі деталі і всі сторони, не лише перед, а й зворот, корінець і форзаци.

На диплом бакалавра я ілюструвала книгу «451° за Фаренгейтом» Рея Бредбері. Згодом мені подарували графічний планшет, і усі свої ілюстрації я почала робити за комп’ютером, взялась за колажі. Моєю магістерською роботою були ілюстрації на українські прислів’я. Ідея прийшла зовсім спонтанно. Переглядаючи в інтернеті вінтажні фотографії, я побачила чоловіка на пенні-фартингу — старий велосипед з великим переднім колесом. Він був такий кумедний, у смугастому гольфі. Мені одразу спало на думку українське прислів’я — Яке їхало, таке й здибало. — Про перші досягнення на професійному рівні

На етапі пошуку ескізів обкладинки одразу враховую усі частини в загальній композиції: зображення, типографіку, інші елементи дизайну (лого видавця, штрихкод, анотацію і т.п.) їх розміщення, співвідношення і пропорції. Все має гармонійно співпрацювати, мати свої чітко визначені місця, не бути випадково прищепленим. Типографіка надзвичайно важлива, адже вона виконує перш за все інформативну функцію і в той же час декоративну. Її вигляд, настрій і пластика можуть передавати емоції і посилювати враження в співпраці з ілюстрацією.

Обкладинка відіграє важливу роль, адже це те, з чим зустрічається погляд читача в першу чергу. Це обличчя книги, яке може зацікавити, заінтригувати або навпаки відштовхнути, чи не привернути уваги взагалі. Вона може не відображати багатогранності усієї книги, але повинна передавати загальну ідею, настрій твору, гармонійно пасувати йому. Дуже прикро, коли прекрасну книгу псує невдало оформлена обкладинка. Робота дизайнера полягає саме в тому, щоб створити книжці лице і голос, які би візуально передавали її суть і атмосферу.

Обкладинка для мене – це синтез типографіки і зображення. Я розглядаю ці дві складові завжди разом, не розділяю їх (якщо йдеться про обкладинки з ілюстрацією). Не працюю спочатку над ілюстрацією, а потім допасовую до неї всі інформаційні шрифтові елементи, чи навпаки, ні.

Окрім перечитування книжки, яку я ілюструватиму, мені допомагають фільми. Саме так я шукала натхнення до роману Сильвії Плат. Щодо кольорів, то я обрала три основні — рожевий, який був популярний в американській культурі того періоду. Він ніжний і жіночний. Другий колір — дещо насиченіший рожевий, який символізує кров і сірий, який передає настрій роману. Також у книжці багато символів масової культури США 1950-их років: друкарська машинка, жіночий одяг, косметика, телефон. На одній з ілюстрацій головна героїня стоїть у коробці як лялька Барбі.

Перед читанням обкладинка дає певні передчуття й очікування стосовно того, що всередині. А в кінці твору – підтримує післясмак, і може продовжувати працювати, розкриваючи ті сенси й деталі, які були не зауважені на початку, тобто до знайомства читача з вмістом книжки. Особисто я постійно звертаю увагу на дизайн обкладинок. Коли мова йде про відомі мені твори – завжди аналізую, чи пасує обкладинка книжці.

Реальність прозаїчна, але за допомогою фантазії через літературу, мистецтво, кінематограф її можна змінювати, зображати звичні речі по-іншому, перетинати грані можливого (наповнювати кімнату хмарами, набирати повну ванну ночі, вирощувати зірки). Мені дуже імпонує напрямок магічного реалізму, а також сюрреалізму і символізму. Люблю творчість Рене Магрітта та Фріди Кало, фільми Гільєрмо дель Торо.

У дитинстві в мене було дві великі мрії: відвідати Париж і стати художницею. Пригадую, як моя тітка малювала для мене лінійні зображення, і я їх розмальовувала. Потім я розглядала мамині малюнки жінок у різних сукнях та костюмах. Саме вона займалась моєю художньою освітою, вона приносила мені різні альбоми художників, з 6-ти років я почала відвідувати художній гурток. Бувало, що я сиділа біля телевізора з листком та олівцями й намагалась перемалювати якихось персонажів. А ще я сама робила книжки: згинала аркуші А4, скріплювала їх скріпками зі старого зошита і вигадувала ілюстрації до казок Ганса Крістіана Андерсена та Шарля Перро. — Про дитячу мрію, яка стала реальністю

У 2015 році я вперше працювала над ілюстраціями, співпрацюючи з авторкою книжки. Разом з відомою дизайнеркою одягу Оксаною Караванською ми створили «Стильну книжку для панянки». У цьому випадку стиль книжки вплинув на її зовнішній вигляд. Авторка дуже хотіла, щоб книжка була схожою до журналу, тож ми використали інтегральну обкладинку та видовжений формат. — Про першу безпосередню роботу з автором книжки

Якщо чесно, у мене немає конкретної книжки, яку я хочу проілюструвати. Вважаю, що варто ілюструвати книжки, які не були проілюстровані багато разів. Хоча в принципі художник, який вирішує це зробити доволі сміливий, бо ставить собі виклик. Тож, коли я маю проілюструвати книжку, спершу передивляюсь, які обкладинки вона вже мала. Дуже хочу проілюструвати власну книжку, задум уже є — це буде книжка-картинка.