Теорія відносності

Теорія відносності — фізична теорія, що розглядає просторово-часові закономірності як універсальні, дійсні для будь-яких фізичних процесів.

Теорія відносності

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Альберт Ейнштейн

Цитати

	Відколи математики накинулися на теорію відносності, навіть я перестав її розуміти.
	— Альберт Ейнштейн

	Порівняно з теорією відносності, створення неевклідової геометрії — не більш, як дитяча гра.
	— М. Планк

	Сучасна фізика вимагає від математики зовсім нових методів, далеко абстрактніших і більш теоретичних. Побудова теорії відносності Ейнштейна виявилася можливою лише з допомогою дуже складних і абстрактних методів багатовимірної диференціальної геометрії і тензорного аналізу; теорія квантів спирається, з одного боку, на теорію імовірностей, з другого — на весь апарат сучасної абстрактної алгебри і теорії функціональних просторів, тобто якраз на ті дисципліни, які є найбільш вишуканими і абстрактними досягненнями нового розвитку математики, що виник на ґрунті теорії множин.
	— П. С. Александров

	Кібернетика увійшла до системи науки. Але ввійшла вона не як нова дисципліна і не як новий «предмет». Вона ввійшла як перетворювальниця всієї системи наук, як руйнівниця меж між «предметами». Їй виявилося тісно на старих полицях. Разом з іншими неспокійними новими науками, такими, скажімо, як теорія відносності або генетика, кібернетика стала не лише додатковим елементом, а й каталізатором, що прискорює перетворення всієї системи знання.
	— С. В. Остапенко

Див. також

• Загальна теорія відносності
• Спеціальна теорія відносності

Література

• Зелиг К. Альберт Эйнштейн. — М.: Атомиздат, 1966. — 232 с.