Проголошення незалежності України (1991)

Відновлення незале́жності Украї́ни — шлях, що пройшов український народ від Декларації про державний суверенітет (16 липня 1990) до відновлення незалежності держави, що отримала офіційну назву — Україна, проголошення Акту її незалежності (24 серпня 1991), підтвердження цих законодавчих рішень на Всеукраїнському референдумі з обранням Президента України.

Проголошення незалежності України (1991)

Стаття у Вікіпедії

Цитати

# А Б В Г Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я

А

	А от і рак на горі свиснув. — Реакція першого канадського консула у Києві Нестора Гайовського на Акт проголошення незалежності України 24 серпня 1991 р. вклалася у містку репліку – “The Fat Lady Has Sung”, що можна не буквально перекласти “А от і рак на горі свиснув”.
	— Нестор Гайовський, перший канадський консул у Києві

Б

	Без Богданової залізної волі й мазепинського мудрого прагматизму, без поєднання сковородинівської «філософії серця» з Тарасовим прометеїзмом, з енергетикою Франкової мислі і поривом Лесиного духу, «Еллади» – з «Римом», «ніжности» – з «крицею», без одержимости Кондратюків і Люльок, без ділової снаги новітніх Симиренків і Терещенків – чи не проґавимо, не прохляпаємо вухами історичний шанс на здобуття справжньої незалежности, як це вже з нами траплялося?
	— Юрій Барабаш

В

	Відповідно за свої шістдесят років я пережив дві великі трансформації - від традиційноного до модерного світу і від модерного до постіндустріального. А до того ще й падіння комунзму та проголошення української незалежності. <...> Тому я <...> вірю у «великі структури, довготривалі процеси, амбітні порівняння». — Автор цитує назву книжки: Charles Tilly. Big Structures, Large Processes, Huge Comparisons. New York, 1984. - Автор захищає "м'які ритми метанаративів" від постмодернистської парадигми "мікроскопа замість телескопа".
	— Ярослав Грицак

	Вони воліли невигоди важких походів, аніж спокійне життя рабів. З їх історії довідуємося, як батьки передавали своїм синам горде почування незалежності, як найдорожчу спадщину, при чому гасло «смерть або воля» було їх одиноким заповітом, що переходив від батька до сина, разом з прадідівською зброєю.
	— Жан-Бенуа Шерер (Йоган Бенедикт), німецький і французький історик, географ

Г

	Голосування за незалежність України означало кінець Радянського Союзу. Ті, хто взяв участь у референдумі, змінили не лише власну долю, а й напрямок світової історії.
	— Сергій Плохій

Д

	Для мене незалежність України – це, насамперед, можливість спокійно і вільно висловлювати свої думки, навіть незгоду з чимось, тобто спокійно і вільно себе почувати у своїй державі — Людмила Монастирська — солістка Національної опери України, Заслужена артистка України; лауреат Національної премії ім. Шевченка 2014 року за вокальні партії в оперних виставах. Cопрано (spinto soprano).
	— Людмила Монастирська

З

	Зараз інформаційна війна ведеться відкрито, а тоді, коли я в концтаборах сидів, то десятки людей були б готові піти на смерть, якби дали можливість висловитися на цілий світ про боротьбу України за незалежність
	— Левко Лук'яненко

М

	Ми воїни. Не ледарі. Не лежні. І наше діло праведне й святе. Бо хто за що, а ми за незалежність. Отож нам так і важко через те. — історичний роман у віршах “Берестечко”.
	— Ліна Костенко

Н

Монета «20 років незалежності України», аверс

Реверс

	Незалежність України, як не дивно, залежить від української дитячої літератури. Якщо діти не читатимуть книжок українською мовою — вони не знатимуть рідної мови, не стануть українцями, і їм та незалежність буде до ґудзика. На уроках у школі добре вивчити мову неможливо. Одна справа вивчити те, що задано, а зовсім інша читати iз захопленням книжку, яка подобається. — «День», 2003
	— Всеволод Нестайко, дитячий письменник

	Не можуть бути народи вільними, допоки душі людські в полоні… — запис у щоденнику за 1991 рік, коли Україна проголосила незалежність
	— Олесь Бердник, письменник-фантаст, член-засновник Української Гельсінської групи

О

	Отримавши незалежність, Україна стала частиною глобального процесу розпаду імперій і формування нових національних держав на їхніх руїнах: цей процес майже потроїв число незалежних держав у світі від 70 країн 1945 року до понад 190 сьогодні.
	— Сергій Плохій

С

	Сьогодні вже сформувалося ціле покоління, народжене в незалежній Україні. Для них це нормальний стан речей. Для них не може бути по-іншому. І це прекрасно. Бо це покоління – наша ментальна опора. Опора свободи, демократії та розвитку. Вони мислять інакше, вони думають сучасно, а значить – Україна рухатиметься тільки вперед.
	— Промова Зеленського з нагоди 28-ї річниці Незалежності України (24 серпня 2019)

	Сьогодні не підтримати незалежність означає лише одне — підтримати залежність. Але залежність від кого? Де та країна, від якої ми бажаємо бути залежними. Отже, незалежність. Альтернативи – немає. — 28 листопада 1991 р. опубліковано це парламентське Звернення до громадян тих регіонів, де серед частини населення були сумніви щодо голосування на референдумі.
	— Матеріали Всеукраїнської наукової конференції “Україна Незалежна: історія і сучасність”

Т

	Тож з грудня 1991 року є дві моделі пострадянського існування: одна – це незалежність, за яку виступала і продовжує виступати Україна. Інша – це модель обмеженого суверенітету, яка пов’язана з ідеєю конфедерації і контролю Росії над пострадянським простором. І той конфлікт, який зародився восени 1991-го, після перевороту в Москві – є до нині нерозв’язаним. Його не розв’язали і на міжнародному рівні.
	— Сергій Плохій

У

	У генетичному коді українців закладено прагнення до незалежності. І хоч русичі втратили своє державне утворення Київську Русь, бо татаро-монголи захопили в 1240 році Київ, народ зберіг пам’ять про своє коріння і прагнення до відновлення державності. Цей зв’язок поколінь, на мій погляд, міститься в генетичному коді як пам’ять, як антропологічна спадкоємність, як спадкоємність у духовності, етичності і моральності
	— Левко Лук'яненко

	Україна до Чорнобиля була радянська, бо вона була перелякана. Україна після Чорнобиля відкрила, що є сили, страшніші за КГБ. І ось так почалася українська незалежність. — «Історична правда з Вахтангом Кіпіані: Розпад СРСР. Екологія»
	— Оксана Забужко

	Україна звільнила решту радянських республік, усе ще залежних від Москви. — «... Єльцин перед тим неодноразово пояснював американцям, що без України Росія опинилася б у меншості в домінованому мусульманськими республіками Союзі. Союз без України втрачав привабливість для Росії» [там же]
	— Сергій Плохій

	Українська незалежність 1991 року не впала з неба, як часто про неї кажуть. Вона постала внаслідок компромісу декількох сил, жодна з яких не мала достатньо снаги встановити монопольну владу над Україною. — «У тому сенсі кінець Української СРСР нагадував її початок.»
	— Ярослав Грицак

Я

	Якщо люди виходять на Майдан, на площу – висловлюють свої протести – це прояв демократії, це в нас у крові. І добре, що вже ми маємо змогу це робити. Ми щасливі, що незалежні, це треба цінувати. І я це ціную, бо для мене дуже важлива внутрішня незалежність. — Людмила Монастирська — солістка Національної опери України, Заслужена артистка України; лауреат Національної премії ім. Шевченка 2014 року за вокальні партії в оперних виставах. Cопрано (spinto soprano).
	— Людмила Монастирська

Події

Формування ланцюга в Калуші на вулиці Грушевського

	«Живий ланцюг» був одним з наймасштабніших у світовій історії та став іще одним кроком до здобуття незалежності України. — "В той день [неділя 21 січня 1990 року] від одного до трьох мільйонів людей взялися за руки, символізуючи духовну єдність українського народу, демонструючи існування єдиної соборної України." [там же]
	— В. Даниленко, «25 років незалежності»

	Віднині на території України мають чинність виключно Конституція і закони України.
	— Акт проголошення незалежності України, 24 серпня 1991 року

	Ця декларація була фактично п’ятою спробою проголосити незалежність України в ХХ столітті: перші дві відбулися 1918 року в Києві, а потім у Львові, третя 1939 року на Закарпатті, і четверта 1941 року у Львові. Усі ці спроби були зроблені у воєнний час і зазнали невдачі. — Декларація Лук’яненка посилалася на тисячолітню історію української державності, маючи на увазі традицію, закладену в часи Київської Русі.
	— Сергій Плохій

	«Я знав, – пригадує Л. Кравчук, – що якщо ми не проведемо референдуму, не пройдемо цю складну, але важливу дорогу через волевиявлення народу, то, по-перше, до цього... до цієї незалежності може поставитися дуже критично Москва, я м’яко кажу – критично. І світ може, орієнтуючись на Москву, холодно і обережно, із застереженнями поставитись до нашого рішення. Тому я і запропонував провести референдум 1 грудня» — Всеукраїнський референдум відбувся 1 грудня 1991 р. Ініціатива проведення референдуму належала голові Верховної Ради Л. Кравчуку, який був переконаний в його необхідності, хоча проти референдуму виступали і демократичні, і ліві сили. [там же]
	— В. Даниленко, «25 років незалежності»

Недоброзичливі висловлювання

	Прикмети українофобства (починаючи від зневажливо-зверхнього тону до демагогічної аргументації) так точно схоплені М. Кулішем, що й нині, слухаючи недоброзичливих до української незалежності людей, раз у раз упізнаєш у їхніх словах і манерах синдром усе тієї ж Кулішевої тьоті Моті з Курська. — «Арки і шибениці» (розділ «Міщанство і українізація» («Мина Мазайло»)).
	— Володимир Панченко, літературний критик, професор КМА

Джерела

• 25 років незалежності: нариси історії творення нації та держави. — Київ: Ніка-Центр, НАН України ; Ін-т історії України, Боряк Г.В.(кер. авт. кол.), 2016. — 796 с. — ISBN 978-966-521-686-5
• Всесвіт Олеся Бердника у 8т.. — Київ: Тріада-А, Афон, Схід-Захід, Смолоскип, 2004-2010.
• Ярослав Грицак. Подолати минуле: глобальна історія України. — Київ: Портал, 2021. — 432 с. — ISBN 978-617-7925-09-4
• Крип'якевич І. П. Історія України. — Львів: Світ, 1990. — 520 с.
• Матеріали Всеукраїнської наукової конференції “Україна Незалежна: історія і сучасність” (до 30-річчя Всеукраїнського референдуму щодо незалежності України).. — Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2022. — 75 с. //clio.lnu.edu.ua (pdf)
• Панченко В. Неубієнна література: Дослідницькі етюди / Худож. оформ. Д. В. Мазуренка. — Київ: Твім інтер, 2007. — 440 с. — ISBN 966-7430-38-3
• Плохій C. Брама Європи. — Харків: Клуб Сімейного Дозвілля, 2016. — 496 с. — ISBN 978-617-12-1611-2