Вікіцитати

Проголошення незалежності України (1991)

процес проголошення та становлення незалежної держави Україна

Відновлення незале́жності Украї́ни — шлях, що пройшов український народ від Декларації про державний суверенітет (16 липня 1990) до відновлення незалежності держави, що отримала офіційну назву — Україна, проголошення Акту її незалежності (24 серпня 1991), підтвердження цих законодавчих рішень на Всеукраїнському референдумі з обранням Президента України.

Проголошення незалежності України (1991)
Стаття у Вікіпедії

Цитати

ред.

# А Б В Г Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я


А

ред.
  •  

А от і рак на горі свиснув.[1]
— Реакція першого канадського консула у Києві Нестора Гайовського на Акт проголошення незалежності України 24 серпня 1991 р. вклалася у містку репліку – “The Fat Lady Has Sung”, що можна не буквально перекласти “А от і рак на горі свиснув”.

  — Нестор Гайовський, перший канадський консул у Києві

Б

ред.
  •  

Без Богданової залізної волі й мазепинського мудрого прагматизму, без поєднання сковородинівської «філософії серця» з Тарасовим прометеїзмом, з енергетикою Франкової мислі і поривом Лесиного духу, «Еллади» – з «Римом», «ніжности» – з «крицею», без одержимости Кондратюків і Люльок, без ділової снаги новітніх Симиренків і Терещенків – чи не проґавимо, не прохляпаємо вухами історичний шанс на здобуття справжньої незалежности, як це вже з нами траплялося[2]?

  — Юрій Барабаш

В

ред.
  •  

Відповідно за свої шістдесят років я пережив дві великі трансформації - від традиційноного до модерного світу і від модерного до постіндустріального. А до того ще й падіння комунзму та проголошення української незалежності. <...> Тому я <...> вірю у «великі структури, довготривалі процеси, амбітні порівняння».[3]
— Автор цитує назву книжки: Charles Tilly. Big Structures, Large Processes, Huge Comparisons. New York, 1984. - Автор захищає "м'які ритми метанаративів" від постмодернистської парадигми "мікроскопа замість телескопа".

  — Ярослав Грицак
  •  

Вони воліли невигоди важких походів, аніж спокійне життя рабів. З їх історії довідуємося, як батьки передавали своїм синам горде почування незалежності, як найдорожчу спадщину, при чому гасло «смерть або воля» було їх одиноким заповітом, що переходив від батька до сина, разом з прадідівською зброєю. [4]

  — Жан-Бенуа Шерер (Йоган Бенедикт), німецький і французький історик, географ

Г

ред.
  •  

Голосування за незалежність України означало кінець Радянського Союзу. Ті, хто взяв участь у референдумі, змінили не лише власну долю, а й напрямок світової історії.[5]

  — Сергій Плохій

Д

ред.
  •  

Для мене незалежність України – це, насамперед, можливість спокійно і вільно висловлювати свої думки, навіть незгоду з чимось, тобто спокійно і вільно себе почувати у своїй державі[6]
— Людмила Монастирська — солістка Національної опери України, Заслужена артистка України; лауреат Національної премії ім. Шевченка 2014 року за вокальні партії в оперних виставах. Cопрано (spinto soprano).

  — Людмила Монастирська

З

ред.
  •  

Зараз інформаційна війна ведеться відкрито, а тоді, коли я в концтаборах сидів, то десятки людей були б готові піти на смерть, якби дали можливість висловитися на цілий світ про боротьбу України за незалежність[7]

  — Левко Лук'яненко

М

ред.
  •  

Ми воїни. Не ледарі. Не лежні.
І наше діло праведне й святе.
Бо хто за що, а ми за незалежність.
Отож нам так і важко через те.[8]
— історичний роман у віршах “Берестечко”.

  — Ліна Костенко

Н

ред.
 
Монета «20 років незалежності України», аверс
 
Реверс
  •  

Незалежність України, як не дивно, залежить від української дитячої літератури. Якщо діти не читатимуть книжок українською мовою — вони не знатимуть рідної мови, не стануть українцями, і їм та незалежність буде до ґудзика. На уроках у школі добре вивчити мову неможливо. Одна справа вивчити те, що задано, а зовсім інша читати iз захопленням книжку, яка подобається[9].
— «День», 2003

  — Всеволод Нестайко, дитячий письменник
  •  

Не можуть бути народи вільними, допоки душі людські в полоні…[10]
— запис у щоденнику за 1991 рік, коли Україна проголосила незалежність

  — Олесь Бердник, письменник-фантаст, член-засновник Української Гельсінської групи

О

ред.
  •  

Отримавши незалежність, Україна стала частиною глобального процесу розпаду імперій і формування нових національних держав на їхніх руїнах: цей процес майже потроїв число незалежних держав у світі від 70 країн 1945 року до понад 190 сьогодні.[11]

  — Сергій Плохій

С

ред.
  •  

Сьогодні вже сформувалося ціле покоління, народжене в незалежній Україні. Для них це нормальний стан речей. Для них не може бути по-іншому. І це прекрасно. Бо це покоління – наша ментальна опора. Опора свободи, демократії та розвитку. Вони мислять інакше, вони думають сучасно, а значить – Україна рухатиметься тільки вперед.[12]

  — Промова Зеленського з нагоди 28-ї річниці Незалежності України (24 серпня 2019)
  •  

Сьогодні не підтримати незалежність означає лише одне — підтримати залежність. Але залежність від кого? Де та країна, від якої ми бажаємо бути залежними. Отже, незалежність. Альтернативи – немає.[1]
— 28 листопада 1991 р. опубліковано це парламентське Звернення до громадян тих регіонів, де серед частини населення були сумніви щодо голосування на референдумі.

  — Матеріали Всеукраїнської наукової конференції “Україна Незалежна: історія і сучасність”

Т

ред.
  •  

Тож з грудня 1991 року є дві моделі пострадянського існування: одна – це незалежність, за яку виступала і продовжує виступати Україна. Інша – це модель обмеженого суверенітету, яка пов’язана з ідеєю конфедерації і контролю Росії над пострадянським простором. І той конфлікт, який зародився восени 1991-го, після перевороту в Москві – є до нині нерозв’язаним. Його не розв’язали і на міжнародному рівні[13].

  — Сергій Плохій

У

ред.
  •  

У генетичному коді українців закладено прагнення до незалежності. І хоч русичі втратили своє державне утворення Київську Русь, бо татаро-монголи захопили в 1240 році Київ, народ зберіг пам’ять про своє коріння і прагнення до відновлення державності.
Цей зв’язок поколінь, на мій погляд, міститься в генетичному коді як пам’ять, як антропологічна спадкоємність, як спадкоємність у духовності, етичності і моральності[14]

  — Левко Лук'яненко
  •  

Україна до Чорнобиля була радянська, бо вона була перелякана. Україна після Чорнобиля відкрила, що є сили, страшніші за КГБ. І ось так почалася українська незалежність.[15]
— «Історична правда з Вахтангом Кіпіані: Розпад СРСР. Екологія»

  — Оксана Забужко
  •  

Україна звільнила решту радянських республік, усе ще залежних від Москви.[5]
— «... Єльцин перед тим неодноразово пояснював американцям, що без України Росія опинилася б у меншості в домінованому мусульманськими республіками Союзі. Союз без України втрачав привабливість для Росії» [там же]

  — Сергій Плохій
  •  

Українська незалежність 1991 року не впала з неба, як часто про неї кажуть. Вона постала внаслідок компромісу декількох сил, жодна з яких не мала достатньо снаги встановити монопольну владу над Україною.[16] — «У тому сенсі кінець Української СРСР нагадував її початок.»

  — Ярослав Грицак

Я

ред.
  •  

Якщо люди виходять на Майдан, на площу – висловлюють свої протести – це прояв демократії, це в нас у крові. І добре, що вже ми маємо змогу це робити. Ми щасливі, що незалежні, це треба цінувати. І я це ціную, бо для мене дуже важлива внутрішня незалежність.[17] — Людмила Монастирська — солістка Національної опери України, Заслужена артистка України; лауреат Національної премії ім. Шевченка 2014 року за вокальні партії в оперних виставах. Cопрано (spinto soprano).

  — Людмила Монастирська

Події

ред.
 
Формування ланцюга в Калуші на вулиці Грушевського
  •  

«Живий ланцюг» був одним з наймасштабніших у світовій історії та став іще одним кроком до здобуття незалежності України.[18]
— "В той день [неділя 21 січня 1990 року] від одного до трьох мільйонів людей взялися за руки, символізуючи духовну єдність українського народу, демонструючи існування єдиної соборної України." [там же]

  — В. Даниленко, «25 років незалежності»
  •  

Віднині на території України мають чинність виключно Конституція і закони України.[19]

  — Акт проголошення незалежності України, 24 серпня 1991 року
  •  

Ця декларація була фактично п’ятою спробою проголосити незалежність України в ХХ столітті: перші дві відбулися 1918 року в Києві, а потім у Львові, третя 1939 року на Закарпатті, і четверта 1941 року у Львові. Усі ці спроби були зроблені у воєнний час і зазнали невдачі.[20]
— Декларація Лук’яненка посилалася на тисячолітню історію української державності, маючи на увазі традицію, закладену в часи Київської Русі.

  — Сергій Плохій
  •  

«Я знав, – пригадує Л. Кравчук, – що якщо ми не проведемо референдуму, не пройдемо цю складну, але важливу дорогу через волевиявлення народу, то, по-перше, до цього... до цієї незалежності може поставитися дуже критично Москва, я м’яко кажу – критично. І світ може, орієнтуючись на Москву, холодно і обережно, із застереженнями поставитись до нашого рішення. Тому я і запропонував провести референдум 1 грудня»[21]
— Всеукраїнський референдум відбувся 1 грудня 1991 р. Ініціатива проведення референдуму належала голові Верховної Ради Л. Кравчуку, який був переконаний в його необхідності, хоча проти референдуму виступали і демократичні, і ліві сили. [там же]

  — В. Даниленко, «25 років незалежності»

Недоброзичливі висловлювання

ред.
  •  

Прикмети українофобства (починаючи від зневажливо-зверхнього тону до демагогічної аргументації) так точно схоплені М. Кулішем, що й нині, слухаючи недоброзичливих до української незалежності людей, раз у раз упізнаєш у їхніх словах і манерах синдром усе тієї ж Кулішевої тьоті Моті з Курська.[22]
— «Арки і шибениці» (розділ «Міщанство і українізація» («Мина Мазайло»)).

  — Володимир Панченко, літературний критик, професор КМА

Примітки

ред.
  1. ↑ а б Матеріали Всеукраїнської наукової конференції “Україна Незалежна: історія і сучасність”, 2022, с. 66
  2. ↑ Промови лауреатів премії Фундації Антоновичів. Юрій Барабаш, "Скільки українських літератур є у світі" //ji-magazine.lviv.ua
  3. ↑ Подолати минуле: глобальна історія України, 2021, с. 425
  4. ↑ Крип'якевич І. П. Історія України., 1990, с. 251
  5. ↑ а б Брама Європи, 2016, с. 413
  6. ↑ Я підтримую головний меседж, який був на НСК «Олімпійський»: «Незалежність у нашій ДНК».//ukrinform.ua
  7. ↑ «Вони намагалися зробити все, щоб нас зламати». Розмова з Левком Лук’яненком.//radiosvoboda.org
  8. ↑ Ліна Костенко, “Берестечко”..//e-reading.club
  9. ↑ Пам’яті майстра: говорить Всеволод Нестайко //chytomo.com
  10. ↑ Всесвіт Олеся Бердника, Київ, у 8 т., 2004-2010
  11. ↑ Брама Європи, 2016, с. 374
  12. ↑ Промова Зеленського з нагоди 28-ї річниці Незалежності України (24.08.2019). Процитовано 2020-21-27.
  13. ↑ Сергій Плохій: “Розвал СРСР – це не подія, а процес, який триває і досі”.//localhistory.org.ua
  14. ↑ «Вони намагалися зробити все, щоб нас зламати». Розмова з Левком Лук’яненком.//radiosvoboda.org
  15. ↑ Історична правда з Вахтангом Кіпіані: Розпад СРСР. Екологія // Телеканал ZIK — Переглянуто: 14 квітня 2017
  16. ↑ Подолати минуле: глобальна історія України, 2021, с. 361
  17. ↑ Я підтримую головний меседж, який був на НСК «Олімпійський»: «Незалежність у нашій ДНК».//ukrinform.ua
  18. ↑ 25 років незалежності: нариси історії творення нації та держави, 2016, с. 84
  19. ↑ Акт проголошення незалежності України //wikisource.org
  20. ↑ Брама Європи, 2016, с. 412
  21. ↑ 25 років незалежності: нариси історії творення нації та держави, 2016, с. 135
  22. ↑ Неубієнна література, 2007, с. 233-234

Джерела

ред.
  • 25 років незалежності: нариси історії творення нації та держави. — Київ: Ніка-Центр, НАН України ; Ін-т історії України, Боряк Г.В.(кер. авт. кол.), 2016. — 796 с. — ISBN 978-966-521-686-5
  • Всесвіт Олеся Бердника у 8т.. — Київ: Тріада-А, Афон, Схід-Захід, Смолоскип, 2004-2010.
  • Ярослав Грицак. Подолати минуле: глобальна історія України. — Київ: Портал, 2021. — 432 с. — ISBN 978-617-7925-09-4
  • Крип'якевич І. П. Історія України. — Львів: Світ, 1990. — 520 с.
  • Матеріали Всеукраїнської наукової конференції “Україна Незалежна: історія і сучасність” (до 30-річчя Всеукраїнського референдуму щодо незалежності України).. — Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2022. — 75 с. //clio.lnu.edu.ua (pdf)
  • Панченко В. Неубієнна література: Дослідницькі етюди / Худож. оформ. Д. В. Мазуренка. — Київ: Твім інтер, 2007. — 440 с. — ISBN 966-7430-38-3
  • Плохій C. Брама Європи. — Харків: Клуб Сімейного Дозвілля, 2016. — 496 с. — ISBN 978-617-12-1611-2


 

Поділіться цитатами з вашими друзями:
   

Отримано з https://uk.wikiquote.org/w/index.php?title=Проголошення_незалежності_України_(1991)&oldid=137639