Азербайджанські прислів'я
стаття-список у проєкті Вікімедіа
(Перенаправлено з Азербайджанське прислів'я)
Прислів'я азербайджанців.
Цитати
ред.- Вівцю стрижуть, а в кози жижки трясуться.
- Вдома півень, на вулиці — курка.
- З милим розлучитися — сім літ плакати, батьківщину покинути — вік сльози лити.
- З порожніми руками прийдеш, кажуть: «Хазяїн спить», з дарами завітаєш — «Ласкаво просимо».
- З яблуневого віття алича не впаде.
- Камінь, який кинув народ, важко підняти.
- Кого народ підніс, того ніхто не скине.
- Кого б не били, а в бідняка око вибите.
- Коли йдеш із народом, і чорний день — свято.
- Курці і на весіллі, і на поминках горе.
- Ні качалка, ні барабану палка.
- Невістка погана, та у мене, а дочка гарна, та в чужій хаті.
- Орел мух не ловить.
- Робота ледарю — завжди печаль.
- Скільки свині Коран не читай, сама з проса не вийде.
- Скупий і яйце міряє через кільце.
- Слон осла не замінить.
- Спитали у верблюда: «З гори легше чи на гору?» А він: «Я і рівнину проклинаю».
- У бідного нема щастя, у багатого — совісті.
- У дурної невістки і привіт — лайка.
- Хто гаситиме свічку, яку запалив народ, бороду обсмалить.
- Хто часу не цінує, на своїй шкурі це відчує.
- Хто боїться горобців, проса не сіє.
- Цибуля розцвіла і себе трояндою назива.
- Чужа жінка усім дівкою здається.
- Штани, куплені на милостиню, завжди короткі.
- Як бая прогнали, вільніше дихати стали.
- І в нового мулли стара молитва.
- Із собаки, якого силою до отари тягнуть, сторожа не буде.
- Біда орлу від свого дзьоба приходить.
- Бідняк пішов на полювання — гори туман оповив.
- Багато хто гроші обіцяє, та після весілля.
- Брехливий скупого обдурить.
- Відріж у свині рило, все одно свинею зостанеться.
- Ведмідь на ліс розсердився, а ліс про те й не знає.
- Верблюд не піде від погонича, хоробрий не відмовиться від своїх слів.
- Викопаєш криницю глибоко — вода стоятиме високо.
- Вовк знає, що вкрав, а що проковтнув, не пам'ятає.
- Вогонь хоч попіл залишає, а вітер — нічого.
- Впряжеш у плуг журбу — пожнеш біду.
- Все псується, коли тоншає, а людина, коли товщає.
- Глибока річка мовчить, мілка — шумить.
- Глухий чує те, що йому на руку. Дівчина ховається — весілля не зладиться.
- Дерево без плодів — дрова, хмари без дощу — дим.
- Дома в нареченого ще нічого не знають, а в молодої вже весілля справляють.
- Дурень дурню зустрівся — лайка почалася.
- Дурень усіх за дурнів має.
- Дурний жених ославить весілля, дурна невістка — родину.
- Дурний і посеред дороги сяде.
- Дурний наречений ославить весілля, дурна невістка — родину.
- З нерозумним не товаришують і не ворогують.
- Залізо їсть сирість, людину — сірість.
- Збитися з дороги не соромно, соромно не знайти її знову.
- Збудили ледаря: «Сонце встало», а він: «Сніг іде».
- Здорова голова до подушки не хилиться.
- Змії та баєві — не довіряй.
- Кого тішить чужа біда, заплаче від своєї.
- Кожній овечці своє ягня любе, а безвухе ще миліше.
- Коли він на коні, то й рідного батька не пізнає.
- Коли вода не біжить за тобою, сам за нею йди.
- Коли зуб захитався, у роті не вдержиться.
- Коли осел реве, соловей мовчить.
- Коня купувати посилай молодого, наречену вибирати — старого.
- Краса — корона, та не всім судилась.
- Краще жити в собачій халабуді, ніж у баєвих хоромах.
- Ледарю сказали: «Зачини двері», а він: «Вітер зачинить».
- Милом і до краси домиєшся.
- На воду не опирайся, на немудрого не сподівайся.
- На мене дивляться, а тебе хвалять.
- На сівбі нема, на жнивах нема, а сядуть до столу — пайку свою вимага.
- Не був би осел дурний, цінувався б дорожче.
- Не всяку ягоду з'їси, не до всякого дерева прихилишся.
- Не знайдеш у горілці порятунку, а в зраді — вірності.
- Не од великої голови користь, а од великого розуму.
- Не прикидай на людях, якої довжини хвіст у твого осла: один скаже — короткий, інший — довгий.
- Нема лиця — нема й споду.
- Однією стрілою у двох птахів не влучиш.
- Одна бджола варта більше, ніж рій мух.
- Осел не замінить коня, а печінка — м'яса.
- Підійшов до дверей — переступай поріг.
- Перед смертю у мурашки крила виростають.
- Поки міст не перейшли, і коня дядьком називають.
- Покохав сусідову дочку — забудь про спокій.
- Порося хрюкати вчиться у свині.
- Прислужливий пес і вовка роздере.
- Родич заходити перестане — чужим стане, чужий часто ходитиме — рідним стане.
- Розумний показує роботу, дурний — зуби.
- Сам не бачив — очевидцю розказує.
- Свічка брехуна горить до половини. Свічка з усіх боків світить.
- Сила здолає все, а розум — силу.
- Сорок днів кажи «салам» там, де один день хліб-сіль їв.
- Соромливий не буває глухим, а глухий соромливим.
- Соромливий червоніє, безсоромний полотніє.
- Списом у вуха вату заштовхує.
- Спитали: «Звідки родом?» Відповів: «Ще не женився».
- Стільки часу був пес, а тільки тепер загавкав.
- У дурного серце на язиці, у розумного — язик у серці.
- У мечеть він не піде, хоч і папаху його туди закинь.
- У мріях — орел, а як до діла — черепаха.
- Умри як людина, і я по-людськи заплачу.
- Хан і судить по-ханському.
- Хата нова, стіни нові, а сито повісити ніде. Хто гаситиме свічку, яку запалив народ, бороду обсмалить.
- Хто город має спільний з баєм, у того кущ на спині росте.
- Хто з дороги збочує, того дорога карає.
- Хто чіпляється за два кораблі, потоне.
- Щасливий випадок — це перелітний птах: не випускай із рук.
- Що їв — залиш собі, розкажи, що бачив.
- Що кіт проковтнув, того сам лев повернути не зможе.
- Який чоловік, така й хустка на голові в жінки.[1]
- Хто не любить свого народу, той не полюбить і чужого.
- Гвоздь підкову врятує, підкова - коня, кінь - сміливця, сміливець - батьківщину.
- Хто на чужині не бував, ціну батьківщині не впізнав.
- Можна залишити будинок, але не батьківщину.
- Кращий друг - мати, найкраща країна - батьківщина.
- Краще, ніж троянда в чужині, шип на батьківщині[2].
Примітки
ред.Джерела
ред.- Збірка Матвія Номиса на сайті aphorism.org.ua
