Польські прислів'я
Прислів'я поляків.
Цитати ред.
Хто не працює, хай не їсть. |
Одному поле — другому воля. |
Закон що павутиння: ґедзь продереться, а муха застряне. |
Великі злодії малих вішають. |
Серед лихих на доброму окошиться. |
Лихий доброго зробить винним. |
У дужчого все правда ліпша. |
Багатий і бідний. Пан ред.
З великими панами небезпечно вишні їсти, бо кісточки в очі кидають. |
Ситий не знає, що голодному докучає. |
Багатий рідко на нужду чулий. |
Добре з чужої шкури ремені краяти. |
З чужої шкури широкі ремені. |
Я пан, ти пан, а хто свині пастиме? |
Тобі заєць і сарна, а мені соболь і панна. |
Соболі для пана, лисиці для підпанка. |
Гроші в пана у кишені, а у хлопа в землі. |
Пан дере хлопа як валаха, а чорт пана як барана. |
Дере коза лозу, а вовк козу, а хлоп вовка, а хлопа пан, а пана юриста, а юристу чортів триста. |
Панська ласка й березнева погода мінливі. |
По лихому панові буває гірший. |
Панам розуму не треба. |
Дурощі багатого сходять за мудрість. |
Багатому покута — вбогому бенкет. |
Ксьондзові хоч не дзюр, то кап. |
Хто в костьолі править, з костьолу й живе. |
Хто має ксьондза в роді, того біда не обходить. |
Легко тому кардиналом стати, в кого дядько папа. |
Ксьондз від ксьондза не бере. |
Або візьму, або дай, як казав святий Миколай. |
Панове воюють, а слугам болить. |
Що панове обіцяють, підданці платять. |
Що панове бракують, тим убогі смакують. |
Чи в тім розум, чи сваволя — дарма, така панська воля. |
Панам добре вино, сіромі — капуста. |
Доброго пана погане підданство псує. |
Здирай панові шкуру, він пір'ям поросте. |
Де панове колотяться, там хлопи молотяться. |
Де багато панів, там мало свит. |
Хто багатьом панам служить, без чобіт ходить. |
Ліпше старий пан з десятком вад знаних, ніж новий з однією потаєнною. |
На великого пана і на старе поруччя не спирайся. |
Пан без слуги, рота без корогви, гетьман без шпигів обійтися не можуть. |
Панів багато, добродіїв мало. |
Коли пан убогого шанує, щось напевне в нього чує. |
Панська опіка очі випіка. |
Створив (його) бог на пана, тільки грошей не дав. |
Вдає пана, а не їв зрана. |
Видати пана з крою жупана. |
Трьох осіб панам великим пильно в дворі треба: ксьондза, лікаря і блазня. |
В костьолі, лазні, корчмі й млині пана не знати. |
Великий пан: має двоє підштаників, а один ґудзик. |
Великий пан: з чого п'ята, з того й стан. |
Багатому й у пеклі добре. |
Багатому завжди свято. |
Поки з багатого пух, то з убогого дух. |
Багатий, як біс рогатий. |
Багатий на гроші, як жаба на пір'я. |
Багатства прибува, чесноти убува. |
І багач лиш дві дірки в носі має. |
Буде він багатий, як стане пес рогатий. |
Ласа вівця до солі, а хлоп до волі. |
Хлоп зроду філософ, а шляхтич учитися мусить. |
Хлоп своє, чорт своє. |
Хлоп умира з голоду, а пан з ненажерства. |
Хлопові й у пеклі зле, бо мусить панам смолу возити. |
Що хлоп збере, пани розпорошать. |
Ліпший часом хлопський розум, ніж панська наука. |
Нема гіршого тирана, коли хлоп стане за пана. |
Княжі очі, вовче горло, що побачить, те би жерло. |
Гроші всюди вхід мають. |
Чиї гроші, того розум. |
Далека дорога до пана бога. |
Чого панове наварять, тим підданці себе попарять. |
Старому псові й старому слузі одна шана. |
Старий слуга — як стара мітла: доки працює, доти й у ласці. |
Борг помер, позичка не жиє, хто не має грошей, хай не їсть, не п'є. |
Одному шило голить, другому й бритва не хоче. |
Одному само ллється, а другому й капать не хоче. |
Кому лізе вікном, а мені не хоче дверима. |
На святого Степана кожен наймит за пана. |
В день святого Степана челядь на селі міняє пана. |
На святого Степана челядь ходить дорогою, а господарі стежкою. |
Як уп'ється на святого Степана, то до другого святого Степана п'яний. |
Хто добре помаже, тому не скрипить. |
Як маєш бобра, то справа добра. |
Панські гроші у кишені, а хлопські в землі. |
Солом'яний староста дубового дідича здужа. |
Бояться не тіуна, а його батога |
Хто вище сидить, той ближче до впаду. |
Хто вище сидить, той більше боїться. |
На світі — як у лазні: хто вище сидить, той більше потить. |
Хто погано наказує, недовго панує. |
Бідному вітер в очі. |
Поки багатий схудне, бідного чорти візьмуть. |
Воля (свобода) ред.
Дорожча вольність, ніж золоті достатки. |
Варт меч правиці і правиця меча. |
Силу силою відганяти годиться. |
Добровільна неволя ганебна. |
Ліпший гріш на волі, ніж два у неволі. |
Від неволі сам господь бог утікав. |
Неволя вольності вчить. |
Дай дитині волю, то й плакати не буде. |
І цукор без доброї волі на полин обернеться. |
Яка воля, така доля. |
Що з того, як має хто волю, коли не має доброї долі. |
Лиха воля — неволя. |
Що більше волі, то більше сваволі. |
Надмірна вольність у сваволю обертається. |
Воля без права — шалених забава. |
Воля все всолодить. |
Воля ціни не має. |
Мусом далеко не зайдеш. |
Право і волю, як ремінь, тягати можна. |
Має таке право, як горобець на ластів'яче гніздо. |
Солом'яне право й залізного пана зігне. |
У праві: словом стратиш, словом здобудеш. |
У праві викрутів — як дірок у решеті. |
Хто сіє вітер, бурю жне; хто сіє бурю, громи жне. |
Не тішся, братку, з чужого припадку. |
Для товариша нового не покидай старого. |
Добрий приклад — половина казання (проповіді). |
Хто лихою дорогою йде, часто спотикається. |
Велика псарня з'їсть і великого шляхтича. |
Двоє згідливих на одній соломі пересплять. |
Бідувати гуртом легше. |
Згода будує, незгода руйнує. |
Стережися незгоди, уникнеш шкоди. |
Вольність через незгоду гине. |
Де двоє б'ються, там третій користає. |
Де одна кістка, а двоє псів, там спокою нема. |
Хлоп своє — чорт своє. |
Не знає правиця, що чинить лівиця. |
Хто на двох стільцях сидить, той на землю пада. |
Хто ллє кров кому, проллється й йому. |
Хто каші наварив, має її з їсти. |
Якого пива наварив, таке й випий. |
Батьківщина ред.
Поганий той птах, що своє гніздо паскудить. |
Києм того, хто не пильнує свого. |
Не словом, а чином будь вітчизни сином. |
Ліпший власний хліб, ніж позичена булка. |
Ліпше вдома хліб-капуста, ніж деінде курка тлуста. |
Власна хатка миліша за чужий палац. |
Кутик тісний, але власний. |
Кожному власний куток наймиліший. |
Навіть дим солодкий у своїй хаті. |
На чужій луці кінь не напасеться. |
Ліпше, як мати б'є, ніж як мачуха гладить. |
Чуже хвалите, свого не знаєте, самі не відаєте, що посідаєте. |
Чуже завжди ліпше. |
На чуже дивитися очі болять. |
З чужого коня й на півдорозі злазь. |
Чужому псові, чужому коневі й чужій жінці не можна довіряти. |
Люди для нас будували, а ми для людей. |
Чужа хата гірша від ката. |
Своя хата — як рідна мати. |
Чия хата, того правда. |
Чужого не прагни, своє борони. |
Чужого не руш, а своє пильнуй. |
Чужим ніхто не збагатиться. |
До свого дідько ложку меду поклав, а до чужого дві. |
Ти чуже пучкою, а дідько твоє жменею. |
Хліб ред.
Хліб, чужим ножем краяний, несмачний. |
Хліб не пада з неба — працювати треба. |
Має хліб роги, а неволя ноги. |
Од хліба й солі голова не болить. |
В поле по хліб, у ліс по дерево. |
Без хліба не обід. |
Без хліба смутна бесіда. |
У хлібі остюк голодному не коле. |
Як маєш хліб, не шукай калача. |
Не шукай від хліба хліба. |
Хто хліба не заробляє, не гідний його їсти. |
З'їдений хліб важко одробляти. |
Тяжкий окраєць хліба. |
Аби хліб, то й зуби будуть. |
Без хліба і м'ясо не смакує. |
Хліб, старіючи, твердне, людина — слабне. |
Кожен до себе хліб крає. |
Хліб зубів не ломить. |
Рівність ред.
Як ми людям, так люди нам. |
Кожен своїм ліктем міряє. |
Що твоє, те й моє, а що мого, тобі зась до того. |
В одній руці хліб, у другій камінь тримає. |
Хто на тебе каменем, ти на нього хлібом. |
Добре й від хліба-солі, коли з доброї волі. |
З неправого нажитку нема пожитку. |
Пильнуй свого носа, а не чужого гроша. |
Кожен воду на свій камінь пуска. |
Як у потребі: «Мій Мартинку, прошу тебе!» Коли потреба мине: «Слухай, хаме Мартине!» |
Коли брати, то є брати, а як дати — нема братів. |
Як підмур'я кладуть, їсти й пити дають, а як крокви ладять, то чортами платять. |
Господарство ред.
Де велике стадо, багато псів треба. |
Як нема господаря вдома, миші по столу бігають. |
Миші танцюють, коли кота не чують. |
Не про овець йому ходить, лиш про вовну. |
Коли овець стрижуть, на баранах шкура дрижить. |
Боятися слід очеретині, коли вітер дуба розвине. |
Коли дуб упаде, кожен з нього дрова бере. |
Хто боїться горобців, не сіє проса. |
Навчися вити, хто до вовків пристає. |
Не про водичку вовкові йдеться. |
Десятеро озброєних у одного голого нічого не візьмуть. |
Не дратуй псів, поки в селі. |
Хто до полови мішається, того свині з'їдять. |
Легше ковтнути, ніж перетравити. |
Натура тягне вовка до лісу. |
Крокодил м'ясо з'їсть, а над кістьми плаче. |
Польща ред.
Польща була небом (раєм) для шляхти, чистилищем для міщан, пеклом для хлопів. |
Не за раз Краків збудовано. |
Дурний, як Радзівілл, пихатий, як Сапєга. |
Коли вже брехати, то як Радзівілл. |
Болеслав Кривоустий наробив з німців капусти. |
До короля Казіміра їздили хлопи аж із Сандоміра. |
Казімір Великий застав Польщу дерев'яну, а лишив муровану. |
Життя. Смерть ред.
Хочеш людину добре взнати, треба з нею бочку солі з'їсти. |
Прожив вік не так, як чоловік. |
На світі жити — то не вінки вити. |
Не медом життя поїть. |
Не по деревах пригода ходить, а по людях. |
Один на світ, другий до ями. |
Час тікає, а смерть женеться. |
Три літа пліт, три плоти кіт, три коти кінь, три коні чоловік — найкращий вік — порівняння тривалості життя. |
Трьох ліктів землі вистачить і для Радзівілла. |
Труна й найбільшого вмістить. |
Од смерті немає ліків. |
Смерть і під землею знайде. |
Смерть усе змете і зуби на висівки змеле. |
Скрипуче дерево довше живе. |
Більше на різниці молодих телят буває, ніж старих волів. |
Щастя ред.
Кому сонце світить, тому зір не треба. |
Як бог допустить, то й попруга пустить. |
Краще фунт щастя, ніж центнер розуму. |
Кому бог добра хоче, тому й сука поросят приведе. |
Як щастя пригріє, і каплун запіє. |
Сміливому щастя помагає. |
Чорти людям щастя носять. |
Чуже щастя — сіль у оці. |
Не щастя людину, а людина щастя робить. |
Скритне щастя за цнотливим ходить. |
Щастя людину псує, нещастя гартує. |
Щастя дурним сприяє. |
Щастя і в кобилячий лоб улізе. |
Щастя приятелів дає, нещастя випробовує. |
Біда. Доля ред.
Біда біду породила, а біду чорт. |
Біда кінно приїздить, а пішо відходить. |
Біда в сто коней їздить. |
Чужа біда людям сміх. |
Гірший страх, ніж сама біда. |
Кожен свою біду клепле як може. |
Коли біда дому припита, зі ста приятелів ніхто не завіта. |
Мітла біди не вимете. |
Спільна біда легша. |
Не будь багатим, лиш чесним. |
Як нема щастя, то нема й долі. |
Аби болото, а біс буде. |
Народився в шапці, а в мотузці згине. |
Буває й під возом, хто бува на возі. |
Доля колесом котиться. |
Доля на однім колесі, а біда на двох. |
Солодко п'ється, гірко платиться. |
Хапай долю спереду, бо ззаду не матимеш за що. |
Молодості досвіду, а старості сил бракує. |
Розумом доп'ясти, де сили не стає. |
Що кому болить, про те й мовити волить. |
Кожен знає найліпше, де його черевик тисне. |
Ніхто не знає, що іншому докучає. |
З'їси бочку солі, ніж дізнаєш, що мене коле. |
Менше давить камінь, як клопіт. |
Кого болить, той стогне. |
На те б'ють, щоб боліло. |
Від прибутку голова не болить. |
Нещастя ходять по людях. |
Нещастя ходять у парі. |
Кому не допіка, той не тіка. |
Од лихої долі голова болить. |
Лиха дорога до мети не приведе. |
З порожнього й Соломон не наллє. |
Перед ким браму замкнуть, хай до хвіртки стука. |
Вибрався до боржника, а заїхав до вірника. |
Добрий вчинок кращий за добру волю. |
Добра людина і псові з дороги зійде. |
Костьол доброго не виправить, а корчма лихого не зіпсує. |
Буде добро, як лихо карк зломить. |
Щодень людина мудріша. |
Людина людині брат, а не кат. |
Година віком з лихим чоловіком. |
Велика людина до малих справ. |
Вола беруть за роги, людину за слова. |
Цнота ред.
Цнотливого не рід, а виховання робить. |
Цноти, слави, розуму за ніякі гроші не купиш. |
Цнота не старіє. |
Цнота не на печі лежить. |
Цнота — найвище шляхетство. |
До цноти всім одкриті ворота. |
Цнота хвали не потребує. |
Хвороба цноті не вадить. |
Хоч сорочка брудна, але цнота чудна. |
Хоч сукня сіра, але цнота ціла. |
Без цноти — ніщо мішок злота. |
Задля марного злота дірявіє цнота. |
Бог ред.
Ні бога не боїться, ні людей не соромиться. |
Бога хвалячи, чортові не кланяйся. |
Бога на язику, а чорта в серці має. |
З богом живе, а чорта за коміром має. |
Бога гукай, а рук докладай. |
Богові служи, а чорта не гніви. |
Бог дає вовкові, бог дає й панові. |
Чоловік так, а бог інак. |
Без бога не мила дорога. |
До бога по розум, до матері по сорочку. |
Хвороба ред.
Добре хмелеві, як тички тримається. |
Хто замолоду ходить, як старий, на старість скаче, як молодий. |
Хто мовчки ходить, той кусається. |
Хто потемки ходить, не зна, куди йде. |
Важко того водити, хто не вміє ходити. |
Хвороба достаток любить. |
Хвороба смерть випереджує. |
Хвороба тверезості навчить. |
Хоровитий найдовше живе. |
Хворому й муха на заваді. |
Один за листочок сховається, а другого й дерево не закриє. |
Хто з кульгавим живе, і сам згодом закульгає. |
Хто тіло любить, той душу губить. |
Бува велике серце і в малім тілі. |
Кожне теля знайде свого різника. |
Хто вдень телят боїться, вночі волів краде. |
І пес задурно не гавка. |
Ліпша даровизна, ніж закупизна. |
Кому дощ до рота пада, сам собі винен. |
Диявол раз ягням, а другий раз вовком. |
Дияволові і свячена вода не поможе. |
Що дияволиця вхопить, того й диявол не видере. |
Боржник, позичаючи, рум'яний, а віддаючи, блідий. |
Мішка дякою не виповниш. |
Золоті гори обіцяє, а нема й олив'яних. |
Добрий сон стоїть за добрий обід. |
Чужа шкура ліпше гріє. |
Дев'ять мух і десятий вовк — на смерть з'їдять коня. |
Де сонце світить, там і тінь має бути. |
Що з колючок, коли троянда осиплеться? |
Кого бог птахам обіцяв, тим риби не посмакують. |
Кому судилося висіти, не втопиться. |
Не легко шибеникові потонути (втопитися). |
Як маю висіти, волю на шовковій мотузці. |
Як в'язи скрутити, то з доброго коня. |
І на рівній дорозі можна шию зламати. |
Богові свічка і чортові недогарок. |
Кого бог створив, того не погубить. |
Ряса не робить ченця. |
Коли диявол постаріє, ченцем хоче стати. |
Кульгаву дочку до монастиря. |
Хай діється воля неба, з нею все годитись треба. |
Людські долі різними дорогами ходять. |
Не добре те дерево, з якого листя сиплеться. |
Тни дерево здорове, а гниле само впаде. |
Засохлому дереву важко відмолодитись. |
По ставку й гребля. |
Як пряв, так і мав. |
Хто спить, не грішить. |
Як людина втягнеться, то їй і в пеклі незгірш. |
Цукор і розум ніколи не зашкодять. |
З біди циган дітей плодить. |
І чапля часом яструба здолає. |
На старість теличками орати важко. |
Тяжкий, як камінь млинський. |
Не всяк новий дім збудував, хто старий повалив. |
Живе в достатках, як хробак у солонині. |
Праця ред.
Працює, як віл у плузі. |
Хто працює, той жиє, хто байдикує, той гниє. |
Яка праця, така плата. |
Жодна праця не ганьбить. |
Добрий початок — половина роботи. |
Робота не заєць, не втече. |
Більше людей потонуло в келишку, ніж у морі. |
Шляхетність ред.
Ліпше самому бути шляхетним, ніж тільки предків шляхетних мати. |
Ліпше шляхетство з чесноти, ніж із роду. |
Ліпше чеснота без шляхетства, ніж шляхетство без чесноти. |
Добре ім'я — найкраща спадщина. |
Велика душа в малім тілі. |
Добрий намір вчинку варт. |
Має стільки чеснот, як стара баба зубів. |
Правдива чеснота огуди не боїться. |
Доброму всюди добре. |
Чого добрістю не вдієш, того злістю не виграєш. |
Добрістю лихого здолаєш. |
Надмірна доброта шкідлива. |
Доброго й корчма не зіпсує, лихого й костьол не виправить. |
Нема злого, щоб на добре не виходило. |
Мудрість ред.
Мудрому казати, а дурному слухати. |
Мудрому небагато треба. |
Між мудрих дурний найбільше говорить. |
Краще подобатись одному мудрому, ніж десятьом дурним. |
Часом і мудрий немудро почне. |
Без науки й личака не сплетеш. |
Занедбаєш науку в молодості, пожалкуєш у старості. |
І наука часом робить дурня. |
Науки ліктем не міряти. |
Біда розуму вчить. |
Скільки хто має терплячки, стільки мудрості. |
Визнати хибу — крок до чесноти. |
Сумління гірше за ката. |
Гострозір на ближнього, а кріт на самого себе. |
Кожна помилка має свою відмовку. |
Мала біда — короткий жаль. |
Голодному хліб на думці. |
Кому чого бракує, той те цінує. |
Хто багато хоче, той мало має. |
Холодно, голодно й до дому далеко. |
На похиле дерево й кози скачуть. |
Не кожний хворий, хто стогне. |
Хворий на смерть, а з'їв би чверть. |
Не кожний спить, хто хропе. |
Хворий здорового не зрозуміє. |
Хворого питають, здоровому дають. |
Битий, але ситий. |
Битому псові досить кия показати. |
Що бите, те ліпше. |
Добре — караний, ще ліпше — битий. |
Один битий за сто небитих стане. |
Перш ніж бігати, навчися ходити. |
Хто питає, той не блудить. |
Легко блудить, хто сквапливо судить. |
Де хвіст справує, там голова хибує. |
Чорт янгола вдасть, та янгол чорта ні. |
Не клич дідька, бо напевне прийде. |
Час будує, час руйнує. |
Прийде час, прийде рада. |
Час — дід, але з косою. |
Молоде пивко шумує. |
Хто в болото йде, той ним закаляється. |
Дурний двічі тратиться. |
Пожадливого ніколи не наситиш. |
Захланному й півпекла мало. |
В кінці терпцю виє сказ. |
Брудну білизну вдома пери. |
Не буди лиха, поки спить. |
Не викликай вовка з лісу. |
Кожна лиска свій хвостик хвалить. |
Кожен одудок має свій чубок. |
Хто хвалиться, той ганиться. |
Хвала за чесноту сходить. |
Цікавість — то перший східець до пекла. |
Без цікавості немає мудрості. |
Тиха вода рве береги. |
Молиться під фігурою а має чорта під шкурою. |
Дурість ред.
Дурощі розум з'їли. |
Хто дурний, і в Парижі розуму не купить. |
Через науки до честі дорога. |
Корінь науки гіркий, а овоч солодкий. |
Що голова, то розум. |
Стара голова — розум молодий. |
Не кожна сива голова мудра бува. |
Мудрий дурному завжди поступиться. |
Що дурному розум, коли з ним собі ради не дасть. |
Дурний, але здоровий. |
Радий дурень, що здурів. |
Борода, як у пророка, а чеснота, як у драба. |
Мудрець, та тільки бородою, а не вчинками. |
Борода мудрості не додає. |
Пізнати блазня і без дзвіночків. |
Чотири роки з худобою ходив, а ще теля. |
Віл має довгого язика, а нічого не мовить. |
Що гірше колесо, то голосніше рипить. |
Хоч пан у чоботях, а слід босий. |
Йшов у чоботях, а знайшли його босого. |
Рядиться в соболі, а волочиться, як лис. |
Ні оксамит, ні атласи не додадуть тобі окраси. |
Не вартий і віхтя до черевика. |
Бог його не хоче, чорти його бояться, |
Бік до боку дістає. — такий худий |
Що скік, то вбік — ніщо йому не ведеться. |
Він навіть чорної корови боїться. |
Дай йому мізинця, а він під пахву сягає. |
Так йому хочеться, як козі до різника. |
Має горобця в голові. |
Має ґедзя в голові. |
Хура сіна йому в голову заїхала. |
Пес сіна не їсть, а худобу від скирти відганяє. |
Пес на костриці не лежить і не дає лежати нікому. |
Пес на падлі лежить, сам не їсть і не дає нікому. |
Пес сам кістки не вгризе і другому не дасть. |
Хоч би своєму псові й ноги втяв, все одно за тобою піде. |
І псові на буду не годиться. |
Пси виють, а місяць світить. |
Куца лисиця і другим хвоста втинати радить. |
У старій печі біс палить. |
Любов. Кохання ред.
Що з любові, все до ладу. |
Як любиш, нічого не важко. |
Кохання чоловікові входить очима, а жінці ушима. |
Хто кого кохає, вад його не знає. |
Кохання не знає права. |
Кохання за розум не пита. |
Кохання всього навчить. |
Кохання все всолодить. |
Кохання в очі цілиться, а в серце попада. |
Марно від кохання стерегтися. |
Перша любов мов гадюка — як не погуба, то мука. |
В кого шалена любов улипне — як не скульгавіє, то осліпне. |
Як любов вікном загляне, то біда дверима суне. |
І смерть того не роздвоїть, що любов споїть. |
Велика любов очі засліплює. |
Хто любить ревно, ошаліє певно. |
Від любого врази не болять. |
Серце не слуга, не знає, що то пани. |
Закоханому й коза Діана. |
Старої любові іржа не їсть. |
Смерть і жона від бога дана. |
Солом'яний кавалер золотої панни дістане. |
Солом'яний Войтек золоту Каську знайде. |
Хто у грі переможець, той в коханні слуга. |
Де двоє, там рада; де троє, там зрада. |
Палке кохання і санна дорога не довго тривають. |
Коли кохання шепче, розум мовчати мусить. |
Кохання без ревнощів, то як поляк без вуса. |
З коханням і кашлем дарма критися. |
Кохання як тісто — на дріжджах росте. |
Дружина (жінка) ред.
Краще взяти скарб у жінці, ніж за жінкою. |
Любий мені брат і сват, та жона любіша. |
На жінці стоять три кути дому, а на чоловікові четвертий. |
При кому жінка вірна, при тому й здоров'я. |
Добра жінка — то дар божий, щастя дому вона множить. |
Де лиха жінка, там пекло в хаті. |
Двері, що не риплять, і жінка, що мовчить,— найприємніші. |
Має жінку гарну, але з дихавицею. |
Чоловік жінки ніколи не перебалака. |
На гладку жінку дивлячись, ситий не будеш. |
Біда, в кого жінка бліда, а в кого рум'яна — кажуть, що п'яна. |
Що господар збере мішком, те жінка винесе горшком. |
Перша жінка слуга, друга приятелька, а третя пані. |
Старому чоловікові молода жінка — то коник, на якому він до пекла їде. |
Вухо, не око має вибирати жінку. |
Немолодій парі чорти на органі грають. |
До дівчини з сивою головою, як до пса з їжаком. |
Дівки, як коноплі, прудко ростуть. |
Дівчина сьогодні ошука, а завтра пошука. |
Дівка перетримає сімох парубків на льоду. |
Коли немає молодої дівки, то бери стару бабу в танок. |
Як пес має вкусити, то гарчить, бджола дзижчить, а дівка лиш баньками блисне. |
Краще дівкою сивіти, як за мужем паршивіти. |
Легше солом'яному парубкові, ніж золотій дівці. |
Мала дівка до любощів, велика до роботи. |
Кавалер намовлений і кінь дарований одною дорогою ходять. |
Кавалерові і псові усюди вільно. |
Як був кавалером, то в чотири коні літав, а як оженився, то чоботи шапкою латав. |
Хто жениться пізно, ранніх сиріт має. |
До тридцяти років чоловік жениться сам, після тридцяти люди його женять, а після сорока женить біс. |
Ліпше старе дівування, ніж лихе заміжжя. |
Що в панні таїться, те по шлюбі виявиться. |
Як панна постаріє, то й пес на неї гавка. |
Хто бере вродливу дівицю, той сіє для горобців пшеницю. |
Не вибирай, юначе, очима, а слухай тихими ушима. |
Так його кохає, що й смоли гарячої для нього не пожаліє. |
Легше сто бджіл упильнувати, ніж одну дівчину. |
Лихої жінки ніхто не встереже, хоч би й на вежу посадив. |
Стерегти жінку — що наливати воду в колесо. |
Жона як м'ята: що більше мнеш, то більше пахне. |
Добра дружина — мужеві корона. |
Лиха дружина — тернова корона. |
В дорозі пильнуй коня, а вдома жони. |
Жінці й померлій не вір. |
З одним до ями, з другим до дому — по смерті чоловіка думає про друге заміжжя. |
Доти чоловіча жалоба, поки не покладе жінку до гроба. |
Баби сам біс не здурить. |
Біс туди не доведе, куди баба доїде. |
Чорт із бабою пиво варив і вичавок зрікся. |
Де дияволові несила, туди він бабу пішле. |
Вранішній дощ і жіночий плач не довго тривають. |
Тримати жінку за слово, а в'юна за хвіст — на одне виходить. |
Коня хвали тільки через місяць, а жінку — через рік. |
Коня не позичай, а жінки на забави не пускай. |
Біда тій оборі, в якій корова волом оре. |
Біда тобі, воле, як корова тебе коле. |
Того вола до різника, якого корова побила. |
Батьки. Діти ред.
Один батько десятеро синів виплекає, а десятеро синів одного батька не прогодують. |
Батьки їли кислиці, а в дітей оскома. |
Яке дерево, такий клин; який батько, такий син. |
Лиха дружина зіпсує доброго сина. |
Яйця хочуть бути мудрішими від квочки. |
Малі діти — малий клопіт, великі діти — великий клопіт. |
Дитину за руку, матір за серце. |
Мачуха вилами пестить. |
Вдова з дітьми без грошей — як міх, латаний без голки. |
У вдови хліб готовий, та не всякому здоровий. |
Немає зілля на бабське весілля, немає рутки на баб'ячі смутки. |
Кожна господиня, коли повна скриня. |
З лисого телятка лисий віл буде. |
З дітей люди ростуть. |
Що має гаком бути, зараз же криво росте. |
Забув віл, як телятком був. |
Панна, коли пташка вишиє, вола з'їсть. |
До людей по розум, до матері по серце. |
Од людей розум, од матері сорочка. |
Дорога та хата, де мешкає мати. |
Де мати б'є, шкурка гладшає. |
Голос матері — голос божий. |
Яка мати, такі діти. |
Як батько помре, дитина півсироти, а як мати — сповна сирота. |
Хто матері не стерпить, той батькові очі видере. |
На злість матінці, хай мені вуха мерзнуть! |
Мати спершу виб'є, потім попестить, а мачуха спершу попестить, а потім виб'є. |
Не та мати, що породила, а та, що виховала. |
Брати згідливі — велике диво. |
Було двоє братів мудрих, а третій жонатий. |
Нога ногу, а брат брата підпирає. |
Старі — як діти. |
Діти і риби голосу не мають. |
Хто не слухає батька й матері, послухає псячої шкури. |
Жона без діти, що без риби сіті. |
Добрі діти, поки до кишені не доросли. |
Де дитя впаде, янгол подушку підкладе; де старий впаде, чорт камінь підкладе. |
Ліпше дві ноги замолоду, аніж три застару. |
Дорога ред.
Для ближчої дороги з гостинця не сходь. |
Коли бажання добре, то й дорога коротка. |
Нема поганої дороги до своєї небоги. |
Дорога на кінці язика. |
Не час жалувати за ружами, коли горять ліси. |
Не трися об старий казан, бо закаляєшся. |
Дурний, хто сіє полову, щоб зібрати пшеницю. |
Зерно. Господартво ред.
Хто сіє полову, з вітру житиме. |
Нема зерна без полови. |
Старого горобця на полові не злапаєш. |
Хто хоче пса вдарити, кия завжди знайде. |
Добрий пастух тільки стриже вівці. |
З великої хмари малий дощ. |
По дощу погода, по погоді дощ. |
Як ідеш на ведмедя, готуй ліжко, а як на вепра — мари. |
Купуй коня не вухами, а очима. |
На дужому коню до торгу, на кульгавому додому. |
Втеча завжди ганебна, але часом спасенна. |
Не соромно втікати, як не можеш більш чекати. |
Злапав, як чайку на гнізді. |
Пішов на чотири вітри. |
Кожне яблуко має свого хробака. |
В найспілішому яблуку найшвидше хробак заведеться. |
Не летять самі до губи печені голуби. |
Хто не скуштує гіркого, не їстиме солодкого. |
Ліпше сьогодні яйце, ніж завтра квочка. |
І то добре, що хоч не ллє, а лиш капле. |
Хто годує обіцянками, годує надією. |
Хто перший до млина, тому першому й змелеться. |
Їв би кіт рибку, та не хоче хвоста мочити. |
Спавши, кіт миші не злапа. |
Спавши, лис курей не хапає. |
Без грошей на базар, без солі додому. |
Добрий хліб, коли нема калача. |
Хоч не заможно, але не обдерто. |
Хоч убого, але охайно. |
Погані курки — погані й яйця. |
Нюхаючи не наїсися. |
Дорожче піткання, ніж основа. |
Основи досить, піткання мало. |
Хочеш світа зажити, йди до війська служити. |
Хто воза й баби не мастить, тому вони голову проторохтять. |
Доки в мішку твоїм що чують, доти всі тебе шанують. |
Двічі дає, хто хутко дає. |
Дурний дає — мудрий бере. |
Хто хоче дати, мусить перше мати. |
Від зайця жаби тікають. |
Кожен заєць має свою жабу, що перед ним скаче. |
Всюди добре — дай боже витримати. |
Коли кому добре, то хоче ще краще. |
Вдома як хочеш, у людей як годиться. |
Вільно Томку в своїм домку. |
Як будеш у чужім домі, не заважай нікому. |
Гість у дім — бог у дім; гість із дому — бог із дому. |
Хто не доїсть, не доп'є, той мудро і довго жиє. |
У великій надії малого не минай. |
Хто малого не хоче, і великого не діждеться. |
Зерно до зерна — набереться мірка. |
Хто не має, той не тратить. |
Краще горобець у жмені, ніж голуб на даху. |
Ліпше горобець у руці, ніж тетеря на дубу. |
Краще хліб у капусті, ніж перо на шапці. |
Не виїзди поперед сватів. |
Хто не знав латини, той мусив пасти свині. |
Безпечніший мурашці бір, ніж мусі садиба. |
Бог пшеницю родить, а дідько кукіль плодить. |
Кому в дорогу, тому час. |
Що далі в ліс, то більше дерев. |
На кожну хворобу є свій лік. |
Що тіло любить, те душу губить. |
Терпи тіло, раз хотіло. |
В старім тілі дідько меле. |
Не хвали дня перед вечором. |
Швидше свого тихцем доп'яси, ніж із галасом. |
Хто вола хоче, хай про телятко просить. |
Хто хоче корову доїти, мусить її пасти. |
Що сьогодні впустиш, завтра не доженеш. |
І в сто коней не доженеш. |
Хто оком не догляне, гаманцем докладе. |
Як у маю зимно, то в стодолі темно. |
Паморозь на перший май обіцяє добрий врожай. |
Сухий березень, квітень мокрий, травень холодний — рік неголодний. |
Сухий квітень, мокрий май — буде жито, як гай. |
Хто сіє на святої Ядвіги [15 листопада], той збирає фігу. |
Святий Мартин на білім коні їздить [11 листопада — починається зима]. |
На святого Григора [12 березня] іде зима до моря. |
Запитає місяць лютий, як убраний, як узутий. |
Хто літо змарнує, той зиму почує. |
Хто добре оре, має хліб у коморі. |
Вода бере, вода дає. |
Хто сіє гори й доли, має повні стодоли. |
Ощадністю й працею люди збагачуються. |
По шагові збираючи, назбираєш, по шелягові розкидаючи, порозкидаєш. |
Хто в жнива шукає холоду, натерпиться взимку голоду. |
Хазяйське око коня тучить. |
В тому полі добре родить, по якім господар ходить. |
Бідний той край, де пашниця кінчається, а камінь починається. |
Як заб'єш бобра, не матимеш добра. |
Замовк, як соловейко на святого Віта [припадає на 15 червня] |
Як дрозди співають на верхів'ях дерев, то вже весна близько, а як у галуззі, то ще далеко. |
На Новий рік прибува дня на баранячий скік. |
Як Агнешка [святої Агнеси — 21 січня] ласкава, скоро в полі забава; як Агнешка лихая, ще зима покусає. |
Агнешка ласкава пускає жайворонка з рукава. |
На святої Агнешки сохнуть пелюшки, на святої Агати [5 лютого] сохнуть і шмати. |
На святого Андрія [30 листопада] треба кожуха-добродія. |
Свята Анна [26 липня] — то вже осіння панна. |
Од святої Анки холодні поранки. |
Свята Варвара [4 грудня] ночі урвала. |
Добрий господар од святого Варфоломія [20 серпня] рік починає. |
На святого Андрія дівкам з ворожби надія. |
М'яко на Андрія — ой, недобра надія. |
На святої Дороти [6 лютого] снігу вище плоту. |
Лиха погода надворі, коли сонце в коморі. |
Жарти ред.
Здохла вже та квочка, що золоті яйця несла. |
Дасть тобі тепла влітку, а світла вдень. |
Хай кобила клопочеться, бо має велику голову. |
Чи тебе мавки одмінили? |
Казан горщикові докоря, а обидва каляють. |
Двоє дурних — один дає, другий не бере. |
Ану б небо впало і жайворів потовкло! |
Боїться, щоб його небо не привалило. |
Конайте, тату, бо свічка гасне. |
Дубовий прут навчає роботи, а березовий розуму. |
Кого доля не злюбить, той і в носі пальця зломить. |
Не любо злодієві на шибеницю глядіти. |
Як литки дрижать, душа вже в п'ятах. |
Дав йому такої м'яти, аж душа пішла у п'яти. |
Тхорові димом дзвонять — викурюють його. |
Добра псові й муха. |
Кинеш у пса кісткою, то не скавучить. |
Мусить пан вола зарізати, як лося не добуде. |
І голуб до гороху туркоче. |
Молися, вовче, а він кози хоче. |
Був у костьолі, де склянкам» дзвонять — у корчмі. |
Не гризи з чортом горіхів. |
Пес наброїв, а свиню повісили. |
По добрій страві добра й вода в ставі. |
Не тобі вклоняюся, брате, лиш твоїм шатам. |
Не учився того в школі, але при ціпах у стодолі. |
Не вміє й козі хвоста зав'язати. |
Шкурка на чоботи, язик на підошву. |
З дурної голови мудре волосся тікає. |
Співати задарма болить горло. |
Гірше лихо, коли збудиться, менше, коли спить. |
Іди до лиха на сухі ліси, на густі бори, на перехресні дороги! |
Од пекла одірвався, до неба не дістався. |
Зійшов до пекла, бо по дорозі було. |
Того б і на бичачій шкурі не списав. |
Де вовчої шкури не стача, лисячої доточуй. |
Записався на дідьковій шкурі — продався дияволові. |
Сьогодні за гроші, завтра задурно. |
Злидні половою дзвонять. |
Вбогий костьол — сам панотець дзвонить. |
В старій печі дідько палить. |
Кожен чухається, де його свербить. |
Має січку в голові. |
Те мішка січки не варте. |
Обійдеться циганське весілля без марципанів. |
Хочеш — добре, не хочеш — друге добре. |
Взяли чорти корову, хай візьмуть і теля. |
Гущом челяді не відстрашиш. |
Багато юшки, а мало галушки. |
Хоч не рибно, зате водяно. |
Риб п'ятірко, а супу озерко. |
Має горобця під шапкою — ні перед ким шапки не знімає. |
Лихого чорти не візьмуть. |
Дідькові й свячена вода не поможе. |
І чорт був вродливий замолоду. |
Король великий пан, а ложками цукру не їсть. |
Дурний на чотири боки. |
Не треба дурнів сіяти, самі родять. |
Заздрісний, як святого Петра мати. |
Поїхав з листом од владики до святого Петра — про небіжчика. |
Не дочекався свяченого яйця — вмер перед Великоднем. |
Довгий, як тичка; сухий, як дідько ненецький. |
Йшов на весілля, забув черевики. |
Сім літ воював — шаблі не виймав. |
Молода, як після [святого] Мартина ягода. |
Чигає, як дідько на добру душу. |
Ховається, як дідько від грому. |
Регоче, як дідько в рокитині. |
Сміється, як дідько в сухій вербі. |
Закохався, як дідько в суху вербу. |
Така завірюха, немовби чорти весілля справляли. |
Пожитку — як з бика: ані лою, ані молока. |
Ні цибульки, ні в що краяти. |
Над тебе і над війтову свиню немає мудріших. |
Нічого немає ліпшого, як моя жінка та війтова свинка. |
Має їжака в кишені — скупий. |
Розпустив язика, як мотовило. |
Боїться, як скажений собака води. |
Говорить, наче галушок у рот набрав. |
Крутиться, як кіт з міхуром. |
Крутиться, як лялька у вертепі. |
Кидається, як риба на вудці. |
Дурний, як кіт по першім снігові. |
Їде, як тітка на свині. |
Плаче, як бобер. |
Викупиться, як бобер строями. |
Чекає, як шуліка дощу. |
Задоволений, як шуліка з дощу. |
Розуміється, як свиня на перці. |
Возив нас, як чорт свою тітку по Лисій горі. |
Дурний, як одуд. |
Вбрався, як одуд у павині пера. |
Знати одуда з чуба. |
Щасливий, як пес у колодязі. |
Вірить, як пес кішці. |
Допоміг, як муха волові. |
Така правда, як камінь плава. |
Така правда, як мазури сліпі родяться. |
Подібний, як заєць до єпіскопа. |
Пішов, як жовнір на Кавказ — одну милю пройшов за п'ятнадцять літ. |
Роздягся, як до розсолу. |
Поворушив розумом, як коза хвостом. |
Позиваються за тінь від груші. |
Встряв, як Пілат у «Вірую». |
Накинули, як циганові матір. |
Пожалів бог рака — дав йому ззаду очі. |
Стогнуть, як сліпі сови. |
Вимоклий, як оселедець. |
Стереже, як божого гроба. |
Голий, як турецький святий. |
Порожньо, як у кальвінському костьолі. |
Держиться, як сліпий за клямку. |
Плете, як про залізного вовка. |
Буцалися роги з вилами. |
У кий дмухає. |
Твердий козел на доїння. |
Не вилітай, ще крила не виросли. |
Частували його головою об стіл. |
Захотілося старій бабі терну. |
Не поможе мертвому кадило. |
Недарма пес гавка. |
Здибав півень перлину. |
Сваряться за комарине сало. |
Власний, як у комара сало. |
Баране, не каламуть води! |
Не про воду вовкові йдеться. |
«Що, дурню, робиш?»—«Воду міряю». |
Решетом воду носити, а глеком сіяти. |
Не помога глухому дудка. |
Двох сорок за хвоста тримає. |
Плетеним кошиком од холоду затулився. |
«Звідки йдеш?» — «З Пацанова, де кіз кують». |
Так тобі дам, що свою прабабку побачиш. |
Складімося, а я ані дам. |
Далеко, як від п'ятниці до суботи. |
Виліз на дерево копати ріпу. |
Виграв одуда на костьолі. |
Одного разу заговорив старець до образу, а образ до нього ані разу. |
Філософ, бо йому пальці з чобіт вилазять. |
Філософ, із хліба ґудзики робить. |
І у Гданську телята меду не п'ють. |
Пшениця панська пливе до Гданська. |
Ще йому губа мохом не обросла. |
Має губи з доброго ременю. |
Губу вище носа не закопилюють. |
Вище носа губу носить. |
Губа не пита, лиш каже: «Дай». |
Захотілося старій бабі на кобилі до лісу. |
Здохло теля, але хвостом ворушить. |
Тепло, як у ведмежому вусі. |
Стільки тепла, як у жаб'ячім писку. |
Тішиться, як циган дітьми. |
Тішиться, як дідько з половини доброї душі. |
Тішиться, як дідько з гарби гріхів. |
Тішиться, як кухар мокрим поліном. |
Один другого тішить, а обидва в страху. |
Тетеря мудрий птах, бо горілки не п'є. |
Шапка набакир, а литки голі. |
«Де тобі, бісе, найліпше?» — «В болоті». |
Кепські часи: їсти хочеться, а робити не хочеться. |
Чекай, грибе, аж хтось надиба. |
Чекає, як ворон падла. |
Стривай, бо кожух горить. |
Нема дурних, поїхали до Ченстохова на одпуст. |
Потрібний, як дідько в Ченстохові. |
Торгується, як перекупка ченстоховська. |
Дасть тобі чотири тижні на місяць. |
Дає, що йому зпід носа впало. |
Дає яйце, щоб вола дістати. |
Мало дати сором, а багато жаль. |
Так тобі дам, що сім костьолів побачиш. |
Довгий, як голодний день. |
Довгий, як драбина до пекла. |
Біга, як дерев'яний заєць. |
Бідний диявол, бо душі не має. |
Дбає за мене, як пес за п'яту ногу. |
Небіжчик Дубок, що навстоячки здох. |
Дармодай здох, настав Вирвигріш. |
Без підошов на підборах ходить |
Ходить, як овечка, а буцкається, як баран. |
Голий, як смик. |
Надувся, як блоха на морозі. |
Ходить, мов з яйцем на голові. |
Хворий на діряву кишеню. |
Хворий на смерть, а випив би чверть. |
Ховається, як чорт від грому. |
Крутиться, як кінь із трутом у вусі. |
Брикає, як старостин кінь. |
Недужому череву й пироги зашкодять. |
Стало його на чоботи, а не стало на халяви. |
Бувалець — був двічі на вітряку, а раз у костьолі. |
Біжить, як швець із чобітьми. |
З одним черевом на дві учти. |
Не радий баран на торг, але мусить. |
Велике диво: баранячі роги. |
Хто лиш бавиться, нічим не вславиться. |
Хоч підеш на Бескиди, не збудешся біди. |
Править дітям, що його бито, та не каже за що. |
«Звідки ти, хлопче?» — «З того села, що над морем висить».— «А шапка звідки?» — «І шапка звідти, добродію». |
Проти рожна хвицатися. |
Вовка до кошари впустили. |
Захотілося вовкові танцювати. |
Заманулося Зосі ягідок. |
Хотіли жаби короля, дістали лелеку. |
Чоловік стріля, бог кулі носить. |
Тоді, як турецьких коней у Віслі напуватимуть — ніколи. |
Злапав козак татарина, а татарин за лоба трима. |
Од пива голова крива. |
Сиди тихо, як спить лихо. |
Який пан, такий крам. |
Казав пан — мусив сам. |
Не для пса ковбаса. |
Хоч стара рокита, закохався Микита. |
Хоч би який, аби був, аби хліба роздобув. |
У кожного баламута голова, звичайно, кута. |
«Бабо, дзвонять до костьолу!» — «Болять ноги».— «Бабо, музика грає!» — «А де мої постолиська, треба піти до корчмиська!» |
Дістанеш молока, як видоїш бика. |
І у Відні люди бідні. |
І в Парижу не зроблять з вівса рижу. |
Їхав до Вільна, бо була потреба пильна, а задля рими заїхав до Риму. |
Хоч би пішов до Кракова, і там біда однакова. |
Без грошей і Краків не дає раків. |
Гуляй, душа, без кунтуша, шукай пана без жупана. |
Добра, як очі в старого бобра. |
Баба про шило, а дід про мило. |
Якби, якби на вербі росли гриби. |
Псячі голоси не йдуть у небесі. |
Кожна Тереза має свого інтереса. |
Сліпий мазур до дев'ятого дня, але як прозріє, то всіх ошука. |
Мудріший мазур за дідька. |
Певно, їде мазур, бо на селі собаки ґвалтують. |
Як мазура віддадуть до двору, то першого року всі глузують з нього, другого року він глузує з усіх, а третього — із самого пана. |
Учив Мартина Мартин, а сам дурний, як свин. |
Не глузуй з Микити, бо Микита такий бевзь, як і ти. |
Шляхтич з Помиєва, пана Віхтя син. |
В Амстердамі, де кисле пиво роблять. |
І стара Банацька знає, що в неділю свято. |
Що може пан Барановський, того не може пан Козловський. |
Бабська каша до нічого. |
До баби на пораду. |
Мусив то в Бабині чути — плітки. |
Лицар з бабинського походу. |
Річ посполита бабинська. |
Новина — Адама з раю вигнано. |
Адам на Єву, а Єва на змія. |
Одним бенкетом два весілля відправити. |
Гра на басах, а смиком не руша. |
Можна й Віслу переплисти, а в Дунаї потонути. |
Мадмазель де Козел де Баранячі Ніжки. |
Польський стрій щороку інший. |
Що чех, то музика; що італієць, то лікар; що німець, то купець; що поляк, то шляхтич. |
Що чех, то гетьман; що поляк, то пан. |
Польський міст, німецький піст, італійська відправа — все то блазенська справа. |
Що поляк, то Станіслав. |
Станіслав з хати, Станіслав до хати. |
У поляка душа на язиці. |
Правда ред.
Що правда, те не гріх. |
Правда очі коле. |
Правда — гірка страва. |
З правдою до людей, як з їжаком до пса. |
Правда — як олива: завжди наверх сплива. |
Хто правду каже, багато слів не потребує. |
Все мине, правда не згине. |
Не був, як правду роздавали. |
Правда прикра, та здорова. |
Не кажи правди в очі, бо тобі до лоба скоче. |
Хто на правді грає, тому скрипку об лоба розіб'ють. |
Правда, але заіржавіла. |
Правда правдою бути не перестане. |
Правда сама за себе свідчить. |
Правда шию зламала. |
Правда одна, неправд багато. |
Немає правди, тільки в мене та ще в господа бога трохи. |
Була колись правда, та вовки з'їли. |
Правда — як сонце: сліпий, хто її не бачить. |
Правда, чеснота і справедливість в одному гнізді вилуплюються. |
За правду люди гинуть. |
За правду часом треба головою заплатити. |
Правда брехати не вміє. |
Правда завжди насподі. |
Правда завжди наверх вийде. |
Правдою для приятеля не поступайся. |
Правди й жартів як солі заживай, бо швидко пересолиш. |
Правди не наїсися, брехнею не вдавишся. |
Правди з обманом і обману з правдою ніхто не погодить. |
Така то правда, як сліпий голого обікрав. |
Така то правда, як пес плакав. |
З правди брехні кують. |
Думка ред.
Думка не платить мита. |
З добрих думок добрі вчинки. |
Вільна думка — єдина розкіш людська. |
Погідна думка — найліпше людське щастя. |
Думки за горами, а смерть за плечима. |
Думка в небі гніздо в'є, а ноги в попелі ходять. |
Хто з доброю думкою дружить, тому й здоров'я служить. |
Задумався, ніби нову віру творить. |
Думки в пута не даються. |
Служба думці не указ. |
Плітки. Мова ред.
Чув, що дзвонять, та не знає, в якім костьолі. |
В кожній казці є правда на дні. |
Стільки в тім правди, як бруду за нігтьми. |
Плітка вилетить горобцем, а повертається волом. |
Прикріше болить од язика, ніж од меча. |
Одне вухо дай скаржникові, а друге оскарженому. |
До тієї мови клею треба. |
Лагідна мова, певна намова. |
Дай боже в добрий час мовити, а в лихий промовчати. |
Хто мовить, засіває, хто слуха, збирає. |
Хто багато говорить, мало робить. |
Мовить, що йому слина до губи принесе. |
Говорити до тих, хто не чує, марна річ. |
Говорить, ніби три дні постився. |
Мовить гарно, а мішок тримає. |
Не мов пишно, щоб на зле не вийшло. |
Про іншого мов, а про себе думай. |
Слово ред.
Що слово — то наука. |
Слово вчить, життя відучує. |
Добре слово краще гасить, ніж відро води. |
Добре слово знайде добре місце. |
Від доброго слова язик не заболить. |
Добре слово краще за гроші. |
Де добре слово, там згода готова. |
Втішне слово смутному серцю лік. |
Ласкаве слово знайде ласкаве вухо. |
Лагідне словечко, диявольське сердечко. |
Легше бути ґречним у слові, ніж у ділі. |
Рана загоїться, а слово ні. |
Лихе слово й до неба ворота замкне. |
Слова треба важити, а не лічити. |
Слова до ради, руки до звади. |
Голодного словом не нагодуєш. |
Мудрому дві слові досить. |
Хто мовить, що знає, той лиха дізнає. |
Добре слово добре і сказати. |
Хто зневажає слово просте, тому треба дубового. |
Слово речене, дівоцтво страчене і час, що за водою сплив, ніколи не вертаються. |
Слова і в сто коней не здоженеш. |
Як слово моє не в лад, то я з ним назад. |
Слів доволі, розуму замало. |
Приказка. Прислів'я ред.
Одна приказка правила не чинить. |
У приповістці і на лихе, й на добре є місце. |
По голові й прислів'я. |
Всяке село своє прислів'я має. |
На все є прислів'я. |
Прислів'я правду мовить. |
Джерела ред.
- Польські прислів'я та приказки: / Упоряд. і перекл. І. Дзюба. — К. : Дніпро, 1970. — 180 с. — (Мудрість народна; зб. 3).